ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.05.2019Справа № 910/2793/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартак ТТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто"
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 691 023,71 грн.
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кукота О.Ю.
Представники учасників судового процесу:
від позивача Суткович М.А. (адвокат);
від відповідача не з'явились.
В судовому засіданні 23.05.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 06.06.2019 року.
12 березня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартак ТТ" (позивач) надійшла позовна заява № 49/18-аб від 07.03.2018р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 16-12/12 від 12.12.2016 року в сумі 691 023,71 грн. з них: основного боргу - 536 795,28 грн. (п'ятсот тридцять шість тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 28 копійок), пені - 71 235,96 грн. (сімдесят одна тисяча двісті тридцять п'ять гривень 96 копійок), 3% річних - 16 072,97 грн. (шістнадцять тисяч сімдесят дві гривні 97 копійок) та інфляційні втрати - 66 919,51 грн. (шістдесят шість тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 51 копійка).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу № 16-12/12 від 12.12.2016 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Продавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2793/18, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.04.2018 року.
30.03.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості - 143 909,28 грн., пені - 22 551,87 грн., інфляційне збільшення - 22 897,23 грн. та 3% річних - 4587,86 грн., в іншій частині позову відмовити. Крім того, відповідач зазначив, що підписи директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" - ОСОБА_2. на видаткових накладних №№ 155 від 15.12.2016 року, 156 від 20.12.2016 року, довіреностях №№ 26 від 15.12.2016 року, 27 від 20.12.2016 року, 2 від 16.02.2017 року та 3 від 01.03.2017 року не є тотожними підписам ОСОБА_2 . на інших документах, доданих до позовної заяви.
В підготовчому засіданні 03.04.2018 року судом оголошувалась перерва до 03.05.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 року підготовче засідання відкладено на 15.05.2018 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в судовому засіданні 03.05.2018 року судом ухвалено продовжити строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.
В підготовчих засіданнях 15.05.2018 року, 01.06.2018 року та 19.06.2018 року судом оголошувалася перерва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 року призначено у справі № 910/2793/18 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено на час проведення судової почеркознавчої експертизи.
14.02.2018 року через відділ діловодства суду Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз супровідним листом № 16471ч16473/18-32/1675ч1678/19-32 від 24.01.2019 року були повернуті матеріали справи № 910/2793/18 разом з висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 16471-16473/18-32/1675-1678/19-32 від 24.01.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 12.03.2019 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
В підготовчому засіданні 12.03.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/2793/18 до судового розгляду по суті на 02.04.2019 року.
В судовому засіданні 02.04.2019 року судом оголошувалася перерва.
В судовому засіданні 11.04.2019 року судом постановлено повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовжити підготовче засідання у цьому ж судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 року підготовче засідання відкладено на 14.05.2019 року, клопотання № 120/18-аб від 04.05.2018 року «Про витребування доказів» Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартак ТТ" задоволено частково, витребувано у Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві інформацію про включення ТОВ "Сіенто" до податкового кредиту з податку на додану вартість та відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2016-2017 роки сум ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Тартак ТТ" за договором купівлі-продажу № 16-12/12 від 12.12.2016 року згідно видаткових накладних: № 155 від 15.12.2016 року на суму 261 408,00 грн.; № 156 від 20.12.2016 року на суму 131 460,00 грн.; № 5 від 16.02.2017 року на суму 274 631,28 грн.; № 6 від 01.03.2017 року на суму 72 810,81 грн.; № 7 від 01.03.2017 року на суму 200 893,45 грн.
10.05.2019 року через відділ діловодства суду від Головного управління ДФС у м. Києві надійшов лист № 19/26-15-12-14-16 від 03.05.2019 року «Про надання інформації».
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
В підготовчому засіданні 14.05.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/2793/18 до судового розгляду по суті на 23.05.2019 року.
В судовому засіданні 23.05.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 23.05.2019 року не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103049735603.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -
12.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тартак ТТ" (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіенто" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 16-12/12 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність) обрізні пиломатеріали, соснові (товар), а покупець зобов'язується приймати названий товар та вчасно здійснювати розрахунки.
За умовами п. 1.3. договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість та вартість товару в партії, що підлягає поставці, ціна за одиницю товару, узгоджуються сторонами в кожному випадку окремо у специфікаціях та у видаткових накладних.
Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору покупець оплачує поставлений продавцем товар за цінами, зазначеними в специфікації. Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, що визначений у цьому договорі.
Згідно специфікації № 1 від 12.12.2016 року до договору оплата за товар здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару, а згідно специфікацій № 2 від 12.12.2016 року, № 3 від 13.12.2016 року, № 4 від 15.12.2016 року, № 5 від 30.01.2017 року та № 6 від 13.02.2017 року - протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.
На виконання умов договору купівлі-продажу № 16-12/12 від 12.12.2016 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 941 203,54 грн., що підтверджується видатковими накладними № 155 від 15.12.2016 року на суму 261 408,00, № 156 від 20.12.2016 року на суму 131 460,00 грн., № 5 від 16.02.2017 року на суму 274 631,28 грн., № 6 від 01.03.2017 року на суму 72 810,81 грн., № 7 від 01.03.2017 року на суму 200 893,45 грн. Товар за видатковими накладними був отриманий відповідачем на підставі довіреностей № 26 від 15.12.2016 року, № 27 від 20.12.2016 року, № 2 від 16.02.2017 року, № 3 від 01.03.2017 року та №4 від 01.03.2017 року.
При цьому, за отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 404 408,26 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії містяться в матеріалах справи), а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 536 795,28 грн.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вже було встановлено судом вище, на підтвердження факту поставки відповідачу товару за договором купівлі-продажу № 16-12/12 від 12.12.2016 року позивачем надано видаткові накладні № 155 від 15.12.2016 року на суму 261 408,00, № 156 від 20.12.2016 року на суму 131 460,00 грн., № 5 від 16.02.2017 року на суму 274 631,28 грн., № 6 від 01.03.2017 року на суму 72 810,81 грн., № 7 від 01.03.2017 року на суму 200 893,45 грн., який, як зазначив позивач, був отриманий відповідачем на підставі довіреностей № 26 від 15.12.2016 року, № 27 від 20.12.2016 року, № 2 від 16.02.2017 року, № 3 від 01.03.2017 року та № 4 від 01.03.2017 року.
В свою чергу, відповідач в обґрунтовування своїх заперечень щодо позовних вимог вказав, що підписи директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" - ОСОБА_2. на видаткових накладних №№ 155 від 15.12.2016 року, 156 від 20.12.2016 року, довіреностях №№ 26 від 15.12.2016 року, 27 від 20.12.2016 року, 2 від 16.02.2017 року та 3 від 01.03.2017 року не є тотожними підписам ОСОБА_2 на інших документах, доданих до позовної заяви, у зв'язку із чим відповідачем заявлено клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи.
Так, суд звертає увагу на те, що з метою вирішення питання чи виконаний підпис на видаткових накладних № 155 від 15.12.2016 року, № 156 від 20.12.2016 року та довіреностях № 26 від 15.12.2016 року, № 27 від 20.12.2016 року, № 2 від 16.02.2017 року та № 3 від 01.03.2017 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" - ОСОБА_2 особисто чи іншою особою суду необхідні спеціальні знання, з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, ідентифікації підписів, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, ухвалою суду від 03.07.2018 року призначено у справі № 910/2793/18 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експертів поставити наступні питання:
- Чи виконано підпис на видатковій накладній № 155 від 15.12.2016 року від покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" в графі «Отримав (ла)» директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" - ОСОБА_2 особисто чи іншою особою?
- Чи виконано підпис на видатковій накладній № 156 від 20.12.2016 року від покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" в графі «Отримав (ла)» директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" - ОСОБА_2 особисто чи іншою особою?
- Чи виконано підпис на довіреності № 26 від 15.12.2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" в графі «Підпис ___ (зразок підпису особи, що одержала довіреність) ___ засвідчую» та в графі «Керівник підприємства» директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" - ОСОБА_2 особисто чи іншою особою?
- Чи виконано підпис на довіреності № 27 від 20.12.2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" в графі «Підпис ___ (зразок підпису особи, що одержала довіреність) ___ засвідчую» та в графі «Керівник підприємства» директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" - ОСОБА_2 особисто чи іншою особою?
- Чи виконано підпис на довіреності № 2 від 16.02.2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" в графі «Підпис ___ (зразок підпису особи, що одержала довіреність) ___ засвідчую» та в графі «Керівник підприємства» директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" - ОСОБА_2 особисто чи іншою особою?
- Чи виконано підпис на довіреності № 3 від 01.03.2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" в графі «Підпис ___ (зразок підпису особи, що одержала довіреність) ___ засвідчую» та в графі «Керівник підприємства» директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" - ОСОБА_2 особисто чи іншою особою?
У висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 16471-16473/18-32/1675-1678/19-32 від 24.01.2019 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2. в графі «Отримав (ла)» у видаткових накладних № 155 від 15.12.2016 року та № 156 від 20.12.2016 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_2 у рядку «Підпис ___ (зразок підпису особи, що одержала довіреність) ___ засвідчую» та у рядку «Керівник підприємства» у довіреностях № 26 від 15.12.2016 року, № 27 від 20.12.2016 року, № 2 від 16.02.2017 року, № 3 від 01.03.2017 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.
При цьому, в листі Головного управління ДФС у м. Києві № 19/26-15-12-14-16 від 03.05.2019 року зазначено, що згідно інформаційних ресурсів ДФС України наявні відомості щодо відображення відповідачем у податковому обліку господарських операцій за податковими накладними № 155 від 15.12.2016 року на суму 261 408,00 грн., № 156 від 20.12.2016 року на суму 131 460,00 грн., № 5 від 16.02.2017 року на суму 274 631,28 грн., № 6 від 01.03.2017 року на суму 72 810,81 грн., № 7 від 01.03.2017 року на суму 200 893,45 грн. та включення зазначених сум за вказаними податковими накладними до податкового кредиту.
Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 8 наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 за №1235/26012 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу отримувача (покупця) цих товарів/послуг. У разі відмови постачальника (продавця) товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувач (покупець) таких товарів/послуг має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника (продавця).
Проте, виходячи з того, що підставою для відображення у бухгалтерському обліку підприємства є сам факт вчинення господарської операції, згідно відповідного первинного документу, враховуючи наявність підтвердження постачання шляхом його відображення у податковому обліку підприємств, суд вважає підтвердженим факт отримання відповідачем товару від позивача згідно вказаних вище видаткових накладних.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 536 795,28 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.
За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу № 16-12/12 від 12.12.2016 року в розмірі 536 795,28 грн.
При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь пеню - 71 235,96 грн., 3% річних - 16 072,97 грн. та інфляційні втрати - 66 919,51 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В п. 5.6. договору визначено, що за порушення строків оплати покупець сплачує штраф в розмірі 0,1% від суми неоплати за кожен день прострочення та пеню.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до роз'яснень, наданих господарським судам у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені окремо по кожній видатковій накладній, в межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що він арифметично вірний, відтак позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, в сумі 71 235,96 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням інфляційних збитків та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.
При цьому, передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов'язання з оплати поставленого йому товару підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.
При перевірці наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат окремо по кожній видатковій накладній, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що вони виконані арифметично вірно, відтак, суми 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становлять 16 072,97 грн. - 3% річних та 66 919,51 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення 691 023,71 грн. з них: основного боргу - 536 795,28 грн., пені - 71 235,96 грн., 3% річних - 16 072,97 грн. та інфляційні втрати - 66 919,51 грн.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 10 365,36 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіенто" (код ЄДРПОУ 39374960, адреса: 04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 4, літ. А, нежиле приміщення 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартак ТТ" (код ЄДРПОУ 40133509, адреса: 10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 16, каб. 8) грошові кошти: основного боргу - 536 795,28 грн. (п'ятсот тридцять шість тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 28 копійок), пені - 71 235,96 грн. (сімдесят одна тисяча двісті тридцять п'ять гривень 96 копійок), 3% річних - 16 072,97 грн. (шістнадцять тисяч сімдесят дві гривні 97 копійок) та інфляційні втрати - 66 919,51 грн. (шістдесят шість тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 51 копійка) та судовий збір - 10 365,36 грн. (десять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 36 копійок).
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.06.2019р.
Суддя О.В. Котков