вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" червня 2019 р. Справа № 911/391/19
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Богуславська сільгосптехніка»
до Комунального підприємства Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Богуславська районна рада Київської області
про стягнення 971 920, 00 грн.
Представники:
від позивача: Симончук О.М.
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи: не з'явилися
Обставини справи:
Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 у розмірі 377 655, 86 грн., з яких: 359 715, 00 грн. - основного боргу, 16 560, 79 грн. - пені та 1 380, 07 грн. - 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2019 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 11.03.2019 та витребувано у сторін певні документи.
У судовому засіданні 11.03.2019 судом, в порядку ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 25.03.2019.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2019 залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Богуславську районну раду Київської області.
21.03.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 21.03.2019 (вх. № 5667/19 від 21.03.2019) про долучення документів до матеріалів справи.
До господарського суду Київської області від відповідача та третьої особи надійшли відзиви № 207/1.1-15 від 20.03.2019 та б/н від 21.03.2019 (вх. № 5762/19 від 22.03.2019 та вх. № 5764/19 від 22.03.2019) на позовну заяву, у яких вони заперечують проти задоволення позову.
25.03.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 25.03.2019 (вх. № 5900/19 від 25.03.2019) про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом Київської області справи № 911/712/19.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2019, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача та третьої особи, з метою виконання завдань підготовчого провадження та основних засад господарського судочинства, продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та відкладено розгляд даної справи у підготовчому засіданні, в тому числі і клопотання відповідача б/н від 25.03.2019 (вх. № 5900/19 від 25.03.2019) про зупинення провадження, на 15.04.2019.
До господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 02.04.2019 (вх. № 6583/19 від 03.04.2019) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю його представника взяти участь у судовому засіданні 15.04.2019.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2019, враховуючи неявку в судове засідання представників відповідача та третьої особи, зважаючи на заявлене відповідачем клопотання б/н від 02.04.2019 (вх. № 6583/19 від 03.04.2019), з метою виконання завдань підготовчого провадження та основних засад господарського судочинства, відкладено розгляд даної справи у підготовчому засіданні, в тому числі і клопотання відповідача б/н від 25.03.2019 (вх. № 5900/19 від 25.03.2019) про зупинення провадження, на 13.05.2019.
13.05.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н б/д (вх. № 9281/19 від 13.05.2019) про збільшення розміру позовних вимог, у якій він зазначає, що заборгованість за договором № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 збільшилася за період з лютого по квітень 2019 року, а тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором у розмірі 971 920, 00 грн., з яких: 884 263, 00 грн. - основного боргу, 80 914, 18 грн. - пені та 6 742, 82 грн. - 3 % річних.
Суд, керуючись положеннями ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву позивача до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 971 920, 00 грн. заборгованості за договором № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача б/н від 25.03.2019 (вх. № 5900/19 від 25.03.2019) про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 03.06.2019.
До господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 03.06.2019 (вх. № 10981/19 від 03.06.2019) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що його представник не може з'явитися у судове засідання, що призначено на 03.06.2019, так як перебуватиме в ДФС України та братиме участь у слідчих діях в рамках кримінального провадження № 42014100000001639.
Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки воно не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
03.06.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи надійшло клопотання № 373/1.1-15 від 30.05.2019 (вх. № 11005/19 від 03.06.2019) про розгляд справи за відсутності її представника.
Присутній у судовому засіданні 03.06.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви б/н б/д (вх. № 9281/19 від 13.05.2019) про збільшення розміру позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідач та третя особа (їх представники), належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 03.06.2019 не з'явилися.
Враховуючи, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідача і третьої особи за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 03.06.2019, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
10.10.2014 між Богуславською районного радою Київської області (рада - третя особа), Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Богуславська сільгосптехніка» (інвестор - позивач) та Комунальним підприємством Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» (підприємство - відповідач) укладено інвестиційний договір № 1, за умовами якого інвестор забезпечує реалізацію та контроль над планом інвестиційного проекту реконструкції котельні по вул. Польова, 40 в м. Богуслав, Київської області (об'єкт) Комунального підприємства «Богуславтепловодопостачання» згідно плану інвестицій, а підприємство погоджується з проведенням реконструкції об'єкта та створює умови для виконання плану інвестицій.
Відповідно до п. 2.3 інвестиційного договору інвестор зобов'язався за кредитні кошти відповідно до умов цього договору забезпечити реалізацію інвестиційного проекту з реконструкції об'єкту.
Згідно з п. 2.6 інвестиційного договору результатом реалізації інвестиційного проекту є запуск теплогенеруючого обладнання для виробництва теплової енергії, право власності на яке переходить до інвестора.
Пунктом 2.7 інвестиційного договору передбачено, що інвестор здійснює інвестицію в підприємство шляхом надання в довгострокове платне користування теплогенеруючого обладнання для виробництва теплової енергії з використанням нетрадиційних джерел енергії за умови додержання радою та підприємством умов інвестування, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.8 інвестиційного договору перелік та вартість теплогенеруючого обладнання, що буде надане у довгострокове платне користування підприємству буде оформлено додатковою угодою до цього договору, а також окремим договором оперативного лізингу, після проведення реконструкції об'єкту.
Згідно з п. 3.3.5 інвестиційного договору підприємство зобов'язалося повернути інвестору інвестиції шляхом своєчасних розрахунків по орендним платежам за користування теплогенеруючим обладнанням згідно договору оперативного лізингу протягом строку визначеного договором.
Пунктом 3.4.2 інвестиційного договору передбачено, що рада зобов'язалася повернути інвестору інвестиції за рахунок грошових коштів підприємства, а у випадку їх недостатності за рахунок бюджетних коштів, в порядку та згідно умов цього договору.
Відповідно до п. 4.2 інвестиційного договору теплогенеруюче обладнання передається підприємству за договором оперативного лізингу та актом приймання передачі, які підписуються уповноваженими представниками інвестора та підприємства і скріплюються печатками інвестора та підприємства.
Згідно з п. 8.2 інвестиційного договору даний договір набирає чинності з моменту його затвердження сесією Богуславської районної ради.
Пунктом 12.4 інвестиційного договору передбачено, що недійсність одного чи декількох положень договору не тягне за собою недійсність договору в цілому. Якщо якесь положення договору суперечить нормам чинного законодавства, воно підлягає відповідній заміні.
Додатковою угодою № 1 від 12.02.2015 та додатковою угодою № 2 від 27.10.2016 до інвестиційного договору № 1 від 10.10.2014 сторони визначили вартість здійснених інвестором інвестицій на виконання інвестиційного договору.
12.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Богуславська сільгосптехніка» (орендодавець - позивач), Комунальним підприємством Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» (орендар - відповідач) та Богуславською районного радою Київської області (рада - третя особа) укладено договір № 1 оперативного лізингу, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування теплогенератор твердопаливний водогрійний ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням згідно додатку № 1 - 1 шт. (далі - об'єкт оренди) для виробництва теплової енергії з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.
Відповідно до п. 1.2 договору вартість здійснених інвестицій по об'єкту оренди згідно інвестиційного договору № 1 від 10.10.2014 становить 4 989 888, 59 грн.
Згідно з п. 2.1 договору об'єкт оренди розташовано за адресою: 09700, Київська обл., Богуславський р-н, м. Богуслав, вул. Польова, 40.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що технічний стан та інші характеристики об'єкта оренди зафіксовано в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору, і повністю задовольняють відповідача.
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата позивачем нараховується тільки в період опалювального сезону. Початок і закінчення опалювального сезону визначаються розпорядженням голови Богуславської районної державної адміністрації.
Згідно з п. 3.2 договору за користування об'єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату в розмірі 86 712, 50 грн., в тому числі ПДВ 14 452, 08 грн. за один місяць на опалювальний сезон осінь 2014 - весна 2015 років. В подальшому на кожен наступний опалювальний сезон орендна плата розраховується згідно нових розрахунків, про що укладається відповідна додаткова угода до договору. Остаточний перерахунок розміру орендної плати проводиться наступного робочого дня після закінчення опалювального сезону з врахуванням індексу інфляції на момент розрахунку.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що орендна плата сплачується відповідачем починаючи з дати початку опалювального сезону, але не раніше дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачу.
Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата за неповний (перший) місяць оренди повинна бути перерахована відповідачем в розмірі, пропорційному кількості днів здійснення фактичної оренди об'єкта оренди в оплачуваному місяці.
Згідно з п. 3.6 договору орендна плата сплачується відповідачем щомісячно не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем на рахунок позивача.
Пунктом 4.2.4 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу орендну плату за цим договором в порядку та розмірі, встановленими цим договором, письмово повідомляти про початок і закінчення опалювального сезону в термін не пізніше 3 дня до початку запланованої дати.
Відповідно до п. 5.1.3 договору позивач має право вимагати від відповідача належного виконання всіх прийнятих за цим договором обов'язків.
Згідно з п. 6.4 договору за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежів. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, у порядку встановленому законодавством України, з відповідача також стягуються у повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням.
Пунктом 6.8 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 7.1 договору об'єкт оренди повинен бути переданий позивачем і прийнятий відповідачем протягом 30 календарних днів з дати підписання цього договору. Об'єкт оренди передається позивачем та приймається відповідачем на підставі акту приймання-передачі та вважається фактично переданим в оренду відповідачу в момент підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі та скріплення його печатками сторін. В акті прийому-передачі повинен бути зазначений технічний стан об'єкта оренди на момент підписання акту прийому-передачі, а також у разі необхідності інша інформація, зокрема, перелік встановленого обладнання на об'єкті оренди, інших матеріальних цінностей (за наявності), тощо.
Згідно з п. 7.5 договору після закінчення строку дії цього договору або при його достроковому розірванні протягом 30 календарних днів з дати припинення договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу об'єкт оренди у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору.
Пунктом 7.6 договору передбачено, що передача об'єкта оренди здійснюється на підставі акта приймання-передачі, що підписується сторонами.
Відповідно до п. 10.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 15.04.2025. Згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2015.
Згідно з п. 10.7 договору зміни та доповнення до цього договору вносяться сторонами шляхом укладення окремого письмового додаткового договору, що буде невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 10.11 договору передбачено, що взаємовідносини сторін, не передбачені договором, регламентуються діючим законодавством України.
На виконання умов договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове, строкове, платне користування належну позивачу теплову установку (об'єкт оренди) за переліком, а саме: теплогенератор твердопаливний водогрійний ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) -1 шт. в комплекті з додатковим обладнанням, про що сторони договору склали акт прийому-передачі об'єкта оренди від 12.02.2015.
Додатковою угодою № 1 від 28.09.2015 до договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 сторони вирішили внести зміни в п. 10.3 вказаного договору щодо підстав припинення договору.
Додатковою угодою № 2 від 27.10.2016 до договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 сторони внесли зміни до вказаного договору щодо сплати орендної плати в опалювальний період 2016-2017 років (осінь 2016 року - весна 2017 року).
Додатковою угодою № 3 від 11.10.2017 до договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 сторони внесли зміни до вказаного договору щодо сплати орендної плати в опалювальний період 2017-2018 років (осінь 2017 року - весна 2018 року).
Додатковою угодою № 4 від 03.09.2018 до договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 сторони внесли зміни до вказаного договору щодо сплати орендної плати в опалювальний період 2018-2019 років (осінь 2018 року - весна 2019 року).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складалися та направлялися на адресу відповідача акти надання послуг згідно договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015, а саме: акт надання послуг № 123 від 31.10.2018 на суму 87 125, 00 грн., акт надання послуг № 138 від 07.11.2018 на суму -46 125, 00 грн., акт надання послуг № 149 від 30.11.2018 на суму 159 265, 00 грн., акт надання послуг № 174 від 31.12.2018 на суму 159 450, 00 грн., акт надання послуг № 3 від 31.01.2019 на суму 160 350, 00 грн., акт надання послуг № 47 від 28.02.2019 на суму 161 400, 00 грн., акт надання послуг № 53 від 31.03.2019 на суму 159 790, 00 грн., акт надання послуг № 80 від 08.04.2019 на суму 43 008, 00 грн.
Крім того, відповідно до матеріалів справи, позивачем направлялися на адресу відповідача рахунки на сплату орендної плати, зокрема, рахунок на оплату № 122 від 07.11.2018, рахунок на оплату № 133 від 30.11.2018, рахунок на оплату № 158 від 31.12.2018, рахунок на оплату № 4 від 31.01.2019, рахунок на оплату № 47 від 28.02.2019, рахунок на оплату № 53 від 31.03.2019 та рахунок на оплату № 81 від 08.04.2019.
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що загальна сума орендної плати згідно договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року становить 884 263, 00 грн.
Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач орендну плату за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року не сплатив, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідач та третя особа, заперечуючи проти задоволення позову, зазначають, що об'єкт оренди є капітальною спорудою, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкта оренди від 12.02.2015, а тому в силу вимог ч. 2 ст. 793 та ч. 1 ст. 794 Цивільного кодексу України договір № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 повинен бути нотаріально посвідченим та підлягає державній реєстрації, натомість він укладений в простій письмовій формі, відтак є нікчемним. Крім того, відповідач та третя особа стверджують, що договір № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 не є окремим самостійним договором, а укладений на виконання інвестиційного договору № 1 від 10.10.2014, на сесії Богуславської районної ради інвестиційний договір № 1 від 10.10.2014 не затверджено та не уповноважено голову районної ради на підписання договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015, а тому відсутні підстави вважати, що між сторонами виникли якість правовідносини та в свою чергу підстави для стягнення коштів за договором № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 та ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до п. 10.1 договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 15.04.2025. Згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2015.
Згідно з статями 209 та 210 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, положеннями Господарського кодексу України та Законом України «Про фінансовий лізинг».
Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Отже, згідно з ст. 292 Господарського кодексу України, ст. 806 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону «Про фінансовий лізинг» предметом лізингу може бути як майно, спеціально набуте лізингодавцем у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингодавця у відповідного постачальника (продавця) (фінансовий (непрямий) лізинг), так і власне майно лізингодавця, набуте (а за Господарським кодексом України і вироблене) ним раніше без попередньої домовленості з лізингоодержувачем без мети лізингу, в тому числі таке, що раніше перебувало у користуванні (оперативний (прямий) лізинг).
Частиною 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Загальні положення про найм (оренду) визначені у параграфі 1 глави 58 Цивільного кодексу України.
Таким чином, аналіз ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України та параграфу 1 глави 58 Цивільного кодексу України свідчить, що у ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України закріплена бланкетна норма, яка відсилає лише до загальних положень про договір найму, а тому до договору лізингу можуть субсидіарно застосовуватися норми параграфу 1 глави 58 Цивільного кодексу України, а не інші параграфи цієї глави. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 915/865/17 та від 06.03.2019 у справі № 910/22473/17.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 Цивільного кодексу України, згідно з якої: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
З огляду на вищезазначене вбачається, що чинним законодавством не передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору лізингу, разом з тим, будь-яких домовленостей між сторонами щодо вчинення нотаріального посвідчення або державної реєстрації договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 не було.
Крім того, суд звертає увагу, що об'єктом оренди за договором № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 є теплова установка, а саме: теплогенератор твердопаливний водогрійний ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплова установка - це обладнання, пристрої, призначені для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії; тепловикористальна установка - це комплекс обладнання (пристроїв), що використовує теплову енергію (теплоносій) для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних або комунально-побутових потреб; теплогенеруюча установка - це комплекс взаємопов'язаного обладнання, що виробляє теплову енергію, незалежно від місця його розташування.
Відповідно до п. 3 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики № 71 від 14.02.2007, теплова установка - це узагальнене поняття обладнання (пристроїв), призначеного для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії; тепловикористовувальна установка - це комплекс обладнання (пристроїв), яке використовує теплову енергію гарячої (мережної) води чи пари для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних чи комунально-побутових потреб.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що об'єкт оренди за договором № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 не відноситься до нерухомого майна, будівлі або іншої капітальної споруди, вчинення дій щодо встановлення та монтажу теплогенератора, а також посилання у акті прийому-передачі від 12.02.2015 на ст. 795 Цивільного кодексу України не може свідчити про передачу позивачем у користування відповідача саме нерухомого майна.
Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
З матеріалів справи вбачається, що з моменту укладення інвестиційного договору № 1 від 10.10.2014 та договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 позивач, відповідач та третя особа постійно вчиняли певні дії на виконання вказаних договорів, зокрема передали об'єкт оренди в користування, уклали ряд додаткових угод, сплачували кошти, а відповідачем і до сьогодні здійснюється фактичне користування об'єктом оренди.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що посилання відповідача та третьої особи ч. 2 ст. 793 та ч. 1 ст. 794 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки параграф 4 глави 58 Цивільного кодексу України не застосовується до правовідносин, що пов'язані з лізингом, а об'єкт оренди за договором № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 не відноситься до нерухомого майна, будівлі або іншої капітальної споруди, разом з тим, відповідачем та третьою особою не спростовано існування між сторонами правовідносин, що виникли на підставі інвестиційного договору № 1 від 10.10.2014 та договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015, вчинення певних дій на виконання вказаних договорів та здійснення фактичного користування об'єктом оренди.
Таким чином, твердження відповідача та третьої особи, що висловлені у їх відзивах, є безпідставними та не спростовують заявлених позовних вимог у даній справі.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами заявлених до нього вимог не спростував, доказів сплати орендної плати за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року згідно договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 та контррозрахунку позовних вимог суду не надав.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 884 263, 00 грн. основного боргу згідно договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.
Крім того, позивач, на підставі пункту 6.4 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежів, яка за розрахунком позивача за період з 10.11.2018 до 13.05.2019 складає 80 914, 18 грн., а також 3 % річних у розмірі 6 742, 82 грн. за період з 10.11.2018 до 13.05.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов'язано його початок.
Судом перевірено розрахунок пені та 3 % річних, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем при вказаному розрахунку не враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Таким чином, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 79 653, 36 грн. та 3 % річних у розмірі 6 673, 70 грн.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 970 590, 06 грн., з яких: 884 263, 00 грн. - основного боргу, 79 653, 36 грн. - пені та 6 673, 70 грн. - 3 % річних, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 260, 82 грн. - пені та 69, 12 грн. - 3 % річних суд відмовляє.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 15 000, 00 грн., то суд не вбачає підстав для покладення вказаних витрат на відповідача, оскільки вони не підтвердженні жодними доказами.
Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Богуславська сільгосптехніка» задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» (09700, Київська область, Богуславський район, місто Богуслав, вулиця Польова, будинок 46-А, ідентифікаційний код - 33604652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Богуславська сільгосптехніка» (08801, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Соборності, будинок 143, ідентифікаційний код - 36215146) 884 263 (вісімсот вісімдесят чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 00 коп. - основного боргу, 79 653 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 36 коп. - пені, 6 673 (шість тисяч шістсот сімдесят три) грн. 70 коп. - 3 % річних та 14 558 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 85 коп. - судового збору.
3. В частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» 1 260, 82 грн. - пені та 69, 12 грн. - 3 % річних відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 06.06.2019.
Суддя Т.В. Лутак