05.06.2019 Справа № 920/322/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/322/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, 69002, код 24510970),
до відповідача: Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 12602750),
про стягнення 103 816 грн. 71 коп. заборгованості по договору поставки №194-16 від 25.02.2016 р.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.04.2019 р. провадження у справі №920/322/19 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 06.05.2019 р.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 06.05.2019 р. розгляд справи №920/322/19 по суті відкладено на 30.05.2019 р.
В судовому засіданні 30.05.2019 р. було оголошено перерву в розгляді справи до 04.06.2019 р.
В судовому засіданні 04.06.2019 р. суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі №920/322/19 до 05.06.2019 р. до 10 год. 30 хв.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 103 816 грн. 71 коп., з яких: 20 066 грн. 95 коп. основного боргу, 53 007 грн. 92 коп. пені, 25 060 грн. 91 коп. інфляційних збитків та 5680 грн. 93 коп. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 194-16 від 25.02.2016, а також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. 00 коп.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач в письмовому відзиві № 2367 від 23.04.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не взято до уваги утримання відповідачем штрафних санкцій відповідно до п. 5.5. Договору в розмірі 20066 грн. 94 коп. із суми, що підлягає оплаті, а також те, що основна заборгованість в розмірі 220250 грн. 87 коп. була ним сплачена в повному обсязі 28.11.2016 р. Крім того, відповідачем ставиться під сумнів підписання Додаткової угоди №1 до Договору саме 08.06.2016 р., оскільки відповідна інформація на підприємстві відсутня.
Позивачем подано відповідь від 06.05.2019 р. на відзив, в якій ним зазначено про те, що шляхом підписання Додаткової угоди №1 від 08.06.2016 р. до Договору сторони виклали Додаток 1 до Договору в новій редакції, сторонами погоджено поставку саме 52 шт. підшипників 5-236203Е (ЕТУ 100/3). Вказана додаткова угода підписана обома сторонами та скріплена їх печатками. Крім того, позивач зазначив, що ним не визнається факт направлення і отримання повідомлення відповідача про безумовне списання штрафних санкцій в односторонньому порядку, оскільки він не отримував такого повідомлення.
В запереченнях №2753 від 21.05.2019 на відповідь на відзив відповідач навів додаткове обґрунтування щодо правомірності застосування одностороннього утримання суми штрафних санкцій в сумі 20 066 грн. 94 коп. за прострочення поставки продукції.
Крім того, 29.05.2019 від відповідача надійшло клопотання №2876 від 28.05.2019 про зменшення штрафних санкцій, в якому просить суд зменшити розмір пені до 01 грн. 00 коп.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив:
25 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» і Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» було укладено договір №194-16 (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати, а відповідач - прийняти й оплатити продукцію, вказану у Додатку 1 до цього Договору (далі за текстом - «Продукція»), на умовах, передбачених даним Договором.
Пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що кількість, номенклатура Продукції вказується в Додатку 1 до даного Договору, що є невід'ємною частиною Договору.
Згідно Додатку №1 до Договору відповідачу поставляється Продукція: підшипник 704902К2 в кількості 160 шт. на загальну суму 100800,00 грн. без ПДВ; підшипник 7509К у кількості 50 шт. на загальну суму 49500,00 грн. без ПДВ; підшипник 5-202 у кількості 20 шт. на загальну суму 3762,00 грн. без ПДВ; підшипник 6-202Ю у кількості 90 шт. на загальну суму 72594,90 грн. без ПДВ; підшипник 76-160508Е2 у кількості 40 шт. на загальну суму 90000,00 грн. без ПДВ; підшипник 75-80027С1 у кількості 20 шт. на загальну суму 13464,00 грн. без ПДВ; підшипник 5-204 у кількості 40 шт. на загальну суму 7840,80 грн. без ПДВ; підшипник 5-236203Е у кількості 100 шт. на загальну суму 79200,00 грн. без ПДВ; підшипник 3056205 у кількості 100 шт. на загальну суму 59400,00 грн. без ПДВ, а всього продукції на загальну суму 571874 грн. 04 коп. з ПДВ /а.с.31/.
Згідно п. 3.1. Договору поставка Продукції здійснюються однією партією на умовах поставки DDP м. Конотоп, склад «НОВА ПОШТА» відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року.
Відповідно до п. 3.2. Договору строки поставки Продукції складають 30 календарних днів з моменту набуття чинності цим Договором. Постачальник має право здійснити поставку Продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі.
Зі змісту п. 4.1. Договору вбачається, що поставка Продукції здійснюється за цінами, які визначені у Додатку №1 і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника, пов'язані з поставкою Продукції. Загальна вартість договору на момент його укладання складає 571874 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ у сумі 95312 грн. 34 коп.
Згідно п. 5.1. Договору оплата відповідачем Продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, зазначений у даному Договорі (якщо Постачальник не повідомить Покупцеві реквізитів іншого рахунка).
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що оплата здійснюється наступним чином: 50% ціни продукції - авансовий платіж протягом 10 днів з дати отримання рахунку; 50% від вартості продукції - протягом 10 робочих днів з дати поставки продукції на підставі виставленого рахунку.
Датою оплати Продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку відповідача (п. 5.3.).
Згідно з пунктом 6.5 Договору остаточне прийняття продукції здійснюється з оформленням видаткової накладної та товарно-транспортної накладної.
Відповідно до пункту 6.1 Договору сторони домовились, що до відносин за договором застосовуються Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6; Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція П-7). Сторони зобов'язуються провести приймання продукції за кількістю і якістю відповідно до вказаних нормативних актів.
Позивач зазначає про те, що листом від 21.03.2016 ДП «АВІАКОН» звернулось до ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» та повідомило про те, що у зв'язку зі зміною виробничого плану кількість підшипників 5-236203Е, необхідних до постачання становить 52 шт. Також зазначеним листом було повідомлено, що для уточнення суми договору буде надіслана додаткова угода /а.с.34/.
08 червня 2016 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору №194-16 від 25 лютого 2016 року, відповідно до якої домовились внести зміни до п. 4.1 №194-16 від 25 лютого 2016 року та виклали п. 4.1 в наступній редакції: «Поставка Продукції здійснюється за цінами, які визначені у Додатку №1 і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника, пов'язані з поставкою Продукції. Загальна вартість договору складає 526254 грн. 84 коп. з урахуванням ПДВ 87 709 грн. 14 коп.»
В пункті 3 Додаткової угоди №1 сторони домовились про те, що угода набирає чинності з дати підписання.
Згідно п.4 Додаткової угоди №1 усі інші умови Договору, не змінені цією угодою, залишаються в силі.
Відповідно до п. 10.7 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року.
Згідно Додатку №1 до Договору в редакції Додаткової угоди №1 відповідачу поставляється Продукція: підшипник 704902К2 ЕТУ 100/5 в кількості 160 шт. на загальну суму 100800,00 грн. без ПДВ; підшипник 7509К ЕТУ 100/4 у кількості 50 шт. на загальну суму 49500,00 грн. без ПДВ; підшипник 5-202 ЕТУ 100/3 у кількості 20 шт. на загальну суму 3762,00 грн. без ПДВ; підшипник 6-202ЮЕТУ 100/3 у кількості 90 шт. на загальну суму 72594,90 грн. без ПДВ; підшипник 76-160508Е2 ЕТУ 100/3 у кількості 40 шт. на загальну суму 90000,00 грн. без ПДВ; підшипник 75-80027С1 ЕТУ 100/3 у кількості 20 шт. на загальну суму 13464,00 грн. без ПДВ; підшипник 5-204 ЕТУ 100/3 у кількості 40 шт. на загальну суму 7840,80 грн. без ПДВ; підшипник 5-236203Е ЕТУ 100/3 у кількості 52 шт. на загальну суму 41184,00 грн. без ПДВ; підшипник 3056205 ЕТУ 100/3 у кількості 100 шт. на загальну суму 59400,00 грн. без ПДВ, а всього продукції на загальну суму 526254 грн. 84 коп. з ПДВ /а.с.33/.
Судом встановлено, що оригінали вказаних документів були вилучені в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017081020000040, проте сторони спору не заперечували достовірність наявних у матеріалах справи копій документів.
Відповідачем ставився під сумнів факт укладення Додаткової угоди №1 від 08.06.2016 р. до Договору, оскільки сам текст Додаткової угоди №1 у відповідача відсутній, а лист аналізу Договору містить суперечливі дані щодо погодження відповідальними особами відповідача Додаткової угоди №1 до Договору у серпні 2016 року. В той же час, на вимогу суду позивачем було надано для огляду в судовому засіданні оригінал Додаткової угоди №1 від 08.06.2016 р. до Договору, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
Таким чином, суд приймає до уваги в якості належного доказу у справі Додаткову угоду №1 від 08.06.2016 р. до Договору №194-16 від 25.02.2016 р.
11.03.2016 року, на виконання умов п. 5.2 Договору відповідачем було сплачено авансовий платіж в сумі 285937 грн. 02 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 994 /а.с.36/.
На виконання взятих на себе зобов'язань по Договору позивач поставив відповідачу обумовлену договором Продукцію на загальну суму 526 254 грн. 84 коп.:
- За видатковою накладною №РН-000531 від 17.03.2016 року було поставлено товар -6-202ЮЕТУ 100/3 підшипник у кількості 42 шт. та 76-160508Е2 ЕТУ 100/3 підшипник у кількості 27 шт. на суму 113553 грн.14 коп. з ПДВ. Вказаний товар був доставлений перевізником покупцю, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №59000169938696;
- За видатковою накладною № РН-000583 від 23.03.2016 року було поставлено товар - 704902К2 ЕТУ 100/5 підшипник у кількості 160 шт. та 76-160508Е2 ЕТУ 100/3 підшипник у кількості 3 шт. та 3056205 ЕТУ 100/3 підшипник у кількості 100 шт. на суму 200340 грн. 00 коп. з ПДВ. Вказаний товар був доставлений перевізником покупцю, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №59000183637171;
- За видатковою накладною № РН-000756 від 08.04.2016 року було поставлено товар - 76-160508Е2 ЕТУ 100/3 підшипник у кількості 4 шт. на суму 10800 грн. 00 коп. з ПДВ. Вказаний товар був доставлений перевізником покупцю, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №59998030049918;
- За видатковою накладною № РН-000854 від 18.04.2016 року було поставлено товар - 7509К ЕТУ 100/4 підшипник у кількості 7 шт. та 5-202 ЕТУ 100/3 підшипник у кількості 20 шт. та 5-204 ЕТУ 100/3 підшипник у кількості 40 шт. на суму 22239 грн. 36 коп. з ПДВ. Вказаний товар був доставлений перевізником покупцю, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №59998030429625;
- За видатковою накладною № РН-000907 від 21.04.2016 року було поставлено товар - 7509К ЕТУ 100/4 підшипник у кількості 43 шт. та 75-80027С1 ЕТУ 100/3 підшипник у кількості 20 шт. на суму 67240 грн.80 коп. з ПДВ. Вказаний товар був доставлений перевізником покупцю, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №59000177588980.
- За видатковою накладною № РН-000925 від 23.04.2016 року було поставлено товар - 6-202ЮЕТУ 100/3 підшипник у кількості 16 шт. на суму 15486 грн. 91 коп. з ПДВ. Вказаний товар був доставлений перевізником покупцю, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №59998030670238;
- За видатковою накладною № РН-000938 від 25.04.2016 року було поставлено товар - 5-236203Е ЕТУ 100/3 підшипник у кількості 25 шт. на суму 23760 грн. 00 коп. з ПДВ. Вказаний товар був доставлений перевізником покупцю, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №59000178582382;
- За видатковою накладною № РН-001073 від 16.05.2016 року було поставлено товар - 76-160508Е2 ЕТУ 100/3 підшипник у кількості 6 шт. та 5-236203Е ЕТУ 100/3 підшипник у кількості 27 шт. на суму 41860 грн. 80 коп. з ПДВ. Вказаний товар був доставлений перевізником покупцю, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №59000182486138;
- За видатковою накладною № РН-001186 від 24.05.2016 року було поставлено товар - 6-202ЮЕТУ 100/3 підшипник у кількості 32 шт. на суму 30973,82 грн. з ПДВ. Вказаний товар був доставлений перевізником покупцю, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №59000183637171.
Позивач наголошує на тому, що ним в повному обсязі було виконані зобов'язання з поставки товару, товар був повністю прийнятий покупцем без зауважень, однак відповідачем безпідставно не виконане зобов'язання з оплати товару в повному обсязі та у строки передбачені п. 5.2 договору, а саме не сплаченого у строки, передбачені зазначеним пунктом Договору, 50% від вартості продукції протягом 10 робочих днів з дати поставки продукції.
ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» листом від 05.04.2016 року за вих. № 295 повідомляло ДП «АВІАКОН» про наявність дебіторської заборгованості по Договору, проте оплата за Договором відповідачем здійснена лише 28.11.2016 року, тобто з порушенням строків оплати, та не в повному обсязі. Сплачена сума в розмірі 506187,89 грн. є меншою, ніж сума, обумовлена сторонами у договорі і станом на день розгляду справи недоплата становить 20 066 грн. 95 коп. (526254,84 грн. - 506187,89 грн.), у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача вказану суму основного боргу на користь позивача.
Відповідач, в свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що позивачем було допущено прострочення поставки частини продукції на загальну суму 201 561 грн. 69 коп., у зв'язку з чим відповідачем було нараховано пеню в сумі 3942 грн. 01 грн. згідно ст. 231 Господарського кодексу України та п. 7.1 Договору, а також штраф у розмірі 8% вартості не поставленої в строк продукції, який складає 16 124 грн. 93 коп. та грошові кошти в загальному розмірі 20 066 грн. 94 коп. утримані відповідачем при здійсненні оплати за поставлену Продукцію у відповідності до умов п. 5.5. Договору. Таким чином, основна заборгованість в розмірі 20 066 грн. 95 коп. нарахована позивачем безпідставно.
Судом встановлено, що на електронну адресу відповідача позивачем було надіслано рахунок-фактура від 01.03.2016 №СФ-0000610 на загальну суму 571874 грн. 04 коп.
На виконання п. 5.2. Договору відповідач платіжним дорученням від 11.03.2016 №994 здійснив авансовий платіж 50% вартості продукції, зазначено в рахунку-фактурі від 01.03.2016 №СФ-0000610.
Беручи до уваги п. 3.2. Договору, ТОВ «Промелектроніка» повинно було поставити товар покупцю у місто Конотоп на склад «Нова Пошта» однією партією у строк до 10.04.2016 (включно).
Проте в порушення умов Договору позивач здійснив поставку товару, обумовленого Договором, дев'ятьма частинами (що вже було встановлено вище), а отже зобов'язання ТОВ «Промелектроніка» з поставки товару вважається виконаним з 24.05.2016 р. (дата останньої експрес-накладної ТОВ «Нова пошта» №59000183637171).
Таким чином, судом встановлено факт прострочення позивачем поставки продукції в період з 11.04.2016 р. по 24.05.2016 р.
Згідно з частинами першою - третьою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
З урахуванням погоджених сторонами умов оплати товару (пункт 5.2 Договору) суд приходить до висновку про те, що датою поставки продукції є 24.05.2016, відповідно з наступного дня повинен обраховуватися строк оплати товару - 10 робочих днів (пункт 5.2 Договору), тобто відповідач повинен був внести оплату за отриману продукцію до 07.06.2016 р. включно.
В той же час, судом встановлено, що 20 066 грн. 94 коп. списано відповідачем в безспірному порядку за порушення строків поставки продукції; оплата в розмірі 506187 грн. 89 коп. внесена відповідачем 28.11.2016 р.
