24 квітня 2019 року Справа № 160/1219/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив: визнати незаконним рішення відповідача, яке оформлене наказом №813 від 16.09.2015 року, в частині про нікчемність договору №004-03726-190215 від 19.02.2015 р. банківського вкладу (депозиту) “Зростаючий” у доларах США; зобов'язати відповідача внести його данні, до переліку (реєстру) рахунків як вкладника АТ «Дельта Банк», та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рахунку № НОМЕР_1 по договору банківського вкладу №004-03726-190215 від 19.02.2015 р. банківського вкладу (депозиту) “Зростаючий” у доларах США.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що прийняття наказу №813 від 16.09.2015 року суперечить правовій позиції Великої палати Верховного Суду викладеною в постанові від 11.04.2018 року по справі № 910/12294/16 провадження №12-9зг18 в якій наголошено, що підставою для застосування нікчемності правочину може бути рішення суду, а не наказ уповноваженої особи банку. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. допустив протиправну бездіяльність щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки це суперечить вимогам Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та порушують його право на отримання гарантованої суми вкладу.
Ухвалою суду від 25.02.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, в порядку ст.263 КАС України.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що в ході перевірки договорів (правочинів) за вкладними операціями було встановлено, що договори банківських вкладів, укладені між банком та фізичними особами після 16.01.2015 року включно, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами банку, надають кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. Отже, договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. У зв'язку з чим, був винесений наказ від 16.09.2015 року № 813 “Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями”. З огляду на викладене, відповідач зазначає про правомірність дій щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на виплату гарантованої суми відшкодування коштів за договором банківського вкладу, оскільки договори банківського вкладу визнано нікчемним. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позов, в якій він зазначив, що некоректними є твердження відповідача про те, що положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є обов'язковими для вкладників. Відсутнє рішення суду про нікчемність правочину, а саме: договору, укладеного позивачем з ПАТ «Дельта Банк». Крім того, у спірних правовідносинах Уповноважена особа Фонду помилково вважає нікчемним в силу закону переказ на рахунок договору банківського вкладу. Відповідачем не було доведено правових підстав стосовно не включення його до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду як вкладника, відповідно до договору банківського вкладу, а тому така бездіяльність уповноваженої особи суперечить нормам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправною.
Позивач також зазначив, якщо банк не відмовив та здійснив проведення операцій на рахунках вкладника, то така операція була законна та здійснена відповідно до діючого законодавства. А дії відповідача, пов'язані із застосуванням наказу від 16.09.2015 року №813 були протиправними. Позивач вважає, що постанова Національного Банку України від 30.10.2014 року № 692/БТ, на яку посилається відповідач, стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банку, а не його клієнтів фізичних осіб, також не містить прямих заборон щодо договірних операцій на рахунках. Крім того, постанова НБУ № 365 «Про порядок надходження коштів на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» не регулює надходження на депозитні вкладні рахунки в разі переказів коштів між клієнтами банків в межах України. Позивач просив суд позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.
До суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, де зазначено, що позивач не є вкладником відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки грошові кошти мають надійти (для вкладника) до банку, збільшуючи ліквідність банку, а також зобов'язання банку на суму залучених грошових коштів від вкладника. В даному випадку фактичного внесення позивачем грошових коштів до каси банку або шляхом перерахування на рахунок з інших власних рахунків не відбулось, кошти належать вкладнику, який мав великий вклад у Банку. Таким чином позивач не є вкладником банку в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відповідно є кредиторами по відношенню до Банку.
Після запровадження процедур тимчасової адміністрації та ліквідації у Банку Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на виконання приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснено перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, що уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» було прийнято рішення щодо віднесення до нікчемник правочину за договором банківського вкладу позивача на підставі закону, у спосіб та у межах визначених чинним законодавством. Враховуючи викладене, третя особа просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Ухвалою суду від 24.04.2019 року провадження по даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконним рішення відповідача, яке оформлене наказом №813 від 16.09.2015 року, в частині про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №004-03726-190215 “Зростаючий” у доларах США від 19.02.20215 року було закрито, відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Судом встановлено, що 19.02.2015 року між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ «Дельта Банк» (банк) укладено договір банківського вкладу № 004-03726-190215 «Зростаючий» у доларах США, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 7000 дол.США у тимчасове строкове користування на строк до 05.03.2015 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування з розрахунку 5,5 % річних.
Відповідно до п.1.3 вказаного договору, вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу та (по) 05.03.2015 р. включно.
Відповідно до п.1.10, вклад виплачується вкладнику у разі закінчення строку розміщення вкладу або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та Правилами банку.
19.02.2015 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 004-03726-190215 від 19.02.2015 р. банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США, якою змінено та викладено в іншій редакції шляхом зазначення про можливість зарахування вкладу при перерахуванні з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи.
Відповідно до умов договору № 004-03726-190215, 19.02.2015 року на рахунок позивача було зараховано 7000 дол.США, що за курсом НБУ - 2685.8114 станом на дату запровадження тимчасової адміністрації 02.03.2015 р. складало 188 006,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.02.2015 року.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 “Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення №51 “Про запровадження з 03.03.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду”.
Так, Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.
Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року.
В подальшому, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №71 від 08.04.2015 року “Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 року №51 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно якого тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 року до 02.09.2015 року включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб “Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» від 03.08.2015 року №147 строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02.10.2015 року включно.
Крім того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 року №664 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 року №181 “Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку”.
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.
На офіційному веб-сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) розміщено оголошення, що Фонд розпочне виплати вкладникам АТ «Дельта Банк» за Загальним реєстром (незалежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 08.10.2015 року.
Судом з'ясовано, що наказом Уповноваженої особи від 16.09.2015 року №813 застосовано наслідки нікчемності до договорів банківських вкладів (депозитів) згідно переліку, в тому числі й до договору банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 19.02.2015 року № 004-03726-190215.
Протягом березня-червня 2015 року позивач звертався до АТ «Дельта Банк» щодо повернення свого вкладу, у відповідь на які ним було отримано лист вих.№ 05-3037317 від 13.07.2015 року де було зазначено, що операції з виплат тимчасово обмежені, але конкретну дату закінчення перевірки не вказано. Позивач звертався до банків-агентів для виплати коштів, але його не було в переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми.
26.07.2018 року у своєму прес релізі на офіційній сторінці Фонд гарантування вкладів фізичних осіб закликав усіх вкладників АТ «Дельта Банк», які ще не отримали гарантовану суму, звернутись до будь-якого відділення одного із тринадцяти банків-агентів Фонду та отримати відшкодування за своїми вкладами.
Позивач в позові зазначав, що звернувшись до відділень банків-агентів акредитованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб засобами телефонного зв'язку повідомлено, що позивача не було встановлено в списках осіб яким Фонд виплатив гарантовану суму вкладу.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VI (далі - Закон №4452-VI).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами визначено статтею 27 Закону № 4452-VI, в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015 року.
Згідно положень цієї статті уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України". Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
У частині 3 статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Разом з тим, суд вказує, що за змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.
Також, згідно частини 3 статті 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.
Як видно з матеріалів справи, відповідно до протоколу засідання Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб від 22.09.2015 року, призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» від 12.03.2015 року №73, комісія дійшла до висновку, що 1424 операцій на загальну суму 197530212,90 грн. (перелік таких договорів наведено у додатку № 1 до цього протоколу) по перерахуванню коштів на вкладні рахунки за договорами банківського вкладу, є нікчемними відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, тому є підстави для обмеження виплат коштів вкладникам - отримувачам за такими операціями, на час ліквідації банку, за рахунками, перелік яких міститься у додатку №2 до цього протоколу.
З витягу "Перелік рахунків (вкладів) фізичних осіб, операції щодо виплат коштів за якими обмежити на час ліквідації" додатку № 2 до вказаного протоколу видно, що до такого переліку віднесено договір банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 19.02.2015 року №004-03726-190215.
Натомість, суд зазначає, що на момент складання комісією з перевірки вкладів фізичних осіб, договір банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 19.02.2015 року №004-03726-190215 завершив свою дію.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI вкладом вважаються кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про нікчемність договору від 19.02.2015 року №004-03726-190215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США, які укладені між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», оскільки кошти на банківські вкладні (депозитний) рахунки надійшли від третіх осіб - ОСОБА_2 , шляхом безготівково переказу, що є порушенням умов договору та пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк».
Так, пунктом 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради Директорів АТ «Дельта Банк» протоколом № 14 від 20.03.2013 року, передбачено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від Законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку).
Матеріалами справи підтверджено, що 19.02.2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем було укладено додаткову угоду № 1 до Договору №004-03726-190215 від 19.02.2015 року банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США, згідно якої сторонами змінено та викладено в іншій редакції шляхом зазначення про можливість зарахування вкладу при перерахуванні з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються".
Таким чином, суд звертає увагу, що умовами вищевказаного додаткового договору від 19.02.2015 року не забороняється зарахування коштів на рахунок позивача шляхом безготівково переказу від третьої особи.
Крім того, положеннями Закону № 4452-VI не передбачено обов'язкового внесення саме готівкових коштів на банківський (депозитний) рахунок особисто вкладником, оскільки в статті 2 Закону зазначено, що вкладом також є кошти в безготівковій формі, які надійшли для вкладника.
Так, відповідно до пункту частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Втім, суд вказує, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку однієї особи на рахунок позивача не є правочинами між банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України.
Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга статті 215 ЦК України та частина третя статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін в силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 826/1476/15 та від 03.10.2018 року у справі №805/11/16-а.
У свою чергу, відповідно до ч.4 ст.26 Закону №4452-VI, Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України Про банки і банківську діяльність, або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
Однак, будь-яких підстав, передбачених вказаною статтею Закону №4452-VI, для відмови у відшкодуванні позивачу коштів судом не встановлено.
Таким чином, суд доходить висновку, що в розумінні статті 2 Закону №4452-VI позивач є вкладником банку, а кошти, які надійшли для нього як вкладника за договором банківського рахунку від 19.02.2015 року, в розумінні тієї ж статті, є вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені статтею 26 цього Закону, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що договір банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 19.02.2015 року №004-03726-190215, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», має ознаки нікчемності, та є таким, що порушує публічний порядок.
На підставі ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів наявність правових підстав для не включення позивача до переліку рахунків вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Приписами пункту 6 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. №14 передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення. Протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача внести данні позивача, до переліку (реєстру) рахунків як вкладника АТ «Дельта Банк», та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рахунку № НОМЕР_1 по договору банківського вкладу №004-03726-190215 від 19.02.2015 р. банківського вкладу (депозиту) “Зростаючий” у доларах США, з викладених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,-
Позов задовольнити.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича внести данні ОСОБА_1 , до переліку (реєстру) рахунків як вкладника АТ «Дельта Банк», та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рахунку № НОМЕР_1 по договору банківського вкладу №004-03726-190215 від 19.02.2015 р. банківського вкладу (депозиту) “Зростаючий” у доларах США.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма