ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.06.2019Справа № 910/3473/19
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»
про стягнення 13 566,76 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (надалі - ТОВ «Маркс.Капітал») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (надалі - ПАТ «Страхова компанія «Країна») про стягнення 13 566,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ДІМ Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №1411.0000852/247/04/16-17 від 10.08.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер АA5577ОН, а тому відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ДІМ Страхування» отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, яке передано ТОВ «Маркс.Капітал» на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу №01-24.01.2019 від 24.01.2019. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ «Страхова компанія «Країна» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5740589, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
22.04.2019 через канцелярію суду від ПАТ «Страхова компанія «Країна» надійшов відзив, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що позивач не довів перехід до нього права грошової вимоги, не надав доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, розмір страхового відшкодування розрахований без урахування коефіцієнта фізичного зносу, а розмір витрат на правову допомогу не підтверджений належними доказами.
17.05.2019 через канцелярію суду від ТОВ «Маркс.Капітал» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав пояснення стосовно заперечень відповідача, позов підтримав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Суд відзначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України відповідачу надано право на подання заперечення на відповідь на відзив, а ухвалою суду від 02.04.2019 встановлено строк для подання таких заперечень - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Відповідь на відзив була направлена на адресу відповідача 15.05.2019 поштовим відправленням №0305610694794, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист, які додані до відповіді на відзив.
За даними офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта», поштове відправлення №0305610694794 вручене адресату 29.05.2019, а відтак заперечення на відповідь на відзив останній має право подати до 03.06.2019.
Таким чином, враховуючи можливість направлення заперечення на відповідь на відзив засобами поштового зв'язку, з урахуванням строків переселення поштових відправлень, суд був позбавлений можливості розглянути дану справу в межах шістдесяти днів.
Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
За таких обставин, на переконання суду, відповідачу надано достатньо часу для сформування своєї позиції та подання заперечення на відповідь на відзив, проте ПАТ «Страхова компанія «Країна» своїм правом не скористалось, заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву до суду не подало.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
07.08.2017 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ДІМ Страхування» (страховик) та Приватним акціонерним товариство «АК «Київводоканал» (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №1411.0000852/247/04/16-17 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, зокрема, автомобілем Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на випадок настання страхових випадків, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
02.02.2018 о 17:15 год. в м. Києві по вул. Лаврська, 4, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Факт скоєння ДТП підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, в якому ОСОБА_1 визнал свою вину.
Відповідно до ремонтної калькуляції №914689К від 12.02.2018, яка складена із застосуванням авторизованого програмного комплексу «Audatex», вартість відновлювального ремонту, автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодженні при ДТП, складає 15 864,62 грн.
На підставі страхового акту №914685К від 02.03.2018, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ДІМ Страхування», виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок СТО суму страхового відшкодування у розмірі 12 457,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №197 від 02.03.2018.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови виконання встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто, підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнана нею.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована ПАТ «Страхова компанія «Країна» на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5740589, яким передбачено, що франшиза за ним становить 0 (нуль) грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ДІМ Страхування» звернулось до ПАТ «Страхова компанія «Країна» із претензією про виплату страхового відшкодування №145 від 19.03.2018, в якій просило здійснити страхове відшкодування у розмірі 12 457,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та стверджується самим відповідачем, зазначена претензія ним була отримана.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 12 457,00 грн., яка повністю виплачена позивачем.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором (полісом) №АК/5740589 обумовлене закінченням дев'яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Здійснивши власний розрахунок страхового відшкодування, відповідач сплатив на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДІМ Страхування» 8 761,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6287 від 11.04.2019.
Обгрунтовуючи правомірність сплати меншої суми страхового відшкодування, ніж заявлена Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ДІМ Страхування», відповідач зазначає про те, що розрахунок було здійснено без урахування коефіцієнту фізичного зносу, що призвело до необґрунтованого збільшення розміру страхового відшкодування.
Розрахунок зносу транспортного засобу здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року (надалі - «Методика»).
Згідно із п. 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових КТЗ;
3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;
5 років - для мототехніки.
Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , автомобіль Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, тобто на момент скоєння ДТП строк його експлуатації перевищував 7 років, а відтак відповідач правомірно заперечив про здійснення позивачем розрахунку відшкодування без урахування коефіцієнту фізичного зносу.
Твердження позивача про те, що коефіцієнту фізичного зносу нараховується на нові деталі, в той час як на пошкоджений автомобіль встановлювались б/у, не знайшло свого відображення в положенням Методики та нормах чинного законодавства, а тому не приймається судом до уваги.
Суд приймає до уваги визначений відповідачем коефіцієнт фізичного зносу, з урахуванням якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала 8 761,80 грн.
При цьому, суд зазначає, що жодних заперечень щодо правильності визначення відповідачем коефіцієнту фізичного зносу або власного розрахунку позивач не надав.
Таким чином, відповідачем було повністю виплачено Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ДІМ Страхування» страхове відшкодування за наведеним випадком.
24.01.2019 між ТОВ «Маркс.Капітал» (фактор) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра» (змінена назва Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДІМ Страхування») (клієнт) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №01-24.01.2019 (надалі - «Договір факторингу»), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування. Перелік регресних вимог визначено в додатку №1 до цього договору.
Відповідно до додатку №1 до Договору факторингу розмір переданого позивачу права вимоги до відповідача за страховим актом №914685К від 02.03.2018 складає 12 457,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, позивач набув прав кредитора стосовно відповідача на підставі Договору факторингу. В силу укладення Договору факторингу та відступлення права грошової вимоги відбулася заміна кредитора у грошовому зобов'язанні, за яким відповідач зобов'язаний сплатити суму страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Умовами п. 3.4.2 Договору факторингу було також передбачено, що клієнт не пізніше двадцяти робочих днів після набрання чинності даного договору зобов'язаний сповістити боржників, визначених в договорі й повідомити, що платежі факторові є належними.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що позивачем до матеріалів позовної заяви не надано жодних належних доказів того, що ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» на виконання умов п. 3.4.2 Договору факторингу чи ТОВ «Маркс.Капітал» на виконання ч. 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України було повідомлено відповідача - ПАТ «Страхова компанія «Країна» про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж, а також те, що платежі факторові є належними.
При цьому, позовна заява не є повідомленням боржника про відступлення права грошової вимоги, а є документом встановленої форми з яким особи звертаються до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у боржника, який є відповідачем у даній справі, не виникло обов'язку здійснити платіж позивачу у справі, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача шкоди в порядку суброгації, а також інфляційних втрат та 3 % річних слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий