31 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/852/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Кондратюк Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець Вжеснєвська Івона ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) звернулась з позовом до Управління Держпраці у Волинській області про визнання дій щодо проведення виїзної перевірки і складання акту інспекційного відвідування №ВЛ-2/404/АВ від 03.01.2019 року і видачі припису про усунення виявлених порушень №ВЛ-2/404/АВ/П від 09.01.2019 року неправомірними та скасування постанови заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області Бондарчука Юрія Теофіловича №ВЛ-2/404/АВ/ТД-ФС від 24.01.2019 року про накладення штрафу.
В судовому засіданні 31.05.2019 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив визнати протиправними та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ВЛ-2/404/АВ/П від 09.01.2019 року та постанову заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області Бондарчука Юрія Теофіловича №ВЛ-2/404/АВ/ТД-ФС від 24.01.2019 року про накладення штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області Бондарчука Юрія Теофіловича від 24.01.2019 року позивача за порушення вимог ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України та на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України притягнено до відповідальності і накладено штраф в розмірі 250 378 грн. В постанові зазначено, що штраф накладено на підставі акта інспекційного відвідування від 03.01.2019 року №ВЛ-2/404/АВ щодо виявлених порушень законодавства про працю.
Також на підставі вказаного акту винесений припис про усунення виявлених порушень №ВЛ-2/404/АВ/П від 09.01.2019 року в якому вказано про порушення ФОП ОСОБА_2 . ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України.
Вважає, що постанова Управління Держпраці у Волинській області №ВЛ-2/404/АВ/ТД-ФС від 24.01.2019 року та припис №ВЛ-2/404/АВ/П від 09.01.2019 року, є такими, що обмежують її права, встановлені Законами України, прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому є незаконними та підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ВЛ-2/404/АВ/П від 09.01.2019 року та постанову заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області Бондарчука Юрія Теофіловича №ВЛ-2/404/АВ/ТД-ФС від 24.01.2019 року про накладення штрафу.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, наведених у заяві про уточнення позовних вимог, просили позов задовольнити. Позивач зазначила, що є громадянкою Республіки Польща, українську мову добре не розуміє, а тому подала письмові пояснення до інспектора Держпраці на польській мові будучи в райдержадміністрації в селищі Локачі. Підтвердила, що повідомлення про розгляд справи з Управління Держпраці не надходило і вона була позбавлена подати будь-які докази, а надійшла постанова і припис, які і оскаржила. Підтвердила, що являється підприємцем з 2004 року і разом зі своїм чоловіком та сином, придбавши будинок в АДРЕСА_1 Війниця, займалися підприємницькою діяльністю по вирощуванню квітів, саджанців. Зазначила, що з 2017 року фактично підприємницькою діяльністю не займається, оскільки захворіла на онкологічну хворобу, має тяжкий стан, про що подала відповідні медичні документи, тому цим займається її чоловік з сином, які і домовлялись з ОСОБА_4 про спільну діяльність в їх теплиці вирощуючи огірки. Наголосила, що саме ОСОБА_4 привозив на роботу двох жінок з їх села весною 2017 року. Про які умови оплати праці домовлялись жінки з ОСОБА_4 їй невідомо. Вказала, що будь-якого інспектора праці в селі Війниця на їхньому подвір'ї не було і ніхто перевірку не проводив. Вважає, що саме ОСОБА_4 , шляхом подачі заяви про вчинення шахрайства її сім'єю, спонукаючи повернути вкладені кошти, переклав відповідальність з себе за непрацевлаштування двох жінок, щоб змусити сплатити її сім'ю внесені ним кошти в спільний бізнес. При цьому вважає, що фактично ОСОБА_4 в той період розрахувався з тими двома жінками, що свідчить про те, що з квітня 2017 року і по даний час вони до управління праці не звертались з заявами чи скаргами щодо несплати їм коштів за виконану роботу, а дали такі покази, будучи допитаними слідчим в рамках кримінального провадження за заявою ОСОБА_4
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає, що інспекцією правомірно було винесено оскаржувану постанову та припис, а відтак просила суд в позові відмовити повністю. Пояснити в чому суть письмових пояснень ОСОБА_5 , наданих інспектору праці на польській мові, не змогла. Підтвердила, що дані пояснення в управлінні Держпраці під час проведення перевірки та прийняття спірних рішень, не перекладались.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що 12.12.2018 року начальником Управління було видано наказ №712 - прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування, ФОП ОСОБА_2 щодо перевірки порядку укладення трудових договорів.
Інформація, на підставі якої було прийнято зазначене рішення начальником Управління, отримана з листа Слідчого управління ГУНП у Волинській області №9462/24/6-2018 від 10.12.2018 року.
За результатами інспекційного відвідування складений акт від 03.01.2019 року № ВЛ-2/404/АВ та акт про відмову від підпису від 11.01.2019 року №ВЛ-2/404/ ВП.
В ході інспекційного відвідування інспектором праці Матвіюк Е. Р. було встановлено та зафіксовано в акті інспекційного відвідування, що фізичною особою підприємцем було допущено до роботи без оформлення 2 осіб: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
З переліченими особами трудові договори укладено не було, повідомлення до ДФС про прийняття працівників на роботу не направлялося.
На підставі зазначеного акту перевірки винесений припис про усунення виявлених порушень №ВЛ-2/404/АВ/П від 09.01.2019 року в якому вказано про порушення ФОП ОСОБА_2 . ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України
Також постановою заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області Бондарчука Юрія Теофіловича від 24.01.2019 року позивачку за порушення вимог ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України та на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України притягнуто до відповідальності і накладено штраф в розмірі 250 378 грн.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 підтвердив, що являється підприємцем, мав бізнесові відносини з ОСОБА_2 , її чоловіком і їх сином. Вклав в це свої кошти, ОСОБА_8 разом, в одному із двох парників, що розташовані на території двору позивачки в селі Війниця вирощували огірки і він безпосередньо займався їх реалізацією. В квітні 2017 року для цього він повідомив, що потрібні на роботу своїх односельчан ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_2 Підтвердив, що сплачував свої особисті кошти за їх проживання в селі Війниця, як привозив на роботу. Коли його спільний бізнес припинився, прибутку не було, вкладені кошти не були йому повернуті, тому звернувся в правоохоронні органи з заявою про вчинення шахрайства з боку ОСОБА_2 та її родини, де в рамках кримінального провадження допитувались дві особи ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . Підозри нікому на даний час не пред'явлено.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вказали, що від свого односельчанина ОСОБА_4 почули, що в село Війниця до місцевих поляків потрібні працівники в квітні-травні 2017 року. Возив їх до місця роботи ОСОБА_4 . За домовленістю з сім'єю Вжеснєвської за день їм мали платити по 300 грн., всього мали заплатити приблизно 10 тис. грн, але не заплатили. Підтвердили, що трудових книжок при прийомі на роботу вони не надавали, при цьому ОСОБА_9 вказала, що в цей період знаходилась на обліку в центрі зайнятості. Пояснити в чому суть ділових відносин між ОСОБА_9 і її сім'єю та ОСОБА_4 не бажали.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.
Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 Кодексу законів про працю України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі Положення № 96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).
Згідно з п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100, територіальним органом Держпраці на території Волинської області є Управління Держпраці у Волинській області.
Відповідно до п. 1 Положення про Управління Держпраці у Волинській області затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 року № 75 (далі - Положення № 75) Управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.
Згідно п.п. 1 п. 3 Положення № 75 завданням Управління є, зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення № 75 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту, Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.
До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (п.4 Положення № 96).
Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Статтею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу;
- неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
- доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі Порядок №295), яка була чинною на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень.
Постановою шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року в справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Постанова суду набирала законної сили з дати її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Згідно п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Підпунктом 6 пункту 5 Порядку № 295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки»); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно пункту 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року (із змінами внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України №55 від 03 березня 2016 року) встановлено механізм накладення фінансових санкцій у вигляді штрафу.
Відповідно до п. 2 Порядку № 295 накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення штрафи накладаються Головою управління Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі:
- рішення суду про оформлені трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу;
- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Відповідно до пунктів 3-7 Порядку № 295 накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.
Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Відповідно до пункту 8 згаданого Порядку № 295 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного впункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Як зазначено вище, пунктом 6 Порядку № 509 передбачено п'ять способів письмового повідомлення про розгляд справи суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п'ять днів до дати розгляду:
1) рекомендованим листом;
2) телеграмою;
3) телефаксом;
4) телефонограмою;
5) шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
При цьому суд акцентує увагу на тому, що у пункті 6 Порядку № 509 зазначено саме про повідомлення уповноваженими посадовими особами, а не про надіслання повідомлення суб'єктам господарювання та роботодавцям не пізніше, ніж за п'ять днів до дати розгляду їх справи.
На переконання суду, оскільки всі зазначені способи повідомлення про розгляд справи суб'єктів господарювання є однаково можливими для застосування уповноваженими посадовими особами, тобто рівнозначними, то і їх використання повинно тягнути за собою однакові наслідки для адресатів.
Відтак, очевидним є те, що використання будь-якого із зазначених способів повинно мати наслідком доведення до відома / сповіщення суб'єктів господарювання та роботодавців про те, що розгляд їх справи буде здійснюватися не раніше п'яти днів від дня отримання такої інформації. Передбачення у Порядку № 509 вказаного строку, на переконання апеляційного суду, обумовлена необхідністю надання суб'єктам господарювання та роботодавцям можливості належним чином підготуватися до захисту своїх прав та у разі необхідності скористатися правом на отримання професійної правничої допомоги.
Окрім того, виходячи із приписів пункту 7 Порядку № 509, за загальним правилом справа повинна розглядатися за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Уповноважена посадова особа вправі розпочати розгляд справи про накладення штрафу за умови встановлення факту повідомлення суб'єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п'ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509. Можливість розгляду справи без їх участі чітко обмежена наявністю інформації про повідомлення вказаних осіб відповідно до пункту 6 Порядку № 509 та відсутністю обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.
Як встановлено судом, 11.01.2019 року першим заступником Управління Держпраці прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ВЛ-2/404/АВ/ТД в якому зазначено призначити справу до розгляду на 11:00 год. 24.01.2019 року, яке надіслано позивачу 15.01.2019 року, що вбачається з квитанції Укрпошти №4302452276578.
З сайту Укрпошти «Відстеження поштових відправлень» по номеру 4302452276578 вбачається, що вказане поштове відправлення повернулося 23.01.2019 року за зворотною адресою, тобто не вручене, а 24.01.2019 року було вручено відправнику.
Разом із тим, матеріли справи свідчать про те, що у начальника Управління Держпраці станом на 24.01.2019 року, тобто на час прийняття постанови № ВЛ-2/404/АВ/ТД-ФС, були відсутні відомості про належне повідомлення позивача ФОП ОСОБА_2 , а навпаки були наявні відомості про невручення повідомлення щодо розгляду справи, у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509, оскільки саме лише скерування відповідного листа 15.01.2019 року (за 10 днів до розгляду) не може свідчити про доведення до відома позивача про розгляд його справи не пізніше ніж за п'ять днів до дати такого розгляду.
Той факт, що фактичне одержання надісланого відповідачем повідомлення про розгляд справи не залежить від Управління Держпраці та знаходиться поза межами його компетенції не звільняє його від виконання обов'язку повідомити суб'єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п'ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509. При цьому суд наголошує на тому, що обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості паралельного використання будь-якого іншого із передбачених пунктом 6 Порядку № 509 з метою належного доведення до відома позивача інформації про розгляд його справи.
Аналіз наведених обставин в сукупності вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано прийшовши до висновку про винуватість позивача у вчиненні порушення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без дотримання принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 року в справі №420/5171/18 та в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 року в справі №857/403/19.
Крім того, згідно пунктів 23 - 25 Порядку, припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Проте, як вбачається з матеріалів справи акт про відмову від підпису №ВЛ-2/404/ВП складений 11.01.2019 року, однак припис про усунення виявлених порушень №ВЛ-2/404/АВ/П винесений 09.01.2019 року, тобто за два дні до складення акту про відмову від підпису, хоча мав бути винесений не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), що є порушенням п. 24 Порядку № 295.
У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці, згідно з визначеною у приписі періодичністю.
Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об'єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень.
Згідно пункту 27 Порядку, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування, (у разі їх надходження), інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого, вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Суд критично ставиться до вимог спірного припису оскільки, не містить опису порушень вчинених ФОП ОСОБА_2 , а лише пояснення свідків, не містить визначення переліку дій, які саме необхідно вчинити суб'єкту господарювання, які заходи слід вжити задля усунення порушень, а також, таке формулювання виключає можливість відстежити виконання вимог припису. Оскільки судом скасовується як незаконна постанова управління Держпраці від 24.01.2019 року то й припис №ВЛ2/404/АВ/П від 09.01.2019 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ГУ Держпраці у Волинській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, суду не доведено дотримання порядку винесення припису та накладення на ФОП ОСОБА_2 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року.
У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04, (пункт 71) Європейським судом з прав людини викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень та розкрито елементи змісту «доброго врядування». Зокрема, зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Враховуючи викладене та важливість забезпечення права позивача на розгляд справи про накладення штрафу та реалізацію права на захист, зокрема надання відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли, колегія суддів приходить до висновку, що невиконання суб'єктом владних повноважень вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність винесення припису та всієї процедури розгляду справи про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та, як наслідок, прийнятих за їх результатами рішень.
Отже, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність припису про усунення виявлених порушень №ВЛ-2/404/АВ/П від 09.01.2019 року та постанови заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області Бондарчука Юрія Теофіловича №ВЛ-2/404/АВ/ТД-ФС від 24.01.2019 року про накладення штрафу в розмірі 250 380 грн., які слід визнати протиправними та скасувати.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Кодексу законів про працю України, Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати припис головного державного інспектора праці Управління Держпраці у Волинській області Матвіюк Елеонори Романівни №ВЛ2/404/АВ/П від 09.01.2019 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Волинській області Бондарчука Юрія Теофіловича про накладення штрафу №ВЛ2/404/АВ/ТД-ФС від 24.01.2019 року.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач фізична особа-підприємець Вжеснєвська Івона ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач Управління Держпраці у Волинській області (43026, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 39810267).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич
Повне рішення суду складено 05.06.2019 року.