ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 червня 2019 року № 826/12401/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 % при визначенні коефіцієнта страхового стажу для обчислення пенсії у межах строку позовної давності;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із врахуванням його стажу роботи для пенсії з 17.10.1984 по 16.10.1987 з урахуванням раніше проведених виплат з моменту призначення пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу призначено пенсію за віком з врахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%. З 01.10.2017 його пенсія перерахована на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 №2148-VІІІ із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% замість 1,35%.
Вважає, що перерахунок пенсії повинен бути здійснений із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки застосування величини оцінки одного року страхового стажу 1% є обмеженням та зменшенням розміру пенсії, призводить до звуження змісту та обсягу його права на пенсійне забезпечення та порушує статтю 22 Конституції України. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем неправильно обраховується страховий стаж позивача, а саме період його роботи з 17.10.1984 по 01.07.1988 у Домі культури «Енергетик», зарахований відповідачем лише з 17.10.1987 по 01.07.1988, що є безпідставним та правомірним.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вказавши, що з 01 жовтня 2017 року Управлінням правомірно здійснено перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
ОСОБА_1 перебував на обліку в Голосіївському районному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та за його заявою з 22 квітня 2009 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком у розмірі 1 696,28 грн.
Як стало відомо позивачу, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-08 з 01 липня 2017 року проведено осучаснення раніше призначених пенсій відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014, 2015, 2016 роки в розмірі 3 764,40 грн. та страхового стажу, один рік якого дорівнює 1%, тобто: пенсія = коефіцієнт заробітної плати*3 764,40*коефіцієнт страхового стажу*1%.
Перерахунок пенсій здійснено автоматично по матеріалам пенсійних справ без звернення пенсіонерів.
Також, як зазначає позивач, відповідно до розпорядження 810433 від 25.07.2018 ОСОБА_1 неправильно обраховується страховий стаж, а саме період його роботи з 17.10.1984 по 01.07.1988 у Домі культури « Енергетик », зарахований відповідачем лише з 17.10.1987 по 01.07.1988.
Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, а свої законні права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому страховий стаж має значення для визначення коефіцієнту страхового стажу, який враховується при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
См х Вс
Кс = -----------, де:
100% х 12
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.
Для особи, яка брала участь у солідарній і накопичувальній системах, визначається один коефіцієнт страхового стажу як сума коефіцієнта страхового стажу за період участі тільки в солідарній системі та коефіцієнта страхового стажу, визначеного за період участі в солідарній і накопичувальній системах.
Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.
Розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Аналіз вищевикладених норм показує, що правильне визначення страхового стажу застрахованої особи буде мати наслідком правильне обчислення розміру належної до сплати пенсії за віком.
Відповідно до п.п. 1, 3 та 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до вимог п. 20 Порядку № 637 підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту наведених норм слідує, що трудова книжка, у якій містяться всі необхідні, правильні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
Згідно з п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, та п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Так, як вбачається з матеріалів справи, а саме розпорядження 810433 від 25.07.2018, що позивачу не був зарахований період роботи з 17.10.1984 по 17.10.1987 на посаді акомпаніатора в Домі культури «Енергетик».
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача містяться наступні записи про період роботи в Домі культури «Енергетик» з 17.10.1984 по 01.07.1988, а саме: запис № 17 від 17.10.1984 про прийняття позивача на роботу акомпаніатором на підставі наказу № 127 від 17.10.1984; запис № 18 від 01.07.1988 про звільнення з роботи у зв'язку з переводом в Демидовський сільський Дім культури на підставі наказу № 115/ок від 27.06.1988.
Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу, а, отже, підлягають зарахуванню відповідачем при перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.
Відповідно до положень п. 4-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 №2148-VIII внесені зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно перерахунку призначених пенсій.
Законом встановлено, що пенсії, призначені до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Питання щодо індексації та перерахунку пенсій працюючим пенсіонерам врегульовані у ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Судом встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем проводились перерахунки пенсії як працюючому пенсіонеру позивачу у зв'язку із зміною надбавки, про що були винесено відповідне розпорядження.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше, ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Крім того, Законом № 2148-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 11.10.2017, ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була доповнена абзацом п'ятим, згідно якого органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Тобто вказаною нормою встановлені нові вимоги та підстави для проведення перерахунку пенсії застрахованим особам, які після призначення пенсії продовжували працювати.
Абзацом 6 частиною 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Судом встановлено, що останній перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу позивача був здійснений розпорядженням 810433 від 25.07.2018 з дотриманням вищезазначених норм законодавства. При цьому загальний стаж станом на 31.03.2017 склав 48 років 7 місяців 2 дня.
Проте суд вважає, що процедури перерахунку пенсії працюючому пенсіонеру та процедура перерахунку пенсії всім пенсіонерам з 01.10.2017 у зв'язку з прийняттям Закону 2148-VIII від 03.10.2017 (пенсійна реформа), якій встановлює нові правила для перерахунку пенсії, у тому числі з урахуванням страхового стажу, є різними направленнями у здійсненні перерахунку пенсії, а тому здійснення перерахунку пенсії позивачу з 01.10.2017 з урахуванням його страхового стажу 48 років 7 місяців 2 дня, який у нього був станом на 31.03.2017 (перерахунок пенсії працюючому пенсіонеру) є неправомірним, оскільки станом на 25.07.2018 (перерахунок пенсії у зв'язку з пенсійною реформою) його страховий стаж є більшим та складає більше 50 років та підлягає перерахуванню.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наведених норм розмір перерахованої позивачу пенсії з 01 жовтня 2017 року визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.
Додатково суд зазначає, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. Так, з 01 жовтня 2017 року перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3 764,40 грн.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, відповідно до якої, законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).
Згідно статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Також відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.
Під час розгляду та вирішення даної справи суд враховує, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» був змінений порядок перерахунку пенсії в цілому, а не лише величина оцінки одного року страхового стажу.
При вирішенні питання про те, чи призвели відповідні зміни до звуження змісту та обсягу набутих позивачем прав на соціальний захист необхідно враховувати положення вказаного Закону в комплексі, а не лише його окрему норму.
Водночас, судом встановлено, що прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» не мало наслідком звуження змісту та обсягу права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки не призвело до зменшення кількісної характеристики пенсії позивача.
Як вбачається з копії розпорядження 810433 від 25.07.2018 розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року складав 3 998,95 грн.
Тобто, після перерахунку пенсії позивачу з 01 жовтня 2017 року відбулось її збільшення, що не є звуженням обсягу вже набутих ОСОБА_1 прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Згідно з частиною першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із врахуванням його стажу роботи для пенсії з 17.10.1984 по 01.07.1987 з урахуванням раніше проведених виплат з моменту призначення пенсії.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян