ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
06 червня 2019 року №826/7801/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1
доШевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києва
третя особаПерша Київська державна нотаріальна контора
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києва (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110), третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11) про:
- визнання протиправною бездіяльності Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києва щодо відмови у знятті арешту з нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києва - зняти арешт накладений на підставі постанови б/н, 02.04.2001, Відділу державної виконавчої служби у Радянському районі на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не скасовано спірний запис та не знято арешт з належного ОСОБА_1 майна, а саме: квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Представник відповідача письмового відзиву проти позову не надав.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
У Відділі державної виконавчої служби Шевченківського району управління юстиції у місті Києві, на виконанні перебувало виконавче провадження №45962361 з примусового виконання виконавчого листа №2-1401/01, виданого 07.06.2006 року Радянським р/с про стягнення у сумі 90 908 грн. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
21 лютого 2018 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Веред К.М. винесено постанову про закінчення виконавче провадження №45962361 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39,40 Закону України «Про виконавче провадження».
Як зазначено позивачем, у лютому 2018 року остання звернулась з листом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу з метою отримання інформації щодо зняття реєстрації обтяжень на нерухоме майно, а саме: квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), проте отримала відмову у зв'язку з наявністю в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборони на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 .
28 лютого 2018 року позивач звернулась листом до відділу державної виконавчої служби Шевченківського району , в якому просила зняти арешт з нерухомого майна, а саме: квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 .
Листом від 18.04.2018 року №ДВ/2 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що відносно квартири АДРЕСА_3 ) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, обтяження на квартиру зареєстровано 01.11.2004 року на підставі постанови від 01.11.2001 року. Будь-які відомості в Автоматизованій системі виконавчих проваджень щодо даної постанови відсутні, що свідчить про завершення виконавчого провадження до 2008 року. Встановити на підставі чого було винесено обтяження до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також встановити підстави звільнення майн з-під арешту не виявляється можливим.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у знятті арешту з нерухомого майна, що їй належить на праві власності, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Як вбачається з відповіді Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києва обтяження відносно квартири АДРЕСА_3 ) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, обтяження на квартиру зареєстровано 01.11.2004 року на підставі постанови від 01.11.2001 року.
Статтею 50 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника.
Разом з тим, відповідач у листі від 18.04.2018 року №ДВ/2 зазначає, що виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на майно позивача, знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Згідно з пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Відповідно до пункту 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.
Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.
У свою чергу, статтею 38 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" установлено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), припинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Враховуючи наведені норми та зважаючи на те, що виконавче провадження, у межах якого було прийнято спірну постанову, знищено, суд дійшов висновку, що відповідачем при завершенні виконавчого провадження не застосовано наслідки, встановлені статтею 38 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження".
При цьому, вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд виходив з наступного.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, частиною четвертою статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У свою чергу, частиною п'ятою статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи, що відповідачем було знищено виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на майно позивача, у зв'язку з його завершенням без застосування передбачених Законом наслідків завершення такого виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, відповідно до статті 59 Закону N 1404-VIII, є зобов'язання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києва - зняти арешт накладений на підставі постанови б/н, 02.04.2001, Відділу державної виконавчої служби у Радянському районі на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 242, 243, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києва - зняти арешт накладений на підставі постанови б/н, 02.04.2001, Відділу державної виконавчої служби у Радянському районі на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).
Суддя Н.Г. Вєкуа