25 березня 2019 року Справа № 160/7478/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіТурлакової Н.В.
за участі секретаря судового засіданняЗелецького Р.Р.
за участі:
позивач представника відповідача не з'явився Малишевої А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 927216-1314-0403 від 27.04.2018р.
Ухвалою суду від 19.11.2018р. відкрито провадження в зазначеній адміністративній справі та призначено до розгляду у підготовче засідання на 12.12.2018р.
В судове засідання 12.12.2018р. позивач не з'явився, про дату час та місце якого повідомлений належним чином, про що свідчить Список згрупованих поштових відправлень із фіскальним чеком «Укрпошта», а також конверт із відміткою поштового відділення: «за закінченням встановленого строку зберігання». Причини своєї неявки позивач не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не направив.
Згідно ч.11 ст.126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
У зв'язку з неявкою позивача розгляд справи було перенесено на 21 січня 2019р., про що позивач також повідомлявся належним чином повісткою про виклик, яку направленою на адресу позивача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором 4900068629409, про що свідчить Список згрупованих поштових відправлень із фіскальним чеком «Укрпошта», а також витягом із сайту «Укрпошта» про отримання позивачем вказаного выдправлення 02.01.2019р.
У зв'язку з неявкою позивача розгляд справи було перенесено на 20 лютого 2019р., про що позивач також повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.01.2019р.
В судове засідання 25.03.2019р. позивач не з'явився, про дату час та місце якого повідомлений належним чином, про що свідчить конверт, яким на адресу позивача направлялася повістка про виклик та який повернувся на адресу суду. Причини своєї неявки із наданням відповідних доказів не повідомив, у зв'язку з чим, судом визнана неявка позивача такою, що відбулась тричі без поважних причин.
Суд зазначає, що вжив необхідні, передбачені чинним законодавством, заходи для належного повідомлення позивача про дату, час та місце проведення судового засідання, проте позивач тричі у судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі ч.5 ст.44 КАС України на учасників справи Кодексом покладений обов'язок сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Таким чином, учасники судового процесу зобов'язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, у тому числі й правом на відкладення розгляду справи. Одним з проявів недобросовісності при здійсненні процесуальних прав є дії учасника процесу, спрямовані на штучне затягування розгляду справи шляхом неодноразового ігнорування обов'язкової вимоги суду з'явитися у судове засідання без наявності об'єктивних підстав.
Суд також зазначає, що положеннями статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Також ЕСПЛ у своєму рішенні у справі "Варбанов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) підкреслив, "що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Суд зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".
Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд неодноразово акцентував, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу "сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки".
Відповідальність за швидке здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Однак, розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін.
Згідно з пунктом 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів».
Аналогічна позиція викладена в інших рішеннях Європейського суду з прав людини, в яких тривалі строки розгляду вважалися «розумними»: з урахуванням складності справ (Рішення «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік); з урахуванням неналежної поведінки заявника («Чирикоста та Віола проти Італії», 1995 рік).
Суд звертає увагу, що в умовах побудови демократичної та правової держави в Україні необхідно забезпечити неухильне дотримання Конституції, законів та інших нормативних актів у всіх сферах суспільного життя, що створить умови для недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина. Саме дотримання строків розгляду та вирішення справ судом є важливим чинником захисту прав та законних інтересів осіб. Розумність таких строків є нормами, яких необхідно дотримуватися, щоб не порушувати права громадян, оскільки будь-які затримки у процесі судового захисту можуть мати негативні наслідки.
Вказана практика ЄСПЛ знайшла своє відображення в новій редакції КАС України. Так, ч.1 ст.45 КАСУ встановлено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, законодавець, ухвалюючи конституційні зміни в частині правосуддя та, реформуючи судову систему послідовно імплементує в національне законодавство України нові підходи розгляду судових справ, започатковані та реалізовані Європейським судом з прав людини. Вказане відповідає реаліям сьогодення з урахуванням орієнтованості України на європейські цінності та демократичні засади побудови держави.
Згідно ч.3 ст.45 КАСУ якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, дії, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
Встановлення факту зловживання позивачем своїми процесуальними правами для застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.45 КАСУ, суд виходить із таких обставин: належне, відповідно до встановленого процесуальними нормами порядку, повідомлення особи, яка не з'явилась в судове засідання, про час і місце розгляду справи; поважність причини неявки; наявність заяви від позивача про розгляд справи за його відсутності; повідомлення суд про причини неприбуття для участі у судовому розгляді.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Слід відмітити, що в Україні діє система публікації відомостей про час та місце розгляду справи в мережі Інтернет на сайті «Судова влада» і позивач має всі можливості для отримання інформації про розгляд його справи.
Позивач, як ініціатор звернення має з'являтися до суду. Використання ним цього права повинно слугувати своєчасному та ефективному розгляду справи, в тому числі і шляхом безпосередньої участі у судовому засіданні.
Отже, позивач має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд зазначає, що будучи ініціатором судового розгляду позивач в першу чергу має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані, при цьому визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляд адміністративної справи та дотримання процесуальних строків.
Приймаючи рішення судом враховано, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. В матеріалах справи докази таких обставин відсутні, також суд зазначає, що позивачем не було виконано обов'язок, покладений на нього судом, а саме: приймати участь у судовому засіданні щодо розгляду поданої ним позовної заяви.
Будь-які докази поважності причин неприбуття позивача у судові засідання останнім не надані.
Частиною 5 статті 205 КАС України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Приймаючи до уваги вказане, а також викладені у мотивувальній частині ухвали висновки, враховуючи фактичну відсутність інтересу позивача до результатів розгляду своєї справи, суд вважає, що позивач допустив зловживання своїми процесуальними правами, що суперечить завданням адміністративного судочинства.
Переслідуючи мету дисциплінування сторін при користування ними своїми правами, з метою протидії проявам зловживання ними, застосовуючи збалансований підхід розумної пропорційності заходу, що вживається, суд враховуючи строки розгляду справи, часу знаходження справи у провадженні суду, поведінки позивача та виконання ним свого обов'язку щодо явки в судове засідання, відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності, а також неявку позивача, що відбулась тричі без поважних причин, залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст.45, ч.5 ст.205, ст.ст.240-250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська 17-а, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що згідно частини 4 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова