08 травня 2019 року Справа № 160/54/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В
при секретарі судового засідання Постоловській А.О.
за участі:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Ховрич О.А.
представника третьої особи Маркело В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі - Управління ДАБК Дніпровської міської ради, відповідач), зазначивши третіми особами Дніпровську міську раду, Самарську районну у місті Дніпрі раду, прокуратуру Дніпровської області, в якій позивач просить (з урахуванням уточненої позовної заяви):
- визнати протиправною бездіяльність Управління ДАБК Дніпровської міської ради у нездійсненні своїх повноважень щодо державного архітектурно-будівельного контролю спрямованого на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Управління ДАБК Дніпровської міської ради вчинити дії спрямовані на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю спрямованого на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю»;
- зобов'язати Управління ДАБК Дніпровської міської ради звернутися із позовом до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_2 Дитинства АДРЕСА_1 . м. Дніпро по будівництву прибудованого приміщення площею 17. 4 кв.м. А -111 і споруди ґанку площею 8, 1 кв.м. «а» до будинку АДРЕСА_3 /2 по вул. Дитинства у м. Дніпрі та про компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником частини домоволодіння ( АДРЕСА_4 ) за АДРЕСА_5 АДРЕСА_3 згідно свідоцтва про право на спадщини за заповітом від 28.08.2000 року, серія АВМ №913146. Інша частина зазначеного домоволодіння (41 АДРЕСА_6 ) належить ОСОБА_3 . В 2008 році ОСОБА_3 без згоди позивача збудувала прибудову та збільшила загальну площу на 17,4 кв.м., і змінила вхід з іншої сторони, побудувавши ганок, чим заступила на земельну ділянку позивача на 0,17 см. Починаючи з 2008 року позивач почала звертатись у відповідні органи для відновлення свого порушеного права та з проханням здійснити контроль щодо порушень ОСОБА_3 . Позивач зазначила, що органами архітектурно-будівельного контролю здійснювались дії щодо усунення порушень, однак ОСОБА_3 проігноровано вимоги контролюючого органу. Позивач неодноразово зверталась до Управління ДАБК Дніпровської міської ради із зверненням щодо знесення самочинно збудованої будівлі, проте відповіді на свої звернення не отримала. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 16.01.2019 року: прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління ДАБК Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії; відкрито загальне позовне провадження; відмовлено у залученні до справи третіх осіб Дніпровську міську раду, Самарську районну у місті Дніпрі раду, прокуратуру Дніпровської області; залучено до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , третя особа).
Від представника Управління ДАБК Дніпровської міської ради надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування своєї позиції представник відповідача зазначила, що управлінням було вжито всіх заходів, передбачених чинним містобудівним законодавством, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Позивач надала до суду відповідь на відзив, у якій підтримала доводи, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача надала до суду заперечення на відповідь, у яких підтримала доводи, викладені у відзиві на позов.
Третя особа надала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки нею були виконані всі вимоги приписів Управління ДАБК Дніпровської міської ради, стіни ганку знесено, а тому відсутні підстави для звернення Управління ДАБК Дніпровської міської ради до суду з позовом щодо знесення прибудови та ганку.
11.02.2019 року перенесено підготовче засідання на 15.02.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді на навчанні; 15.02.2019 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 05.03.2019 року; 05.03.2019 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.03.2019 року; 15.03.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 25.03.2019 року; 25.03.2019 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 02.04.2019 року для надання часу для ознайомлення з матеріалами справи; 02.04.2019 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.04.2019 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача та третьої особи; 22.04.2019 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24.04.2019 року для надання часу для ознайомлення з матеріалами справи; 24.04.2019 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 08.05.2019 року для надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.
За письмовою згодою сторін розгляд справи по суті відбувся 08.05.2019 року після закриття підготовчого провадження.
В судовому засіданні 08.05.2019 року позивач та представник позивача підтримали позов та просили суд задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила суд відмовити у його задоволенні. Представник третьої особи проти позову заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_3 , з відповідною частиною надвірних споруд, є домоволодінням спільного заселення та належить:
- 59/100 частина ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.08.2000 року, серія ААР №082917 - квартира № АДРЕСА_7 (а.с.21);
- 41/100 частини ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.02.1999 року, серія ААР №913146- квартира №2 (а.с.30-31).
Також, позивач є власником земельних ділянок, розташованих на території Самарського району м АДРЕСА_8 . Дитинства будинок 34 площею 0,0278 га згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ; земельної ділянки площею 0,1000 га згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 (а.с.22-23).
Приписом Управління ДАБК Дніпровської міської ради від 09.03.2017 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил встановлено, що при виконанні робіт по будівництву ганку площею 8,1 кв.м. до квартири АДРЕСА_9 , стіна ганку виконана на межі ділянки, чим не забезпечена нормативна відстань до межі сусідньої ділянки, яку слід приймати не менше 1,0 м.; зобов'язано ОСОБА_3 усунути порушення в термін до 15.05.2017 року (а.с.61-62).
Приписом Управління ДАБК Дніпровської міської ради від 23.05.2017 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил встановлено, що власницею приміщень за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не виконано вимоги припису Управління ДАБК Дніпровської міської ради від 09.03.2017 року; зобов'язано усунути порушення в термін до 01.08.2017 року (а.с.63-64).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині скасування приписів Управління ДАБК Дніпровської міської ради про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 09.03.2017 року та від 23.05.2017 року (а.с.78-81).
13.12.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Управління ДАБК Дніпровської міської ради із заявою, у якій зазначила, що ОСОБА_3 не реагує на задіяні до неї засоби впливу, у вигляді адміністративної відповідальності, приписів про усунення виявлених порушень, у зв'язку з чим просить відповідача подати позов до суду про знесення самочинної прибудови та ганку, оскільки приписи не виконані; подати позов до суду до ОСОБА_3 про виконання приписів від 09.03.2017 року та 23.05.2017 року і зобов'язати її рішенням суду відступити на 1 метр від межі сусідньої земельної ділянки, а саме ОСОБА_1 (а.с. 74-77).
Отримання відповідачем вказаної заяви підтверджується штампом про отримання від 13.12.2018 року вх. № В-1/4.
Бездіяльність Управління ДАБК Дніпровської міської ради щодо не розгляду та не вчинення дій за зазначеною заявою стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та Законами України.
Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України "Про звернення громадян".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян, відповідно до статті 3 Закону України "Про звернення громадян", розуміються викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, обєднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (стаття 5 Закону України "Про звернення громадян").
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, імя, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби звязку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Таким чином, заява ОСОБА_1 від 13.12.2018 (вх. №В-1/4.) відповідає вимогам форми та змісту звернення, визначених Законом України "Про звернення громадян".
Приписами статті 7 Закон України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
У відповідності до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
За нормами статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Частиною 1 статті 20 вказаного Закону визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
З аналізу вищевикладеного слідує, що у разі отримання органом державної влади звернення громадян (у вигляді заяви), яке оформлене згідно вимога Закону України “Про звернення громадян”, органом державної влади має бути надана відповідь у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, або невідкладно, у разі якщо такі звернення не потребують додаткового вивчення, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
В судовому засіданні представником відповідача не доведено, що заява позивача від 13.12.2018 року розглянута у встановленому законом порядку та Управління ДАБК Дніпровської міської ради вчинені дії, спрямовані на усунення порушень, про які зазначено у відповідній заяві.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність бездіяльності Управління ДАБК Дніпровської міської ради щодо не вчинення дій за запитом позивача від 13.12.2018 року в порядку та у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача звернутися із позовом до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . м. Дніпро по будівництву прибудованого приміщення площею 17. 4 кв.м. А -111 і споруди ґанку площею 8, 1 кв.м. «а» до будинку АДРЕСА_3 /2 по вул. Дитинства АДРЕСА_10 м. Дніпрі та про компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд зазначає наступне.
У частині 1 статті 38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
При цьому, суд зазначає, виконання такої вимоги, з огляду на закріплене в абзаці другому частини 1 статті 38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” правило щодо знесення самочинно збудованого об'єкта на підставі рішення суду за відповідним зверненням органу державного архітектурно-будівельного контролю, має добровільний характер. Така правова позиція зазначена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 11.10.2016 року у справі №804/8909/14.
Суд не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень. Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача звернутися до суду виходить за межі юрисдикції адміністративного суду, а тому, звертаючись до суду з даною позовною вимогою позивачем обрано неналежний засіб правового захисту.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині та вважає, що права позивача можуть бути належним чином поновлені шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2018 року вх. №В-1/4 та вчинити дії, спрямовані на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанціями №0.0.1225103227.1 від 27.12.2018 року, №0.0.1229153628.1 від 04.01.2019 року.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню пропорційно задоволених позовних вимог сплачений судовий збір у розмірі 384,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_11 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40498190), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_8 . Дитинства АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради у нездійсненні своїх повноважень щодо державного архітектурно-будівельного контролю в частині нерозгляду вимог заяви ОСОБА_1 від 13.12.2018 року (вх. №В-1/4).
Зобов'язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2018 року (вх. №В-1/4) та вчинити дії, спрямовані на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради судові витрати у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду в повному обсязі складено 20 травня 2019 року.
Суддя М.В. Бондар