ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.05.2019Справа № 910/2012/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Болград Солар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжинірінг"
про стягнення 1500000,00 грн.
Представники:
від позивача: Гордієнко Б.В.
від відповідача: Літвінов О.Є.
Приватне акціонерне товариство "Болград Солар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжинірінг" про стягнення 1500000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги за договором №2/19-ФДО про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу від 01.02.2019, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1500000,00 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на ціну позову, категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 19.03.2019.
13.03.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає позов.
У підготовче засідання 19.03.2019 з'явилися представники сторін.
У підготовчому засіданні 19.03.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 суд ухвалив: закрити підготовче провадження у справі № 910/2012/19; призначити справу до судового розгляду по суті на 16.04.2019.
08.04.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про повернення судового збору.
Судове засідання 16.04.2019 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на лікарняному.
З огляду на повернення судді Картавцевої Ю.В. з лікарняного,ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 судове засідання призначено на 28.05.2019.
У судове засідання 28.05.2019 прибули представник позивача, який підтримав позов, та представник відповідача, який визнав позов.
У судовому засіданні 28.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
01.02.2019 між позивачем (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір №2/19-ФДО про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого позикодавець надає позичальнику безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 1500000,00 грн. строком до 05.02.2019 включно, а позичальник зобов'язується повернути суму фінансової допомоги на умовах, передбачених цим договором.
Фінансова допомога надається у безготівковій формі шляхом банківського переказу позикодавцем коштів на поточний рахунок позичальника (п. 2.1. Договору).
Повернення фінансової допомоги здійснюється позичальником шляхом банківського переказу на поточний рахунок позикодавця коштів у розмірі суми отриманої фінансової допомоги (п. 3.1. Договору).
Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором позики.
За змістом ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 1500000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №47 від 01.02.2019.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги за договором №2/19-ФДО про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу від 01.02.2019, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1500000,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, за умовами Договору позикодавець надає позичальнику безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 1500000,00 грн. строком до 05.02.2019 включно, а позичальник зобов'язується повернути суму фінансової допомоги на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За наведених обставин, відповідач повинен був виконати зобов'язання з повернення позики у строк по 05.02.2019 включно.
Як встановлено судом, станом на дату подання позову та розгляду спору судом відповідач надану йому позику у розмірі 1500000,00 грн. не повернув, вказаний факт ним визнано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність заборгованості відповідача за Договором у розмірі 1500000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки позивачем подано клопотання про повернення йому 50% судового збору, сплаченого ним при поданні позову, у зв'язку з визнанням позову відповідачем, судові витрати позивача по сплаті судового збору в частині 11250,00 грн. (50% судового збору, які не підлягають поверненню державного бюджету) покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 130, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжинірінг" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, кімната 606; ідентифікаційний код: 37702760) на користь Приватного акціонерного товариства "Болград Солар" (68731, Одеська обл., Болградський район, с. Залізничне, вул. Толбухіна, 92; ідентифікаційний код: 37012088) основний борг у розмірі 1500000 (один мільйон п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 11250 (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.06.2019
Суддя Ю.В. Картавцева