Таким чином, судом встановлено факт прострочення оплати продукції відповідачем в період з 08.06.2016 р. по 27.11.2016 р.
Позивач наголошує на тому, що відповідачем було не повному обсязі внесено оплату за отриману продукція і сума боргу в розмірі 20 066 грн. 95 коп. до цього часу не сплачена відповідачем.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема, шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом встановлено, що ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» є державним підприємством та відноситься до державного сектору економіки.
Статтею 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Згідно п. 7.3 Договору у випадку порушення строків або обсягів поставок продукції постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 8% від вартості не поставленої в строк продукції за кожен факт порушення.
Так, враховуючи те, що поставка продукції на суму 201561 грн. 69 коп. здійснена позивачем з порушенням строків по Договору, відповідачем було нараховано 3 942 грн. 01 коп. пені за загальний період з 11.04.2016 по 24.05.2016 по кожній накладній окремо, а також 16 124 грн. 93 коп. штрафу, а всього 20066 грн. 94 коп.
Суд приходить до висновку про те, що письмовими матеріалами справи підтверджується факт прострочення позивачем поставки продукції, у зв'язку з чим нарахування 3 942 грн. 01 коп. пені та 16 124 грн. 93 коп. штрафу є правомірним.
Зі змісту п. 5.5 Договору вбачається, що неустойка, що підлягає сплаті постачальником, а також понесені покупцем видатки й збитки, що підлягають відшкодуванню постачальником, розраховані в порядку, визначеному даним договором і чинним законодавством, можуть бути утримані покупцем в однобічному безумовному порядку (у тому числі після закінчення строку дії даного договору) із суми, що підлягає оплаті постачальникові шляхом відправлення постачальникові відповідного повідомлення із вказівкою суми неустойки, розрахунків видатків і збитків. Утримання неустойки, видатків і збитків не спричиняє зміни ціни продукції.
На виконання зазначеного пункту Договору на електронну адресу позивача відповідачем відправлено повідомлення від 27.10.2016 № 1158е про утримання штрафних санкцій в сумі 20 066 грн. 94 коп. із суми, що підлягає оплаті, а також розрахунок штрафних санкцій за даним договором /т. 1 а.с. 155/.
Суд не приймає до уваги заперечення позивача з приводу неналежного надсилання (електронною поштою) та не отримання позивачем повідомлення відповідача від 27.10.2016 про безумовне списання штрафних санкцій в сумі 20 066 грн. 94 коп., оскільки відповідачем долучено до матеріалів справи скріншот - витяг з електронного журналу вихідної кореспонденції /т.1. а.с. 157/. Крім того, позивачем також було використано зазначений спосіб зв'язку під час надсилання на електронну адресу відповідача рахунку-фактури від 01.03.2016 р. №СФ-0000610, який в подальшому був оплачений відповідачем. Зі змісту акту звірки взаємних розрахунків, від 22.11.2016 р., який був підписаний належним чином представниками сторін, вбачається, що позивачу було відомо про намагання відповідача списати суму 20 066 грн. 94 коп. в безспірному порядку / т. 2 а.с. 37/.
Таким чином, за порушення строків поставки продукції штраф та пеня на загальну суму 20 066 грн. 94 коп. утримані відповідачем при здійсненні оплати за поставлену продукцію у відповідності до умов договору, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача суми недоплати в розмірі 20 066 грн. 94 коп., визнається судом необґрунтованою та неправомірною.
Враховуючи те, що суд встановлено факт правомірного утримання відповідачем 20 066 грн. 94 коп. штрафних санкцій за прострочення поставки товару (пункт 5.5 Договору) із суми, що підлягала оплаті за товар (що й становить частково суму основного боргу за позовом), про що постачальника було повідомлено електронною поштою, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 20066 грн. 94 коп.
В той же час, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу в розмірі 00 грн. 01 коп. або безспірного списання з позивача вказаної суми в порядку п. 5.5. Договору, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 00 грн. 01 коп. основного боргу.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 53 007 грн. 92 коп. пені, нарахованої відповідно до п. 7.2. Договору, яким передбачено, що у випадку порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості .
Судом вище було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов'язання та встановлено період такого прострочення: з 08.06.2016 р. по 27.11.2016 р.
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 53 007 грн. 92 коп. пені, нарахованої за загальний період з 01.05.2016 р. по 11.03.2019 (по кожному факту прострочення.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за період прострочення оплати платежу, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, оскільки встановлено, що позивачем допущено помилки під час визначення періоду нарахування пені та розміру суми боргу, з якого повинен проводитись такий розрахунок. Так, з розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем нараховувалась пеня по кожному факту прострочення оплати отриманої продукції згідно кожної видаткової накладної окремо.
В той же час, судом вище було встановлено, що датою поставки продукції є 24.05.2016, відповідно з наступного дня повинен обраховуватися строк оплати товару - 10 робочих днів (пункт 5.2 Договору), тобто відповідач повинен був внести оплату за отриману продукцію до 07.06.2016 р. включно. До того ж, розрахунок необхідно проводити, виходячи з загального розміру заборгованості за поставлений товар.
Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом виконано розрахунок розміру пені та встановлено, що вірним було б нарахування пені в розмірі 29 125 грн. 09 коп.(24 672 грн. 02 коп., виходячи з розміру заборгованості 201561 грн. 60 коп. за період з 08.06.2016 р. по 26.10.2016 р. + 4 453 грн. 07 коп., виходячи з розміру заборгованості 181494 грн. 66 коп. за період з 27.10.2016 р. по 27.11.2016 р.).
Розрахунки здійснено судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН Підприємство 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2019.
Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, стягнення пені передбачено умовами Договору, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 29 125 грн. 09 коп. пені, нарахованої за загальний період з 08.06.2016 р. по 27.11.2016р.
Від відповідача надійшло клопотання №2876 від 28.05.2019 про зменшення штрафних санкцій, в якому він просить суд зменшити розмір пені до 01 грн. 00 коп., посилаючись на те, що ним сплачено основну заборгованість в повному обсязі, позивачу не спричинено збитків простроченням такої сплати.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами статті 233 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтею 233 Господарського кодексу України надано суду можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої статті 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Відповідно до пункту 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини третьої статті Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).
Правова позиція Верховного Суду «Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.
В обґрунтування поданого клопотання відповідачем також додано докази вчинення дій по здійсненню своєчасної оплати по Договору, а саме: наказ ДК «Укроборонпром» від 02.04.2013 №98 та роздруківку історії погодження платежів, що підтверджує факт наявності об'єктивних причин прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача.
Судом також встановлено, що основна заборгованість сплачена відповідачем майже в повному обсязі (без урахування 00 грн. 01 коп.). До того ж, судом встановлено факт прострочення позивачем виконання зобов'язання з поставки продукції по Договору.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50%, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 562 грн. 55 коп. пені.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 25 060 грн. 91 коп. інфляційних збитків та 5 680 грн. 93 коп. - 3% річних, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Судом встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов'язання та вище було зроблено висновок з приводу визначення вірного періоду нарахування штрафних санкцій та розміру заборгованості, з якого таке нарахування повинно бути виконане, а отже нарахуванню підлягають інфляційні збитки та 3% річних за період з 08.06.2016 р. по 27.11.2016 включно, виходячи з загального розміру заборгованості за поставлений товар (з урахуванням зменшення суми боргу в зв'язку з безспірним списанням штрафних санкцій відповідачем).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 11 377 грн. 03 коп. інфляційних збитків та 2 805 грн. 57 коп. - 3% річних.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 12602750) на користь: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, 69002, код 24510970) 00 грн. 01 коп. основного боргу, 14 562 грн. 55 коп. пені, 11 377 грн. 03 коп. інфляційних збитків, 2 805 грн. 57 коп. - 3% річних, 801 грн. 44 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 06.06.2019 р.
Суддя О.В. Коваленко