ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2019Справа № 910/16690/18
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,
за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії Комунального підприємства «Київпастранс» «Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 2», м. Київ
до відповідача: фізичної особи-підприємця Романенко Таїсії Вікторівни, м. Київ
про стягнення 361 154,32 грн, -
За участю представників:
від позивача: Тараско Т. Є.
від відповідача: Карпенко А. В.
Комунальне підприємство «Київпастранс» в особі філії Комунального підприємства «Київпастранс» «Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 2» (далі - КП «Київпастранс») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Романенко Таїсії Вікторівни (далі - ФОП Романенко Т. В.) про стягнення 361 154,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 1332-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду 18.01.2017 в частині сплати орендної плати за період з січня 2017 року по вересень 2018 року на суму 270 221,77 грн, а також оплати комунальних послуг і відшкодування земельного податку на суму 10 824,98 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 66 603,92 грн та 3 % річних в сумі 13 503,65 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 23.01.2019.
23.01.2019, за клопотанням відповідача, підготовче судове засідання відкладено на 13.02.2019.
Оскільки судове засідання, призначене на 13.02.2019, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Князькова В. В. на лікарняному, ухвалою суду від 18.02.2019 підготовче судове засідання призначено на 27.02.2019.
27.02.2019 судом, керуючись ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 27.03.2019.
Після судового засідання 27.02.2019 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого відповідач проти позову заперечує, посилаючись на пункт 3.8 договору оренди № 1332-1 від 18.01.2017, яким передбачено призупинення нарахування орендної плати у зв'язку з необхідністю проведення ремонтних робіт. За твердженнями відповідача, на розгляді постійної комісії Київської міської ради з питань власності перебуває відповідна заява відповідача від 01.03.2018, зареєстрована 11.09.2018. Окрім того, відповідач вказує, що згідно з підписаним сторонами актом звіряння взаєморозрахунків від 31.08.2018 та направленою позивачем претензією станом на 29.05.2018 заборгованість відповідача є значно меншою, ніж заявлено в позові. Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій відповідач вказує про недотримання позивачем вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також заперечує проти вимог стягнення земельного податку та витрат на комунальні послуги, оскільки, на думку відповідача, такі витрати є документально непідтвердженими.
Позивач у відповіді на відзив, поданій до суду 26.03.2019, додатково пояснює, що 28.02.2018 між КП «Київпастранс» та ФОП Романенко Т. В. укладено договір № 45.18-1 про реструктуризацію заборгованості, що утворилась станом на 01.01.2018 в сумі 92 398,81 грн. Однак, як вказує позивач, графік погашення заборгованості відповідачем не виконано, заборгованість не сплачено. Щодо доводів відповідача про наявність підстав для зупинення нарахування орендної плати позивач вказує, що відповідного рішення Департаментом комунальної власності м. Києва не приймалось.
У підготовчому судовому засіданні 27.03.2019 судом оголошено перерву до 10.04.2019.
08.04.2019 позивачем на виконання вимог суду подано до суду додаткові письмові докази у справі.
10.04.2019 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, а також клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.
У зв'язку з неявкою представника відповідача, 10.04.2019 судом відкладено підготовче судове засідання на 24.04.2019.
23.04.2019 позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення у справі, за змістом яких позивач зазначає, що у період дії договору при складанні та виставленні рахунків на оплату були допущені неточності, які в результаті перерахунку були відкориговані та не призвели до збільшення боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2019.
У судове засідання 22.05.2019 представниця позивача з'явилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представниця відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову надала заперечення з підстав, викладених у відзиві на позов.
Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.
У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення представників учасників справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.
30.08.2013 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), фізичною особою-підприємцем Романенко Таїсією Вікторівною (орендар) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (підприємство) укладено договір № 1332 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір № 1332).
Згідно з п. п. 1.1, 2.1 Договору № 1332 орендодавець на підставі протоколу засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.07.2013 № 20 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вулиця Тулузи, 1, загальною площею 173,39 кв. м, для розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Строк дії Договору № 1332 становив з 30.08.2013 до 28.08.2016 (п. 9.1 Договору № 1332).
На виконання умов Договору № 1332 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 30.08.2013.
18.01.2017 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), фізичною особою-підприємцем Романенко Таїсією Вікторівною (орендар) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (підприємство-балансоутримувач) укладено договір № 1332-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір № 1332-1).
