65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позову без розгляду
"06" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2520/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В., при секретарі судового засідання Топольницькій Б.П., розглянувши у підготовчому засіданні справу №916/2520/18
за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13, код ЄДРПОУ 08038284);
до відповідача Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 26597691);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Концерн “Військторгсервіс (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28а, код ЄДРПОУ 33689922);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Сан Марін” (65011, м. Одеса, вул. Троїцька, 20, к.1, код ЄДРПОУ 32901221);
про визнання протиправним та скасування рішення
за участю представників сторін:
від прокурора: Стеценко О.О. за посвідченням;
від позивачів: Міністерства оборони України: Єрмаков А.В. за довіреністю;
Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса: Поляков О.Г. за довіреністю;
від відповідача: Асташекова О.І. за довіреністю;
від третьої особи Концерн "Військторгсервіс": не з'явився;
від третьої особи ТОВ “Сан Марін”: Лисевич С.В. за довіреністю;
Військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Одеської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Концерну “Військторгсервіс та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сан Марін” про визнання незаконним та скасування п. 1 рішення Одеської міської ради 942-VII від 30.06.2016р. “Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю “Сан Марин” на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,6500га, за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 162, 164, 166 для експлуатації і обслуговування оздоровчо-спортивної бази ”, у частині надання дозволу ТОВ “Сан Марин” на розробку проекту землеустрою земельної ділянки за рахунок земель військового містечка №228, загальною площею 1,5га, яка розташована на території: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 162.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.02.2019р. (судді Оборотова О.Ю.) закрито провадження у справі на підставі п.1. ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2019р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.02.2019р. по справі №916/2520/18 скасовано, справу №916/2520/18 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2019р., справу №916/2520/18 передано на розгляд судді Степанової Л.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2019р. справу №916/2520/18 прийнято до провадження суддею Степановою Л.В. та призначено підготовче засідання на 16.05.2019р. о 11:40.
В підготовчому засіданні від 16.05.2019р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 06.06.2019р. о 12:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2019р. викликано учасників спрваи у підготовче засідання відкладене на 06.06.2019р. о 12:00.
17.05.2019р. за вх.суду№9692/19 Товариство з обмеженою відповідальністю “Сан Марін” звернулося до суду з клопотанням про долучення документів.
23.05.2019р. за вх.суду№10263/19 Міністерство оборони України звернулося до суду з клопотанням про долучення документів.
05.06.2019р. за вх.суду№11221/19 Міністерство оборони України надало до суду відповідь на відзив.
05.06.2019р. за вх.суду№2-2669/19 Пошкурлат Алла Віталіївна звернулася до суду з заявою про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Суд, розглянувши у підготовчому засіданні від 06.06.2019р. заяву ОСОБА_1 , протокольно відмовив у її задоволенні.
Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014р. визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Відповідно до ч.ч.3, 4 абз.5 ч.5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VІІІ (набрав чинності 15.12.2017р.), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги військового прокурора про визнання протиправним та скасування п.1 рішення Одеської міської ради від 30.06.2016р. №942-VІІ “Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю “Сан Марин” на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної діїлянки, орієнтовною площею 2,6500га, за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 162, 164, 166, для експлуатації та обслуговування оздоровчо-спортивної бази”, дане рішення є стадією процесу отримання права користування ТОВ “Сан Марин” на земельну ділянку.
При зверненні з даним позовом в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави військовий прокурор вказав на невжиття Міністерством оборони України, який є центральним органом уповноваженим державою здійснювати функції щодо управління військовим майном, заходів щодо представницького характеру з питань захисту інтересів держави.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 06.02.2019р. по справу №927/246/18 наголосив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).
Статтею 131-1 Конституції України встановлена можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі. Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Аналіз статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
У даній справі судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Міністерством оборони України, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо управління військовим майном. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
Аналогічна правова думка викладена Верховним Судом, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018р. у справі №924/1256/17р., а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018р. у справі №926/03/18, від 23.09.2018р. у справі №924/1237/17.
Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 06.02.2019р. по справу №927/246/18 наголосив, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.
Статтею 185 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу зокрема про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно ч.ч.2, 3, 4 ст.226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Дослідивши позов військового прокурора та матеріали справи, суд встановив, що військовим прокурором не наведено відповідних обставин та не подано доказів, що підтверджують невиконання або неналежне виконання Міністерством оборони України, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо управління військовим майном.
Отже, з підстав встановлення судом звернення військового прокурора з даним позовом в інтересах держави за умови недоведеності та необґрунтованості не здійснення або неналежним чином здійснення захисту Міністерством оборони України таких інтересів, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи викладене, військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення суми сплаченого судового збору.
Керуючись п.1 ч.2 ст.185, п. 2 ч.1 ст.226, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса до відповідача Одеської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Концерну “Військторгсервіс, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сан Марін” про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без розгляду.
Повний текст ухвали підписано 06 червня 2019р.
Ухвала набирає чинності 06.06.2019р. та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Л.В. Степанова