06 червня 2019 року м.Чернігів Справа № 620/857/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соломко І.І., розглянувши адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить суд:
-визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не проведення нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 протиправною;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 у зв'язку з порушенням строків їх виплати, у відповідності до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" та Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Також у позові просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем протиправно тривалий час не було перераховано пенсію з 01.01.2016 по 01.03.2018 та її виплату, що встановлено рішенням Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 750/10778/17, яке набрало законної сили. Відтак, позивач вважає, що з вини відповідача йому не вчасно проведено перерахунок раніше призначеної пенсії та порушено строки її виплати, в зв'язку з чим він втратив частину доходів, які згідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Ухвалою суду від 08.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24.04.2019 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у лютому 2018 року на виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 у справі № 750/10778/17 Головним управлінням проведено перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2016 та 22.02.2018 в розмірі 56945,98 грн. Сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії не підпадає під визначення доходів передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Крім того вважає, що позивачем порушено строк звернення до суду.
26.04.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить врахувати мотиви, викладені у позові.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ з 2007 року, пенсія призначена мені за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (пенсійне посвідчення серія НОМЕР_1 від 15.01.2008).
Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 по справі № 750/10778/17, яке набрало законної сили 30.01.2018, залишено без змін постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.11.2017, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплати пенсії з 01.01.2016 відповідно до довідки № 101/0083, № 25030000748 від 08.05.2017 та Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900-VІІІ, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №988 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268.
На виконання рішення суду Головним управлінням 21.02.2018 проведено перерахунок пенсії позивача та виплачено суму в розмірі 56945,98 грн.
18.02.2019 позивач звернувся з відповідною заявою до ГУПФУ в Чернігівській області, щодо виплати компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
19.03.2019 відповідач листом №037/03/01-12 відмовив позивачу у виплаті компенсації. Підстави відмови, наведені у вказаному листі, відповідають підставам, наведеним відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Не погодившись з такою бездіяльністю позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.
Перевіряючи обґрунтованість відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд виходить з наступного.
В силу прямої дії ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За правилами статті 3 цього закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, положення зазначених статей Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Відповідно до ст. 4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Відтак, Закон №2050-ІІІ пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Пункти 1, 2 цього Порядку №159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно пункту 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 55 Закону України від 09.04.1992, № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) також визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ, ст. 55 Закон № 2262-XII та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 по справі №522/5664/17 (провадження К/9901/2999/17), від 20.02.2018 по справі №336/4675/17 (провадження №К/9901/23/17), і від 05.10.2018 по справі №162/787/16-а (провадження №К9901/33652/18).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Згідно пенсійної справи ОСОБА_1 21.02.2018 нараховано - 56945,98 грн.
Як встановлено судом, заборгованість відповідача за рішенням суду у справі № 750/10778/17 за період з 01.01.2016 по 22.02.2018 в сумі 56945,98 грн., яка підлягає виплаті позивачеві станом на день звернення до суду з даним позовом здійснена у повному обсязі.
Також, позивач просить нарахувати та виплатити компенсацію втрату частини доходів по 01.03.2018, однак станом на день звернення до суду з даним позовом по вказаний період виплата не здійснена.
Отже, оскільки перерахунок та виплата пенсії позивачу з 22.02.2018 по 01.03.2018 не здійснена, а отже відсутня виплата в розумінні Закону №2050-ІІІ, за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У даному випадку відповідачем доведено правомірність відмови позивачу у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати недоплаченої частини пенсії на виконання рішення суду у справі №750/10778/17, оскільки донарахована сума пенсії, виплачена відповідачем своєчасно.
Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду у справах №522/5664/17, №336/4675/17 та №162/787/16-а, встановлених обставин у цій адміністративній справі, і позовних вимог, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду не вирішується, оскільки в задоволенні позову позивачу відмовлено.
Клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволенню не підлягає, оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.
Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення складено 06.06.2019.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області (проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881).
Суддя І.І. Соломко