27 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/456/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Масюк Г. С.,
за участю представника позивача Степанюка С . Є.,
представника відповідача Порхуна А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся в суд з позовом до Волинської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 09.01.2019 року № КТ-UA205000-0001-2019 про класифікацію поданого до митного оформлення товару згідно з митною декларацією № UA205090/2019/001863 за кодом 8704219900 згідно з УКТЗЕД.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно з угодою купівлі-продажу є власником автомобіля марки Volkswagen, модель LT 35, номер кузова НОМЕР_1 , 1999 року виготовлення, який до січня 2019 року був зареєстрований на території Республіки Польща. 30.12.2016 року даний транспортний засіб був підданий конструктивним змінам. Позивачем 04.01.2019 року вказаний автомобіль було знято з реєстраційного обліку в Республіці Польща з метою вивезення з Польщі та в цей же день ввезено в Україну. 08.01.2019 року уповноваженим позивачем декларантом на ВМО №1 митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС подану митну декларацію, згідно якої ввезений позивачем товар в режимі «імпорт» задекларовано як автомобіль легковий, що був у використанні, код товару згідно з УКТЗЕД декларантом визначено 8703329030. Рішенням про визначення коду товару від 09.01.2019 року № KT-UA205000-0001-2019 Волинська митниця самостійно змінила класифікацію товару та визначила його код згідно з УКТЗЕД 8704219900, а саме, визначила опис товару як автомобіль вантажний типу фургон. Позивач вважає дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 27.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки за результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів та проведеного митного огляду у митниці призначення встановлено, що у даному транспортному засобі в салоні автомобілю відсутні ознаки комфорту, відсутня обшивка салону, відсутнє внутрішнє оздоблення салону, що притаманне для салонів, призначених для перевезення пасажирів, відсутнє килимове покриття, вентиляція, попільнички, внутрішнє освітлення виготовлене не заводським способом, в боковій панелі позаду водія наявне вікно, виготовлене не заводським способом, в роздвижних дверях наявне вікно, виготовлене не заводським способом, в салоні наявні сидіння для пасажирів в два ряди, встановлені не заводським способом, відсутні отвори для кріплення сидінь, в бокових панелях відсутні закладні деталі для кріплення ременів безпеки пасажирів, за сидіннями наявна перегородка позаду якої є простір для перевезення вантажу, між салоном та кабіною для водія, позаду місця для водія наявні кріплення для стаціонарної перегородки. Згідно витягу з CARInfo за VIN-номером НОМЕР_1 , заявлений для оформлення транспортний засіб не містив 2 та 4 ряду сидінь, не мав вікон в бокових панелях та був зареєстрований в якості вантажного автомобілю. Крім того, шляхом проведення митного огляду в митниці призначення встановлено, що у вантажному відділенні транспортного засобу не заводським способом вмонтовано додатковий ряд сидінь на три місця. В зоні вантажного відділення ознаки комфорту влаштовані кустарним методом. Вікно в лівій боковій панелі та вікно в правих зсувних дверях вмонтовані не заводським способом. Таким чином, даний транспортний засіб не відповідає вимогам, що зазначені в поясненнях до товарної позиції 8703, оскільки згідно з УКТ ЗЕД пункту е) пояснень, який передбачає наявність ознак комфорту і оздоблення внутрішнього простору, а також пристосувань (аксесуарів) у внутрішньому просторі всього салону транспортного засобу, які властиві пасажирським салонам транспортних засобів. При цьому, в технічному паспорті відсутня інформація щодо переобладнання вказаного транспортного засобу. Представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення про визначення коду товару прийняте у повній відповідності до вимог митного законодавства.
Ухвалою суду від 20.03.2019 року клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін задоволено, ухвалено перейти із розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.
21.03.2019 року представником позивача було подано відповідь на відзив, у якому останній зазначив, що представник відповідача вдався до довільної, однобічної інтерпретації положень діючих нормативних актів, без врахування фактичних обставин справи та без оцінки усіх наданих для митного оформлення документів, крім того використовує термінологію, яка не міститься в жодному нормативному акті. Перераховані у відзиві нормативні акти не містять термінів «виготовлення не заводським способом», «встановлення не заводським способом», «влаштування кустарним методом».
Ухвалою суду від 27.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті 27.05.2019 року у час проведення підготовчого засідання.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, позивач згідно договору купівлі-продажу від 28.12.2016 року придбав автомобіль марки Volkswagen, модель LT 35 А, номер кузова НОМЕР_1 , 1999 року виготовлення під реєстраційним номером НОМЕР_2 (а.с.13).
Декларантом позивача до митного оформлення Волинській митниці ДФС подано митну декларацію № UA205090/2019/001863 та пакет документів на легковий автомобіль марки Volkswagen, модель - LT 35, що був у використанні, номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 1999, модельний рік виготовлення - 1999, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 2461 см куб., потужністю - 75 кВт., тип кузова - універсал, колір - білий, загальна кількість місць, включаючи водія - 6, колісна формула - 4 х 2.
При цьому, позивачем у графі 33 вантажної митної декларації було зазначено код товару 87033290, що згідно з УКТЗЕД класифікується, як «автомобіль легковий, призначений для перевезення людей» (а.с.10-11).
Крім того, 04.01.2019 року митним органом було проведено митний огляд автомобіля, про що складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, де зазначено, що вищевказаний автомобіль є легковим транспортним засобом (а.с.16-17).
Разом з тим, 08.01.2019 року при повторному огляді даного транспортного засобу актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу встановлено, що в салоні даного автомобіля ознаки комфорту облаштовано кустарним способом, бокові вікна вмонтовані не заводським методом, наявний другий ряд сидінь кріплених не заводським методом (а.с.59-60).
09.01.2019 року Волинська митниця ДФС прийняла рішення про визначення коду товару № КТ-UA205000-0001-2019, відповідно до якого зазначений автомобіль класифіковано за кодом 8704219900 згідно з УКТЗЕД як «автомобіль, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування».
Вказане рішення обґрунтоване тим, що у вантажному відділенні транспортного засобу незаводським методом вмонтовано додатковий ряд сидінь на три місця. В зоні вантажного відділення ознаки комфорту облаштовано кустарним способом. Вікно в лівій боковій панелі та вікно в правих зсувних дверях вмонтовані незаводським методом. Згідно VIN-коду та даних САRІnfo транспортний засіб є вантажним автомобілем (а.с.9).
Позивач, не погоджуючись із рішенням Волинської митниці ДФС від 09.01.2019 року № КТ-UA205000-0001-2019 про визначення коду товару, оскаржив його до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) від 13.03.2012 року № 4495-VІ.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з статтею 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Статтею 68 МК України ведення УКТ ЗЕД покладено на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно частин першої-п'ятої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження органу доходів і зборів щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.
Процедуру ведення УКТ ЗЕД визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 428 (далі - Постанова № 428).
Пунктом 2, 3 Постанови № 428 передбачено, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).
Митний тариф України встановлюється Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 року № 584-VII. Статтею 1 даного закону визначено, що митний тариф України є невід'ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.
Пунктом 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.
Разом з тим, згідно з пунктом 3 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.
Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються (пункт 4 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД).
Отже, при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, його характеристик та призначення.
З метою забезпечення виконання Закону України від 19.09.2013 року № 584-VIII «Про Митний тариф України» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 року № 401 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Так, відповідно до Пояснень до товарної позиції 8703 (автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі) у цій товарній позиції термін «вантажопасажирський автомобіль-фургон», означає транспортний засіб, що має максимально 9 місць для сидіння (включаючи водія), внутрішній простір якого може без конструктивних змін використовуватися для перевезення як людей, так і вантажів.
Деякі моторні транспортні засоби цієї товарної позиції характеризуються певними ознаками, які свідчать про те, що дані транспортні засоби сконструйовані для перевезення пасажирів, а не для перевезення вантажів (товарна позиція 8704). Такі ознаки враховуються у випадку, якщо моторний транспортний засіб, зазвичай, має повну масу не більш як 5 т і має єдиний замкнутий внутрішній простір, який включає одну зону для водія і пасажирів і другу зону, яка може бути використана для перевезення як пасажирів так і вантажів. До цієї групи моторних транспортних засобів відносяться автомобілі, відомі як «багатоцільові транспортні засоби», (наприклад, транспортні засоби типу «фургон», автомобілі для активного відпочинку (sport utіlіty vehіcle - SUV), деякі автомобілі з кузовом типу «пікап»).
Характерними ознаками конструкції цих транспортних засобів, як правило, є:
(а) наявність постійно встановлених сидінь із пристроями безпеки (наприклад, з ременями безпеки або із місцями для кріплення та/або пристосуваннями для встановлення ременів безпеки) для кожного пасажира, або наявність стаціонарних місць для кріплення та/або пристосувань для встановлення сидінь і пристроїв безпеки у задній зоні салону позаду зони для водія і передніх пасажирів, такі сидіння можуть бути фіксованими, такими, що складаються, такими, що знімаються, на анкерному кріпленні, або виносними;
(b) наявність вікон у двох бокових панелях задньої частини кузова;
(с) наявність дверей з вікнами, що ковзають, відкриваються назовні або піднімаються вгору розташованих на бокових панелях або у задній частині кузова;
(d) відсутність стаціонарної панелі або перегородки між зоною для водія з передніми пасажирами і задньою зоною, яка може бути використана для перевезення як пасажирів, так і вантажів;
е) наявність ознак комфорту і оздоблення внутрішнього простору, а також пристосувань (аксесуарів) у внутрішньому просторі всього салону транспортного засобу, які властиві пасажирським салонам транспортних засобів (наприклад, килимове покриття, вентиляція, внутрішнє освітлення, попільнички).
Натомість, до товарної позиції 8704 (Моторні транспортні засоби для перевезення вантажів) віднесено транспортні засоби, головним чином, призначені для перевезення вантажів, а не для перевезення людей. Ознаки транспортних засобів, які включаються до цієї товарної позиції:
(a) наявність сидінь типу лавок, які не мають пристроїв безпеки (наприклад, ременів безпеки або місць для кріплення і пристосувань для встановлення ременів безпеки) або зручностей для пасажирів в задній зоні позаду зони для водія і передніх пасажирів. Такі сидіння, зазвичай, бувають складаними або виносними для можливості повного використання підлоги задньої зони (транспортні засоби типу «фургон») або окремої платформи (транспортні засоби типу «пікап») для транспортування вантажів;
(b) наявність окремої кабіни для водія і пасажирів та окремої платформи з боковими бортами і відкидним заднім бортом (транспортні засоби типу «пікап»);
(c) відсутність вікон в двох бокових панелях задньої частини кузова; наявність дверей без вікон, що ковзають, відкриваються назовні або піднімаються вгору для вивантаження або завантаження вантажів, розташованих на бокових панелях або у задній частині кузова (транспортні засоби типу «фургон»);
(d) наявність стаціонарної панелі або бар'єру між зоною для водія і передніх пасажирів і задньою зоною;
(e) відсутність в зоні вантажного відділення ознак комфорту і внутрішнього оздоблення, а також пристосувань, які притаманні пасажирським салонам моторних транспортних засобів (наприклад, килимове покриття, вентиляція, внутрішнє освітлення, попільнички).
Як уже було встановлено судом, при поданні митної декларації декларантом позивача в графі 33 вищевказаної митної декларації код товару зазначено як легковий автомобіль. Обставина, що даний транспортний засіб є легковим, підтверджується копією тимчасового реєстраційного свідоцтва НОМЕР_3 від 04.01.2019 року, яке було надано митниці при митному оформлені даного транспортного засобу (а.с.12).
Крім того, як вбачається з матеріалів адміністративної справи даний транспортний засіб зазнав конструкційних змін, зокрема, відповідно до заяви від 30.12.2016 року, фірма «Hermes S.C. Aleksander Bartolomej Djeban», яка проводить обслуговування та ремонт механічних транспортних засобів, здійснила конструкційні зміни у транспортному засобі Volkswagen LT 35 А, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_1 , змінюючи вид і призначення транспортного засобу з вантажний на легковий, зокрема, було встановлено три сидіння з ременями безпеки та демонтовано роздільну перегородку в задній частині автомобіля (а.с.23). Зміна технічних показників транспортного засобу з вантажного на легковий також відображена і в картці транспортного засобу (а.с.100-104).
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1166 «Про єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються» установлено, що конструкція та технічний стан колісних транспортних засобів, що експлуатуються, повинні відповідати єдиним вимогам згідно з додатком (далі - Єдині вимоги).
Пунктом 2 Єдиних вимог передбачено, що вимоги до конструкції та технічного стану колісного засобу, технічного стану предметів спеціального обладнання залежно від призначення наведено в маркуванні колісного засобу, його складників, а також у: єдиних технічних приписах - Правилах Європейської економічної комісії ООН з поправками, що додаються до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання і частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів у 1958 році з поправками 1995 року, чинними на дату першої реєстрації колісного засобу; Європейській угоді, що доповнює Конвенцію про дорожній рух, відкриту для підписання у м. Відні 8 листопада 1968 р.; сертифікаті відповідності; документах з експлуатації та ремонту колісного засобу, затверджених його виробником; нормативних документах, зокрема технічних умовах; документах щодо переобладнання колісного засобу; міжнародних угодах України з питань автомобільних перевезень, що містять вимоги до конструкції та технічного стану колісного засобу.
Конструкція колісного засобу повинна відповідати ідентифікаційним даним, визначеним на дату його реєстрації (з урахуванням змін), згідно з документами, зазначеними у пункті 2 цих вимог (пункт 3 Єдиних вимог).
У Додатку до Єдиних вимог наведено класифікацію колісних транспортних засобів, відповідної до якої до категорії М1 належить колісний засіб, що призначений для перевезення пасажирів, у якому кількість місць для сидіння, крім місця водія, не перевищує восьми.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, довідки про проведення технічного дослідження транспортного засобу, даному автомобілю присвоєно категорію М1, а тому автомобіль марки Volkswagen LT 35 А, номер кузова НОМЕР_1 є пасажирським (а.с.25). Крім того, експертним заключенням автотоварознавця від 09.01.2019 року № 1-214 підтверджено, що даний автомобіль по кваліфікації рухомого складу відноситься до вантажопасажирських, тобто призначений для перевезення як пасажирів, так і вантажів (а.с.21).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що автомобіль щодо якого митницею прийнято оскаржуване рішення є легковим, а тому правильно та доцільно було б віднести його до товарної позиції 8703.
Суд вважає безпідставними твердженнями відповідача, що спірний транспортний засіб згідно витягу з CARinfo є вантажним автомобілем, оскільки юридична (доказова) значимість і достовірність такої інформації, зважаючи на її загальний, неофіційний (довідковий, комерційний, рекламний) характер є недостатньою для беззаперечного доведення факту. Водночас, на противагу таким доводам відповідача представник позивача надав відомості з інших Інтернет-джерел, згідно з якими автомобіль марки Volkswagen LT 35 А, номер кузова НОМЕР_1 є легковим (а.с.105-114).
Також суд наголошує, що при визначенні коду товару митним органом повинні братись не лише внутрішні та зовнішні ознаки, а й інші документи, видані уповноваженими органами, які свідчать про належність автомобіля до тієї чи іншої категорії. При цьому, на думку суду, відсутність певних конструктивних деталей у салоні автомобіля не дає підстав класифікувати вказаний автомобіль як вантажний.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТЗЕД, впроваджених листом Міндоходів від 26.03.2014 року № 6983/7/99-99-24-02-03-17, для однозначної класифікації транспортних засобів необхідно використовувати технічну документацію заводу виробника автомобіля із зазначенням кількості місць для сидінь, сертифікати або аналогічні документи видані уповноваженим органом країни виробника, оскільки, відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 10.01.2019 року № 783/7/99-99-18-02-02-17 лист Міндоходів від 26.03.2014 № 6983/7/99-99-24-02-03-17 відкликано у зв'язку із втратою актуальності, відтак посилання митниці на вказаний лист є безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Волинська митниця ДФС України оскаржуваним рішенням про визначення коду товару від 09.01.2019 року № КТ-UA 205000-0001-2019 безпідставно класифікувала спірний товар за кодом УКТЗЕД 8704219900.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення про визначення коду товару від 09.01.2019 року № КТ-UA 205000-0001-2019, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.
У письмовій заяві від 21.05.2019 року про відшкодування судових витрат, представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судові витрати в сумі 10587,40 грн., що включають в себе сплачену суму судового збору - 768,40 грн., витрати на правничу допомогу адвоката - 8842,00 грн., витрати, пов'язані з залученням перекладача - 977,00 грн.
У письмових клопотаннях від 24.05.2019 року та від 27.05.2019 року представник відповідача не погоджується із заявою про відшкодування судових витрат, вважає, що їх вартість не підтверджується належними доказами.
Дослідивши докази, які підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позовні вимоги у цій справі задоволено повністю, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 768,40 грн., сплачений відповідно до квитанції від 22.02.2019 року № 5437 (а.с.2), та який був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною випискою (а.с.31).
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та «Бюро адвоката Сергія Степанюка» укладено договір про надання правничої допомоги.
Як вбачається із акту виконаних робіт (наданих послуг) від 22.02.2019 року Степанюк С. Є. надав ОСОБА_2 наступні послуги, зокрема: опрацювання документів щодо митного оформлення, аналіз правової ситуації та аналіз судової практики на суму 1921,00 грн.; усна консультація та підготовка (написання) позову - 3079,00 грн.; компенсація витрат по сплаті судового збору - 800,00 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 5800,00 грн.
Згідно з акту від 07.05.2019 № 18/19-2 про наданні адвокатом Степанюком С. Є. послуги замовнику ОСОБА_2 та понесені витрати, загальна винагорода адвоката складає 3842,00 грн., з яких, 480,25 грн. - складання відповіді на відзив, 2881,50 грн. участь у судовому засіданні у суді першої інстанції, 480,25 грн. - пошук перекладача, замовлення перекладу документів, отримання і направлення перекладів документів до суду для приєднання до справи. Крім того, в даному акті містяться витрати адвоката, пов'язані з виконанням договору про надання правничої допомоги, що не включені у винагороду адвоката, а саме, оплата послуг перекладача з перекладу документів на автомобіль - 977,00 грн.
Відповідно до копії меморіального ордера від 14.03.2019 року № @2PL096428 та квитанції від 16.04.2019 року №11 позивачем сплачено за послуги адвоката Степанюка С. Є. кошти в сумі 5800,00 грн. та 977,00 грн. за послуги перекладу.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. та 977,00 грн. витрат по оплаті послуг перекладача, оскільки надання послуг з опрацювання документів щодо митного оформлення, аналіз правової ситуації та аналіз судової практики, а також складання відповіді на відзив, включається до витрат пов'язаних з підготовкою позовної заяви. Крім того, представником позивача не надано доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, що становлять вартість послуг щодо пошуку перекладача, замовлення перекладу документів, отримання і направлення перекладів документів до суду.
Отже, враховуючи вищевикладене за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 768,40 грн., 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 977,00 грн. витрат по оплаті послуг перекладача.
Керуючись статтями 243 ч. 3, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС від 09 січня 2019 року № КТ-UA205000-0001-2019 про класифікацію поданого до митного оформлення товару згідно з митною декларацією № UA205090/2019/001863 за кодом 8704219900 згідно з УКТ ЗЕД.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 39472698) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.), 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) витрат на правничу допомогу та 977,00 грн. (дев'ятсот сімдесят сім грн. 00 коп.) витрат по оплаті послуг перекладача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко
Повне рішення суду складено 06.06.2019 року.