Згідно з п. п. 1.1, 2.1 Договору № 1332-1 орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 06.12.2016 № 33 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вулиця Тулузи, 1, загальною площею 173,39 кв. м, для розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Відповідно до пункту 3.1 Договору № 1332-1 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, та становить без ПДВ:
за базовий місяць оренди грудень 2016 року - 20 451,33 грн і діє з 02.07.2017;
за базовий місяць оренди жовтень 2016 року - 10 225,67 грн і діє до 01.07.2017, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва.
Пунктом 3.2 Договору № 1332-1 визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Згідно з пунктом 3.5 Договору № 1332-1 додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього договору (п. 3.6 Договору № 1332-1).
Оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивозу сміття тощо, компенсація витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати (п. 3.9 Договору № 1332-1).
Строк дії Договору № 1332-1 встановлено сторонами з 18.01.2017 до 16.01.2020 (п. 9.1 Договору № 1332-1).
Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачкою взятих на себе обов'язків зі сплати орендної плати за Договором № 1332-1 за період з січня 2017 по вересень 2018 року на суму 270 221,77 грн, а також компенсації витрат позивача за користування земельною ділянкою та витрат на комунальні послуги на суму 10 824,98 грн.
Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд зазначає наступне.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір № 1332-1 є договором оренди комунального майна, який підпадає під правове регулювання статей 759-786 Цивільного кодексу України, статей 283-287 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір № 1332-1 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у орендодавця, орендаря та підприємства-балансоутримувача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму .
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Матеріалами справи (актом приймання-передачі від 30.08.2013) підтверджуються обставини прийняття відповідачем в користування об'єкта оренди на підставі Договору № 1332. Зважаючи на закінчення строку дії Договору № 1332 у серпні 2016 року, сторони переуклали договір оренди в новій редакції шляхом укладення Договору № 1332-1 зі строком дії з 18.01.2017 до 16.01.2020. Докази дострокового розірвання Договору № 1332-1 та повернення об'єкта оренди відповідачем у матеріалах справи відсутні.
Відтак, судом були встановлені обставини фактичного використання відповідачем об'єкта оренди у спірний період з січня 2017 року по вересень 2018 року.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотною умовою договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
У пункті 3.1 Договору № 1332-1 та додатках № 1.1, № 1.2 до вказаного договору сторони визначили, що орендна плата, розрахунок якої здійснено на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 21.04.2015 № 415/1280 (далі - Методика), за базовий місяць оренди грудень 2016 року становить 20 451,33 грн (без ПДВ).
Згідно з пунктом 6.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (далі - Положення), орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати та її розмір, визначені згідно з цим Положенням, зазначаються у договорі оренди. Початок нарахування орендної плати та інших платежів, пов'язаних з орендою майна, починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, який підписується орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. Нарахування орендної плати припиняється у разі припинення договору оренди з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди орендарем та підприємством-балансоутримувачем.
Розмір орендної плати визначається: у разі передачі в оренду майна на конкурсних засадах відповідно до конкурсних пропозицій переможця конкурсу на право оренди; в інших випадках згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (пункт 6.2 Положення).
Пунктом 6.3 Положення визначено, що підприємства-балансоутримувачі є отримувачами орендної плати. Пропорції розподілу між бюджетом міста Києва і підприємством-балансоутримувачем визначаються бюджетом міста Києва на відповідний рік. Частина орендної плати, що підлягає перерахуванню до бюджету міста Києва, розраховується від суми отриманої підприємством-балансоутримувачем орендної плати.
При цьому, пунктом 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 (у редакції, яка діяла на дату укладення Договору № 1332-1 від 18.01.2017) було встановлено, що до 01 липня 2017 року, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, для об'єктів оренди, дата оцінки яких встановлена після 01 вересня 2014 року, орендні ставки, визначені Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, застосовуються у розмірі 50 % встановленого обсягу, крім: ставок, визначених пунктами 1 - 5 таблиці 2 Методики (за винятком банків), погодинної орендної плати відповідно до пункту 6 Методики і орендної плати, визначеної за результатами конкурсу.
Ураховуючи наведене, у пункті 3.1 Договору № 1332-1 було передбачено, що орендна плата за базовий місяць становить 10 225,67 грн (без ПДВ) (тобто, 50 % від 20 451,33 грн) і діє до 01.07.2017, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва.
Тобто, з дати укладення договору 18.01.2017 по 01.07.2017 застосовувалась пільгова орендна ставка у розмірі 50 % встановленого обсягу орендної плати, а саме в розмірі 10 225,67 грн, що з ПДВ 20 % становить 12 270,80 грн.
Після 01.07.2017 по 13.07.2017 орендна плата нараховувалась в повному обсязі.
14.07.2017 набрала чинності нова редакція пункту 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, якою передбачено, що до 31.10.2017, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, для об'єктів оренди, дата оцінки яких встановлена після 01.09.2014, орендні ставки, визначені Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, застосовуються у розмірі 50 % встановленого обсягу, крім: ставок, визначених пунктами 1 - 5 таблиці 2 Методики (за винятком банків), погодинної орендної плати відповідно до пункту 6 Методики і орендної плати, визначеної за результатами конкурсу.
Тобто, з 14.07.2017 по 31.10.2017 застосовувалась пільгова орендна ставка у розмірі 50 % встановленого обсягу орендної плати.
Згідно з пунктом 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (в редакції від 09.11.2017) з 01.11.2017 до 01.03.2018, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, для об'єктів оренди, дата оцінки яких встановлена після 01.09.2014, орендні ставки, визначені Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, застосовуються у розмірі 50 % встановленого обсягу, крім ставок, визначених пунктами 1 - 5 таблиці 2 Методики (за винятком банків), погодинної орендної плати відповідно до пункту 6 Методики і орендної плати, визначеної за результатами конкурсу.
Тобто, з 01.11.2017 по 01.03.2018 застосовувалась пільгова орендна ставка у розмірі 50 % встановленого обсягу орендної плати.
У березні і квітні 2018 року орендна плата нараховувалась у повному розмірі з урахуванням індексу інфляції, як передбачено Методикою та пунктом 3.2 Договору. З травня по вересень 2018 року орендну плату нараховано у розмірі 50 % від встановленого обсягу.
Зважаючи на заперечення відповідача проти правильності нарахованих орендних платежів, судом були перевірені розміри нарахованих позивачем сум, та встановлено, що рахунки на оплату орендної плати, які виставлялись відповідачу, а також складені позивачем акти звіряння та претензія від 29.05.2018 містять відомості про суму заборгованості, яка є меншою від суми заборгованості, заявленої до стягнення.
Згідно з поясненнями відповідача, у період дії договору при складанні та виставленні рахунків на оплату були допущені неточності, які в результаті перерахунку були відкориговані та не призвели до збільшення боргу.
У даному випадку господарський суд зазначає, що підставою для визначення розміру орендної плати є не рахунки на оплату, а умови договору, які визначають порядок нарахування та розмір орендної плати з урахуванням Методики, Положення, а також встановлених індексів інфляції за відповідний період.
Перевіривши розрахунок ціни позову, судом встановлено, що визначений позивачем розмір орендної плати за період з 18.07.2017 по 30.09.2018 є правильним і становить 316 022,77 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що 06.10.2017 відповідачем сплачено орендну плату в сумі 7 000,00 грн, 23.10.2017 - 24 541,00 грн, 13.11.2017 - 13 260,00 грн, 12.03.2018 - 1000,00 грн, а всього сплачено 45 801,00 грн.
Як вказує позивача, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача зі сплати орендної плати становить 270 221,77 грн, які заявлено до стягнення в межах даної справи.
Окрім того, з розрахунку заборгованості за комунальні послуги та з відшкодування податку на землю вбачається, що у період з січня 2017 по вересень 2018 року ФОП Романенко Т. В. нараховано платежі на загальну суму 12 941,97 грн, з них відповідачем сплачено - 2 116,99 грн (497,28 грн + 1 619,71 грн).
Станом на 30.09.2018 за ФОП Романенко Т. В. обліковується заборгованість за комунальні послуги та з відшкодування податку на землю на загальну суму 10 824,98 грн.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.7 Договору № 1332-1 визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на положення пункту 3.8 Договору № 1332-1, яким передбачено, що у разі якщо орендар не може використовувати орендоване майно у зв'язку з необхідністю проведення ремонтних робіт, за його клопотанням рішенням орендодавця на підставі постійної комісії Київської міської ради з питань власності на період виконання ремонтних робіт орендна плата може бути зменшена на 50 % для об'єктів площею до 150 кв. м. на строк не більше 3-х місяців, а для об'єктів площею більше 150 кв. м. на строк не більше 6 місяців.
Пунктом 9.9 Положення визначено, що у разі якщо існує необхідність проведення ремонтних робіт для забезпечення використання об'єкта за запропонованим орендарем призначенням, за клопотанням орендаря рішенням орендодавця на період виконання ремонтних робіт орендна плата може бути зменшена на 50 відсотків для об'єктів площею до 150 кв. м на строк не більше 3 місяців, а для об'єктів площею більше 150 кв. м на строк не більше 6 місяців. Стан об'єкта оренди та висновок про необхідність проведення ремонтних робіт для належного використання об'єкта оренди за призначенням зазначається в акті приймання-передачі. Зменшена орендна плата, передбачена цим підпунктом, може бути встановлена один раз протягом строку дії договору оренди. Перерахунок орендної плати здійснюється
У разі якщо ремонтні роботи на нерухомому майні територіальної громади міста Києва здійснюються балансоутримувачем та орендар не може використовувати орендоване майно у зв'язку з необхідністю проведення таких робіт, орендар має право звернутись до орендодавця з пропозицією призупинити нарахування орендної плати по договору оренди на період проведення ремонтних робіт. Балансоутримувач здійснює призупинення нарахування орендної плати за рішенням орендодавця на строк, передбачений проектом виконання робіт, але не більше ніж на 12 місяців. Якщо проектом виконання робіт передбачений більш тривалий термін виконання робіт, призупинення нарахування орендної плати на більш тривалий строк здійснюється за рішенням Постійної комісії (пункт 9.10 Положення).
З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2018 відповідач звернулась до Департаменту комунальної власності м. Києва з заявою про призупинення нарахування орендної плати з 01.03.2018 у зв'язку з відсутністю енергопостачання. Згідно з протоколом засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 11.09.2018 звернення ФОП Романенко Т. В. не розглянуто та перенесено.
Відтак, станом на дату розгляду даної справи у суду відсутні відомості про прийняття орендодавцем рішення про призупинення нарахування або зменшення орендної плати, у зв'язку з чим відповідні доводи відповідача не можуть бути підставою для відмови в позові.
Окрім того, суд зауважує, що у разі прийняття орендодавцем рішення про призупинення нарахування або зменшення орендної плати, сума орендної плати за відповідний період підлягає перерахуванню балансоутримувачем.
Щодо заперечень відповідача проти нарахування суми відшкодування за користування земельною ділянку та за комунальні послуги суд зазначає, що обов'язок орендаря сплачувати вказані витрати визначено у пункті 3.9 Договору № 1332-1.
Підставою для сплати таких платежів є саме виставлений підприємством-балансоутримувачем рахунок на оплату. При цьому, договір не визначає певного порядку здійснення розрахунку та покладає відповідальність за правильність нарахувань на позивача. Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позову, не спростував наданих позивачем доказів та правильності складених останнім розрахунків.
Зокрема, необґрунтованими є доводи відповідача про відсутність в орендованому приміщенні енергопостачання, оскільки до суми витрат на комунальні послуги позивачем включено лише відшкодування за воду.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі об'єкту оренди орендарю в користування, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов'язків за договором оренди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення орендної плати в розмірі 270 221,77 грн та заборгованості за комунальні послуги і відшкодування земельного податку в сумі 10 824,98 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені та 3 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством.
Окрім того, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перевірці складеного КП «Київпастранс» розрахунку суми пені та 3 % річних судом встановлено, що такий розрахунок є документально не підтвердженим та таким, що суперечить умовам договору та встановленому законом порядку нарахування пені та відсотків річних.
Зокрема, під час розгляду справи судом було встановлено, що 28.02.2018 між КП «Київпастранс» та ФОП Романенко Т. В. було укладено договір № 4518-1 про реструктуризацію заборгованості, за умовами якого сторони домовились, що підприємство надає боржнику розстрочку у погашенні заборгованості зі сплати орендної плати за договором від 18.01.2017 № 1332-1 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду, що утворилась станом на 01.01.2018 на суму 92 398,81 грн без урахування ПДВ.
У пункті 1.2 договору від 28.02.2018 сторони домовились, що термін погашення заборгованості становить з 01.02.2018 до 31.01.2019 включно згідно з графіком погашення заборгованості, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктом 3.1 договору 28.02.2018 у разі несвоєчасного внесення плати за цим договором боржнику нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає до оплати, яка нараховується за кожний день прострочення.
Отже, у спірний період між сторонами було укладено договір про відстрочення сплати заборгованості в сумі 92 398,81 грн, за умовами якого граничний термін сплати становив 31.01.2019 і ще не настав на дату звернення позивача до суду з даним позовом.
При цьому, помилковими є твердження позивача про те, що укладений сторонами договір про реструктуризацію не має значення для даного спору, оскільки, на думку позивача, графік погашення заборгованості відповідачем не дотримано. Суд наголошує, що з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, договір № 4518-1 про реструктуризацію заборгованості від 28.02.2018 є правомірним та таким, що створює правові наслідки для його сторін.
У зв'язку з викладеним господарський суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено прострочення відповідачем грошових зобов'язань за Договором № 1332-1 на суму 92 398,81 грн. При цьому, безпідставним є нарахування на вказану суму пені, що передбачена пунктом 6.2 Договору № 1332-1, оскільки у разі порушення відповідачем затвердженого графіку погашення заборгованості наступають правові наслідки, встановлені пунктом 3.1 договору № 4518-1 про реструктуризацію заборгованості від 28.02.2018.
Окрім того, судом встановлено, що при розрахунку суми пені позивачем не було враховано вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та помилково нараховано пеню за період, що становить більше 6 місяців.
Розрахунок пені та 3 % річних позивач безпідставно здійснив на всю суму заборгованості за весь період прострочення, тобто не врахував, що заборгованість збільшувалась поступово та не становила 270 221,77 грн у січні 2017 року, а частину з неї - було реструктуризовано.
Додатково судом враховані обставини виставлення позивачем рахунків на оплату, в яких були вказані невірні розміри орендної плати, у зв'язку з чим на теперішній час відсутні підстави нараховувати пеню та 3 % на більшу суму заборгованості.
Господарський суд зауважує, що заявлені позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних повинні ґрунтуватись на відповідних розрахунках позивача, які підтверджуються належними та допустимими доказами (первинними документами). Однак розрахунки, складені позивачем, не узгоджуються з фактичними обставинами справи та наявними у справі письмовими доказами.
За висновками суду, позивачем не було доведено суду обставин, за яких відповідача можна вважати таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 270 221,77 грн у період з 31.01.2017 по 30.09.2018. Самостійно визначити суму пені та 3 % суд не має можливості, оскільки не зрозуміло, яку саме частину заборгованості було реструктуризовано, а також зважаючи на невірно виставленні рахунки на оплату.
Ураховуючи вище викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені в сумі в сумі 66 603,92 грн та 3 % річних в сумі 13 503,65 грн, а тому відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії Комунального підприємства «Київпастранс» «Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 2» та стягнення з фізичної особи-підприємця Романенко Таїсії Вікторівни заборгованості з орендної плати в сумі 270 221,77 грн та заборгованості за комунальні послуги і відшкодування земельного податку в сумі 10 824,98 грн.
Інша частина позовних вимог (про стягнення пені в сумі 66 603,92 грн та 3 % річних в сумі 13 503,65 грн) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.
Розподіл судового збору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 215,70 грн. Судовий збір за розгляд вимог, які залишено судом без задоволення, в сумі 1 201,61 грн залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії Комунального підприємства «Київпастранс» «Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 2» до фізичної особи-підприємця Романенко Таїсії Вікторівни про стягнення 361 154,32 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Романенко Таїсії Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 31725604) в особі філії Комунального підприємства «Київпастранс» «Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 2» (03057, м. Київ, вул. Довженка, буд. 7; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 03328758) заборгованість з орендної плати в сумі 270 221 (двісті сімдесят тисяч двісті двадцять одна) грн 77 коп., заборгованість за комунальні послуги і відшкодування земельного податку в сумі 10 824 (десять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 98 коп. та судовий збір в розмірі 4 215 (чотири тисячі двісті п'ятнадцять) грн 70 коп.
3. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 66 603,92 грн та 3 % річних в сумі 13 503,65 грн - відмовити.
4. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в розмірі 1 201,61 грн.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03.06.2019.
Суддя В. В. Князьков