79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.06.2019 р. Справа № 914/506/19
За позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Іващука Віктора Феодосійовича, м. Львів
про стягнення 15 887 грн.78 коп.
Суддя Морозюк А.Я.
за участю секретаря Іванів Н.С.
Представники сторін:
від позивача: Безушко О.І. - представник
від відповідача: Іващук О.В. - адвокат
Позов заявлено Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова до Фізичної особи-підприємця Іващука Віктора Феодосійовича про стягнення 15 887 грн.78 коп. неустойки за позадоговірне користування майном.
Ухвалою суду від 08.04.2019 р. (після усунення позивачем недоліків на виконання ухвали суду від 25.03.2019 р. про залишення позовної заяви без руху) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.05.2019 р.
Також вказаною ухвалою від 08.04.2019 р. зобов'язано позивача: надіслати відповідачу копію розрахунку заборгованості з вказанням розміру орендної плати у відповідні місяці щодо якого нараховано неустойку за позадоговірне використання майна(який було подано на адресу суду 03.04.2019 р. із супровідним листом від 02.04.2019 р. № 1702), докази надсилання надати суду; надати суду оригінали договору №9/2017КЕВ від 01.09.2019 р., акту інвентаризації від 01.09.2017 р., акту приймання-передачі майна від 01.09.2017 р., акту оцінки вартості майна, затвердженого КЕВ м. Львова 28.07.2017 р. та погодженого РВ ФДМУ по Львівській області 14.08.2017 р. - для огляду в судовому засіданні, а належним чином виготовлені(читабельні) та засвідчені копії перелічених документів - для долучення до матеріалів справи; письмово пояснити розбіжність між розміром позовних вимог, зазначеним в позовній заяві в сумі 15 887 грн.78 коп., та сумою заборгованості зазначеною в розрахунку як 15 503 грн. 30 коп.; у разі погашення (повністю чи частково) суми заборгованості, про стягнення якої подано позов - письмово повідомити про це суд, із доданням доказів погашення заборгованості.
В судовому засіданні 07.05.2019 р. представник позивача просив судове засідання відкласти для виконання вимог ухвали суду від 08.04.2019 р., невиконання якої було спричинено його перебуванням у відпустці.
Ухвалою суду від 07.05.2019 р., взявши до уваги заявлене позивачем клопотання, та з огляду на відсутність доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання (станом на дату судового засідання повідомлення про вручення ухвали суду від 08.04.2019 р. відповідачу до суду не повернулося), розгляд справи по суті було відкладено на 28.05.2019 р.; зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 08.04.2019 р.
В судовому засіданні 28.05.2019 р. оголошено перерву до 04.06.2019 р., з метою надання сторонам додаткової можливості для виконання вимог ухвали суду від 08.04.2019 р., оскільки позивачем ухвала не виконана, тоді як документи які суд зобов'язав надати позивача є необхідними для вирішення спору та з'ясування всіх обставин справи.
31.05.2019 р. позивач подав на адресу суду лист №2707 від 30.05.2019 р., яким на виконання ухвали суду повідомив, що сума позовних вимог згідно розрахунку станом на 27.12.2018 р. становить 15 887,78 грн. (розрахунок додається). Також у листі зазначено, що відповідачем частково погашено заборгованість в сумі 7 944,00 грн., і в цій частині позивач просить провадження у справі припинити.
31.05.2019 р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що 28.05.2019 р. ним було повністю погашено борг за користування нерухомим майном в розмірі 7 944,00 грн., про що свідчить квитанція, та просить в цій частині провадження закрити. Вимоги щодо решти боргу вважає безпідставними, оскільки договір №9/2017/КЕВ від 01.09.2017 р. не є договором оренди, не укладався згідно процедури передбаченої Законом України «Про оренду державного та комунального майна», у зв'язку з чим неправомірним є застосування положень законодавства про сплату неустойки у розмірі подвійної плати, яка застосовується до договорів оренди. До відзиву додано квитанцію про сплату 7 944,00 грн. та рахунки на оплату.
В судовому засіданні 04.06.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримав. Проте станом на дату судового засідання позивач не виконав вимог ухвали суду від 08.04.2019 р. в частині надання для огляду в судовому засіданні оригіналів договору №9/2017КЕВ від 01.09.2019 р., акту інвентаризації від 01.09.2017 р., акту приймання-передачі майна від 01.09.2017 р., акту оцінки вартості майна, затвердженого КЕВ м. Львова 28.07.2017 р. та погодженого РВ ФДМУ по Львівській області 14.08.2017 р., а також позивач не долучив до матеріалів справи належним чином виготовлених (читабельних) та засвідчених копій перелічених документів, як це також вимагалося ухвалою суду від 08.04.2019 р.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, (п. 2.5) що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; (п. 2.3) якщо стороною у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК (кореспондується з п. 4 ч. 1 ст. 216 ГПК України в редакції чинній з 19.12.2017 р.).
Ненадання позивачем для огляду в судовому засіданні оригіналів договору №9/2017КЕВ від 01.09.2019 р., акту інвентаризації від 01.09.2017 р., акту приймання-передачі майна від 01.09.2017 р., акту оцінки вартості майна, затвердженого КЕВ м. Львова 28.07.2017 р. та погодженого РВ ФДМУ по Львівській області 14.08.2017 р., а також ненадання позивачем належним чином виготовлених(читабельних) та засвідчених копій перелічених документів для долучення до матеріалів справи, позбавляє суд можливості звірити оригінали перелічених документів із їх копіями та належно виготовлені копії долучити до матеріалів справи (оскільки додані до позовної заяви копії згаданих документів неякісні та нечіткі, місцями не читаються, частина тексту знаходиться поза межами правого поля копії (обрізаний текст), внаслідок чого неможливо повністю зрозуміти зміст документів, які позивач подав суду в якості доказів), а відтак і можливості належного дослідження таких доказів з наданням оцінки та висновків по кожному з них, та прийняття обґрунтованого рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, достатньою та самостійною правовою підставою для залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України є безпосередньо сам факт неподання позивачем без поважних причин витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору.
Наведене також підтверджується змістом ч.9 ст.81 ГПК України, яка надає право залишити позовну заяву без розгляду у разі неподання позивачем витребуваних судом доказів без поважних причин.
З огляду на наведене, враховуючи те, що позивач не надав витребувані судом докази, та не пояснив поважності причин їх неподання, а також зважаючи на те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 ГПК України), позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Пунктом 4 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
З врахуванням наведеної норми, судовий збір залишається за позивачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
З огляду на наведене, керуючись ст. 13, п. 4 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Фізичної особи-підприємця Іващука Віктора Феодосійовича про стягнення 15 887 грн.78 коп. неустойки за позадоговірне користування майном - залишити без розгляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.
Ухвала, відповідно до ст. 235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її оголошення, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 05.06.2019 р.
Суддя Морозюк А.Я.