06 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/14400/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случа О.В. - головуючого (доповідача), Кушніра І.В., Міщенка І.С.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової асоціації «Спеценергомонтаж Київ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 (суддя Сташків Р.Б.)
та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Буравльов С.І., Зубець Л.П.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ»
про стягнення 68 952,92 грн
13.12.2018 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019, позовні вимоги задоволено повністю, а саме: стягнуто з ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» на користь ПрАТ «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів» 56 511,68 грн заборгованості, 9 183,62 грн інфляційних втрат, 3 257,62 грн трьох процентів річних та 1 762 грн витрат по сплаті судового збору.
16.04.2019 ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» через Північний апеляційних господарський суд надіслало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 910/14400/18.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.05.2019 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О.В.- головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Міщенко І.С.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 910/14400/18 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі складає 68 952,92 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України справа № 910/14400/18 є малозначною, що було визначено судом першої інстанції.
У даному випадку скаржник у своїй касаційній скарзі не порушує питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та наявності ознак значного суспільного інтересу.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» [рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57)].
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 910/14400/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Случ О.В.
Судді Кушнір І.В.
Міщенко І.С.