ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.05.2019Справа № 910/15990/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрілайн"
про зобов'язання вчинити дії,
Представники:
від позивача: Галушко С.І.
від відповідача: Савченко О.О.
від третьої особи: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним, відповідно до умов договору поруки № 4Ф13354И/П від 17.11.2016 було виконано зобов'язання боржника - ТОВ "Фрілайн" перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором № 4Ф13655И від 09.10.2013, а саме сплачено заборгованість у розмірі 114543219,57 грн., у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" оригіналів документів, які засвідчують обов'язок боржника, а саме: оригінала кредитного договору від 09.10.2013 №4Ф13655И, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "ФРІЛАЙН"; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо передачі позивачу оригіналів документів, що забезпечували виконання кредитного договору від 09.10.2013 №4Ф13655И боржником - ТОВ "ФРІЛАЙН", а саме договорів застави, договорів поруки, договорів відступлення права вимоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" залишити без руху; встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення вірного повного найменування юридичної особи відповідача; чіткого визначення позовних вимог у п. 2 прохальної частини позовної заяви (конкретизувати перелік "оригіналів документів"); навести виклад обставин заявлених позовних вимог в контексті необхідності залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національного банку України; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
21.12.2018 від позивача до відділу діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на категорію та складність справи, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 суд ухвалив, зокрема, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 12.02.2019; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрілайн".
04.02.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшли документи.
12.02.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що позивач не обгрунтовує дійсності юридичного факту виконання ним обов'язку боржника в повному обсязі, що мав би наслідком припинення зобов'язань боржника перед відповідачем.
У підготовче засідання 12.02.2019 з'явились представники сторін. Представник третьої особи у підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
У підготовчому засіданні представник позивача підтримав долучене до позовної заяви клопотання про витребування у відповідача доказів, а саме належним чином засвідчених копій та оригіналів для огляду: кредитного договору від 09.10.2013 № 4Ф13655И та виписки з кредитного рахунку по даному договору; платіжних документів, що підтверджують факт надання кредитних коштів по кредитному договору від 09.10.2013 № 4Ф13655И; договорів застави, поруки, відступлення права вимоги, укладених між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "ФРІЛАЙН", в забезпечення виконання кредитного договору від 09.10.2013 №4Ф13655И; копій матеріалів Кредитної справи ТОВ "ФРІЛАЙН".
За змістом ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою. Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
З огляду на наведене, оскільки питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи.
Крім того, відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду суд вважає за необхідне продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 суд ухвалив: продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкласти на 12.03.2019; витребувати у АТ КБ «Приватбанк» належним чином засвідчені копії та оригінали для огляду наступних документів: кредитного договору від 09.10.2013 № 4Ф13655И та виписки з кредитного рахунку по даному договору; платіжних документів, що підтверджують факт надання кредитних коштів по кредитному договору від 09.10.2013 № 4Ф13655И; договорів застави, поруки, відступлення права вимоги, укладених між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «ФРІЛАЙН», в забезпечення виконання кредитного договору від 09.10.2013 №4Ф13655И; копій матеріалів Кредитної справи ТОВ «ФРІЛАЙН».
У підготовче засідання 12.03.2019 з'явились представники сторін. Представник третьої особи у підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви в підготовчому засіданні для надання йому можливості виконати вимоги ухвали суду від 12.02.2019. Представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання не заперечував.
Судом задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 02.04.2019.
18.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтримує позовні вимоги.
У підготовче засідання 02.04.2019 з'явились представники сторін. Представник третьої особи у підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 14.05.2019.
У підготовче засідання 14.05.2019 з'явились представники сторін. Представник третьої особи у підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
У підготовчому засіданні 14.05.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2019.
У судове засідання 28.05.2019 з'явились представники сторін. Представник третьої особи у підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 28.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, суд
17.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денвер-Оіл» (поручитель, позивач) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», тип акціонерного товариства якого змінено на приватне акціонерне товариство та найменування якого змінено на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (кредитор, відповідач) було укладено договір поруки №4Ф13354И/П (далі-Договір).
Предметом Договору є надання поруки Поручителем за виконання Товариством з обмеженою відповідальність «Фрілайн» (боржник, третя особа) зобов'язань за кредитними договорами, тому числі, за кредитним договором №4Ф13655И від 09.10.2013 з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитами на умовах та в термін, визначених кредитними договорами.
Відповідно до п. 4 Договору у випадку невиконання Боржником зобов'язань за кредитним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом.
Пунктом 7 Договору визначено, що у випадку порушення Поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 Договору, Кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать Поручителю і знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ «Приватбанк».
До Поручителя , що виконав обов'язки Боржника за кредитним договором, переходять усі права Кредитора за кредитним договором і договором (ами) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань Боржника перед Кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (п. 8 Договору).
Згідно з умовами п. 10 Договору Кредитор зобов'язаний у випадку виконання Поручителем обов'язку Боржника за кредитним договором передати Поручителю впродовж п'яти робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки Боржника за кредитним договором.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим Договором. Дострокове розірвання Договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п.п. 11, 14 Договору).
Цей Договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 25.07.2016, укладеної сторонами (п. 17 Договору).
Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення №52 від 18.11.2016 позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 114543219,57 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язання за кредитним договором №4Ф13655И від 09.10.2013 згідно з договором поруки №4Ф13354И/П від 17.11.2016.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним, відповідно до умов договору поруки № 4Ф13354И/П від 17.11.2016 було виконано зобов'язання боржника - ТОВ "Фрілайн" перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором № 4Ф13655И від 09.10.2013, а саме сплачено заборгованість у розмірі 114543219,57 грн., у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" оригіналів документів, які засвідчують обов'язок боржника, а саме: оригінала кредитного договору від 09.10.2013 №4Ф13655И, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "ФРІЛАЙН"; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо передачі позивачу оригіналів документів, що забезпечували виконання кредитного договору від 09.10.2013 №4Ф13655И боржником - ТОВ "ФРІЛАЙН", а саме договорів застави, договорів поруки, договорів відступлення права вимоги.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч.ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як встановлено судом, відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Як встановлено судом, відповідно до платіжного доручення №52 від 18.11.2016 позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 114543219,57 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язання за кредитним договором №4Ф13655И від 09.10.2013 згідно з договором поруки №4Ф13354И/П від 17.11.2016.
Суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт отримання коштів від позивача в сумі 114543219,57 грн., сплачених за платіжним дорученням №52 від 18.11.2016, та не подано доказів повернення цих коштів, як помилково перерахованих.
Як встановлено судом, відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15.
В той же час, за відсутності у матеріалах справи копій кредитного договору №4Ф13655И від 09.10.2013, укладеного між відповідачем та третьою особою, доказів щодо наявності заборгованості боржника за кредитним договором та відповідного розрахунку заборгованості, суд позбавлений можливості встановити обставини стосовно наявності такої заборгованості та тверджень позивача про повне виконання ним зобов'язання за таким кредитним договором, та, відповідно, наявності підстав для переходу прав кредитора до позивача, а також підстав для передачі документів, що підтверджують обов'язок боржника.
При цьому, суд зазначає, що законом не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.
Судом встановлено, що ані умовами договору поруки, ані чинним законодавством України, не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.
В свою чергу, згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Суд зазначає, що частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.
Разом з тим, позивач не довів наявності у нього порушеного права чи охоронюваного законом інтересу щодо предмету спору у даній справі.
З огляду на вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача з огляду на відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.06.2019
Суддя Ю.В. Картавцева