22 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 917/439/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "СТЕП" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 (головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді Геза Т.Д., Плахов О.В.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 25.09.2018 (суддя Бунякіна Г.І.) у справі № 917/439/18
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "СТЕП"
до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області
про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. У квітні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство "СТЕП" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання поновленим на той же строк і на тих самих умовах договору, укладеного між Пирятинською районною державною адміністрацією та Приватним сільськогосподарським підприємством "СТЕП", зареєстрованого у відділі Держземагентства у Пирятинському районі 28.12.2012 за №532380004003913, щодо земельної ділянки загальною площею 44,9722 га ріллі, яка знаходиться в адміністративних межах Теплівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1; визнання укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Приватним сільськогосподарським підприємством "СТЕП" додаткової угоди до Договору оренди землі від 21.11.2012, укладеного між Пирятинською РДА (орендодавець) і ПСП "СТЕП" (орендар) та зареєстрованого у відділі Держземагентства у Пирятинському районі 28.12.2012 за №532380004003913, щодо земельної ділянки загальною площею 44, 9722 га ріллі, яка знаходиться в адміністративних межах Теплівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1, у редакції додаткової угоди.
1.1. Обгрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач вказував на те, що продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, належно виконуючи свої обов'язки за відсутності заперечень Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області протягом одного місяця після закінчення дії договору, що, у відповідності до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", дає підстави для його поновлення в редакції додаткової угоди, запропонованої позивачем.
Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови господарських судів
2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.09.2018, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 в позові відмовлено.
2.1. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було належним чином дотримано процедуру реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі від 21.11.2012, передбачену ч.ч. 1-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а продовження користування орендованою земельною ділянкою позивачем не є підставою для задоволення позовних вимог у даній справі. Посилаючись на приписи частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", місцевий господарський суд вказав, що саме на відповідача покладається обов'язок вчинення дій з оформлення права користування земельною ділянкою. Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у передбачений законом та договором оренди землі від 21.11.2012 строк з листом-повідомленням щодо поновлення вказаного договору на той же строк і на тих самих умовах та відповідною додатковою угодою, а також те, що закон вимагає обов'язкового укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення у місячний строк, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його поновлення.
2.2. Суд апеляційної інстанції частково не погодився з підставами для відмови у задоволенні позовних вимог, викладених судом першої інстанції, зважаючи на те, що судом невірно застосовано положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", однак, погодився, що всупереч приписам ч.ч. 6-8 ст. 33 Закону позивач не направив на адресу відповідача додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення на той самий строк та на тих самих умовах. Крім того, апеляційний суд вказав, що викладена в позовній заяві вимога про визнання поновленим договору оренди землі на 5 років до 01.01.2023 свідчить, що Приватне сільськогосподарське підприємство "СТЕП" в позовній заяві просить поновити строк дії договору на інший строк ніж був передбачений договором оренди землі, оскільки останній було укладено 21.11.2012 до 01.01.2018 (державна реєстрація 28.12.2012), тобто, більше ніж на 5 років.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з судовими рішеннями, Приватне сільськогосподарське підприємство "СТЕП" (позивач), подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
4. Посилання судів попередніх інстанцій, як на підставу відмови у позові на те, що позивачем не направлялась для підписання до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у строк, визначений статтею 33 Закону України "Про оренду землі", додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення, є безпідставним, оскільки нормами частин 6-8 статті 33 Закону не передбачено обов'язку орендаря направляти орендодавцю для підписання додаткову угоду. Наведене, на думку скаржника, свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права - ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
4.1. Сам факт належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором оренди земельної ділянки, продовження орендарем користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та відсутність заперечень зі сторони орендодавця, є підставами для поновлення договору оренди земельної ділянки на тих саме умовах.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
5. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує про необгрунтованість її доводів, просить залишити оскаржувані рішення без змін, як такі, що винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що договір оренди землі не може бути пролонгований, оскільки позивач не звертався у місячний термін до закінчення дії договору з клопотанням про поновлення договору оренди землі, а натомість звернувся з клопотанням про внесення змін до договору та не направив проект додаткової угоди з умовами, на яких бажає поновити договір.
Крім того, відповідачем подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу, яке мотивовано тим, що ухвалу Верховного Суду від 25.03.2019 ним було отримано 01.04.2019, 10-ти денний строк для подання відзиву сплив 11.04.2019, однак, у зв'язку з відсутністю фінансування, у визначений ухвалою строк подати касаційну скаргу не було можливості.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою суду від 25.03.2019 відповідачу надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 25.04.2019, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Оскільки відзив подано 17.04.2019, тобто, строк визначений ухвалою суду не пропущено, відсутні визначені процесуальним законом підстави для його поновлення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
6. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 21.11.2012 між Пирятинською районною державною адміністрацією та Приватним сільськогосподарським підприємством "СТЕП" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивачу надано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 44,9722 га, яка знаходиться за межами с. Теплівка в адміністративних межах Теплівської сільської ради, в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
6.1. Відповідно до п. 8 договору його укладено до 01.01.2018. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
6.2. Договір оренди землі зареєстровано у відділі Держземагентства у Пирятинському районі 28.12.2012 за №532380004003913.
6.3. 24.11.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з листом-клопотанням № 1 від 23.11.2017 про внесення змін до договору оренди землі від 21.11.2012 в частині встановлення орендної плати в розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області та продовження строку його дії до 01.01.2025. До клопотання позивачем було додано проект додаткової угоди до договору оренди землі із вищезазначеними змінами.
6.4. У відповідь на вказаний лист Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області листом № 19-16-0.332-9353/2-17 від 04.12.2017 повідомило позивача про необхідність розробки агрохімічного паспорта поля, наявність розбіжностей між витягом з Державного земельного кадастру та матеріалами перерозподілу земель державної власності щодо виду угідь, якими представлена земельна ділянка, що є об'єктом договору оренди від 21.11.2012 та залишення без задоволення вказаного клопотання ПСП "СТЕП".
6.5. 15.02.2018 позивач направив на адресу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області лист № 2, у якому просив укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 21.11.2012, якою встановити орендну плату в розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області та продовжити строк його дії до 01.01.2025. Відповідна додаткова угода була додана до листа, однак залишена відповідачем без реагування.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
7. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
8. Предметом даного спору є вимога про визнання поновленим на той же строк і на тих самих умовах договору, укладеного між сторонами спору та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі у редакції позивача на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
9. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).
10. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.
11. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
12. Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору).
13. При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.
Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".
14. У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути направлено орендарю саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не направив лист - заперечення стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 30.01.2019 у справі №905/1877/17.
Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.
15. Суди попередніх інстанцій установили, що Приватне сільськогосподарське підприємство "СТЕП", з метою використання свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, направило на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області лист-клопотання № 1 від 23.11.2017 про внесення змін до договору оренди землі від 21.11.2012 в частині встановлення орендної плати в розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області та продовження строку його дії до 01.01.2025, додавши відповідний проект додаткової угоди. Таке звернення позивача відповідає вимогам п. 8 договору оренди землі від 21.11.2012 та ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тобто, подано за 30 днів до спливу строку дії спірного договору оренди земельної ділянки.
16. Суд першої інстанції, посилаючись на встановлені обставини справи, вказав, що у позивача відсутнє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки ним не було належним чином дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі", а продовження користування орендованою земельною ділянкою позивачем не є підставою для задоволення позовних вимог у даній справі. Здійснення позивачем платежів також не є підставою для продовження договору, термін дії якого закінчився.
17. Зважаючи на вищенаведене тлумачення приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції допущено довільне трактування наведеної норми, та ототожнено дві різні правові конструкції такої норми права, які підлягають застосуванню окремо і не залежать одна від одної.
18. Суд апеляційної інстанції вірно вказав про помилковість висновків суду першої інстанції в частині недотримання позивачем процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі від 21.11.2012, передбачену частинами 1-3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки позов у даній справі заявлено на підставі частини 6 статті 33 Закону, а тому недотримання позивачем положень частин 1-5 статті 33 Закону не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
19. Як зазначалось вище, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: (1) користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і (2) відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору).
20. Тобто, до кола обставин, які підлягають доказуванню у даній справі, підлягають обставини користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди та наявність чи відсутність заперечень орендодавця проти такого користування.
21. Судами попередніх інстанцій установлено, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не направляло Приватному сільськогосподарському підприємству "СТЕП" лист - заперечення в поновленні договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах протягом 1 місяця після закінчення його строку дії на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
22. Водночас, судами попередніх інстанції не було досліджено доказів, якими позивач обгрунтовував свої доводи щодо користування земельною ділянкою після закінчення строку оренди.
23. Як вірно вказали суди попередніх інстанцій, в контексті приписів ч.ч. 6-8 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може вважатися поновленим лише у разі укладення відповідної додаткової угоди про його поновлення на той самий строк та на тих самих умовах.
24. Проте, суди вийшли за межі приписів частин 6-8 статті 33 Закону та помилково вказали, що саме на відповідача покладається обов'язок вчинення дій з оформлення права користування земельною ділянкою. Посилання суду першої інстанції на те, що такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2018 у справі №909/42/17 та від 02.05.2018 у справі №927/933/16 є помилковим, оскільки правовідносини у названих справах не є подібними.
25. Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається, оскільки договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах за принципом "мовчазної згоди", яка не вимагає звернення з наміром на поновлення договору з доданням проекту додаткової угоди, як це передбачено у випадку реалізації переважного права.
26. За наведених вище обставин, колегія суддів зазначає про те, що господарськими судами попередніх інстанції було невірно застосовано приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі", не надано оцінки обставинам, які підлягають доказуванню у даному спорі, зокрема, щодо користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку оренди, не досліджено зібрані у справі докази, які позивач надав на підтвердження обставин користування та відповідності умов додаткової угоди приписам ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
27. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що викладена в позовній заяві вимога про визнання поновленим договору оренди землі на 5 років до 01.01.2023 свідчить, що Приватне сільськогосподарське підприємство "СТЕП" в позові просить поновити строк дії договору на інший строк, ніж був передбачений договором оренди землі, оскільки останній було укладено 21.11.2012 до 01.01.2018 (державна реєстрація 28.12.2012), тобто, більше ніж на 5 років. Однак, такий висновок суду свідчить про формальний підхід у оцінці доказів та вирішенні спору, без урахування умов договору в частині строку його дії.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
28. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
29. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
30. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
31. З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене в п. 22-27 даної постанови, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Щодо судових витрат
32. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "СТЕП" задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 та рішення Господарського суду Полтавської області від 25.09.2018 у справі №917/439/18 скасувати.
3. Справу № 917/439/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.