номер провадження справи 27/143/17-32/18/19
14.05.2019 Справа № 908/2273/17
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Кулик Віталія Вікторовича (місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: 69063 м. Запоріжжя-63, абонентська скринька 550, ОСОБА_1 )
до відповідача 1: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
до відповідача 2: Комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня № 9” Запорізької міської ради (69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива/Дудикіна, буд. 1/6)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Міністерство охорони здоров'я України (01601 м. Київ, вул. Грушевського, 7)
2. Департамент охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації (69107 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164)
про спір немайнового характеру
Представники сторін:
Від позивача : Лаптинський І.Г., ордер серія ЗП № 008729 від 14.02.2019.
Від відповідача: 1. Єфімова Н.О., довіреність № 13/01/01-10 від 01.04.2019
2. Вишневська Т.Г., довіреність № 01-8/228 від 15.04.2019
Від третіх осіб: не з'явились.
Фізична особа-підприємець Кулик Віталій Вікторович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Комунальної установи “Запорізька міська багато профільна клінічна лікарня № 9”, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства охорони здоров'я України та Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди частини нежитлового приміщення від 20.12.2011 № 74/11, який укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Комунальною установою “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9”, з однієї сторони та Фізичною особою-підприємцем Куликом Віталієм Вікторовичем, з іншої сторони.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.04.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2018 у справі №908/2273/17, позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Комунальну установу "Запорізька міська багато профільна клінічна лікарня № 9" вчинити дії щодо укладення з Фізичною особою-підприємцем Куликом Віталієм Вікторовичем додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди частини нежитлового приміщення від 20.12.2011 № 74/11, який укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Комунальною установою "Запорізька міська багато профільна клінічна лікарня № 9", з однієї сторони та Фізичною особою-підприємцем Куликом Віталієм Вікторовичем, з іншої сторони строком на 2 роки 11 місяців. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 04.12.2018 рішення господарського суду Запорізької області від 16.04.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2018 у справі № 908/2273/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.01.2019 відкрито провадження у справі № 908/2273/17 за правилами загального позовного провадження. Провадженню присвоєно номер 27/143/17-32/18/19, підготовче засідання призначено на 14.02.2019.
Ухвалою суду від 14.02.2019 підготовче провадження продовжено до 17.04.2019. Підготовче засідання відкладалось до 21.03.2019, 02.04.2019.
21 березня 2019 від позивача надійшло клопотання про надання доказів, а також в судовому засіданні заявлено клопотання про поновлення строку для надання доказів.
Клопотання судом прийнято до розгляду та задоволено, додаткові докази долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 21.03.2019 відповідач 1 заперечив проти позову, а також проти задоволення клопотання позивача про долучення додаткових доказів.
Враховуючи те, що судом було задоволено клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, представник позивача не підтримав подані раніше клопотання про допит свідка та відтворення звукозапису.
29.01.2019 та 07.02.2019 від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, згідно з якими відповідачі просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному об'ємі (відзиви долучені до матеріалів справи).
12.02.2019 від Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи 2. Клопотання судом прийнято та задоволено.
01.02.2019 від Міністерства охорони здоров'я України надійшли письмові пояснення по суті заявлених вимог з клопотанням про розгляд справи без участі представника третьої особи 1. Клопотання судом також прийнято та задоволено.
11.02.2019 від позивача до канцелярії Господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог. Обґрунтовуючи подану заяву позивач вказує на те, що в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 при перегляді рішення першої інстанції та постанови апеляційної інстанції у даній справі, одним із висновків є те, що обраний позивачем спосіб захисту не призведе до поновлення порушеного права, на що слід звернути увагу при перегляді справи на новому розгляді.
Згідно з ч. 4 ст. 46 ГПК України, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.
Приймаючи до уваги, те що зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, а також враховуючи висновки Верховного Суду з цього приводу суд прийняв подану уточнену заяву до розгляду.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.04.2019 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті на 15.04.2019.
Відповідачем - 2 в судовому засіданні 15.04.2019 подано клопотання про долучення доказів з додатками. Копію клопотання вручено іншим учасникам процесу. Відповідно до вказаного клопотання відповідач-2 зазначає, що Запорізькою міською радою 19.12.2018 було прийнято рішення № 77 “Про припинення юридичної особи - Комунальної установи “Запорізька міська багато профільна клінічна лікарня № 9” шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство “Міська лікарня № 9” Запорізької міської ради”. Надано копію статуту КНП “Міська лікарня № 9”, копію виписки з Єдиного держаного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію наказу про переведення н іншу посаду директора КНП “Міська лікарня № 9”.
Відповідно до п. 1.2 Статуту Комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня № 9” Запорізької міської ради підприємство створене за рішенням Запорізької міської ради від 19.12.2018 № 77 “Про припинення юридичної особи - Комунальної установи “Запорізька міська багато профільна клінічна лікарня № 9” шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство “Міська лікарня № 9” Запорізької міської ради”. Майно підприємства є власністю територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов'язків комунальної установи “Запорізька міська багато профільна клінічна лікарня № 9”.
Ухвалою від 15.04.2019 судом здійснено заміну відповідача-2 у справі № 908/2273/17 - Комунальну установу “Запорізька міська багато профільна клінічна лікарня № 9” його правонаступником - Комунальним некомерційним підприємством “Міська лікарня № 9” Запорізької міської ради. Відповідачем-2 у справі № 908/2273/17 - Комунальне некомерційне підприємство “Міська лікарня № 9” Запорізької міської ради.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.05.2019.
14.05.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення в присутності представників позивача та відповідачів.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
20.12.2011 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець), Комунальною установою "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Куликом Віталієм Вікторовичем (орендар) укладений договір оренди № 74/11 частини нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець, балансоутримувач на підставі наказу Департаменту комунальної власності та приватизації міської ради від 14.12.2011 № 329 передають, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення № 76 підвального поверху будівлі (літ. К-5) площею 42,6 кв. м по вул. Щасливій/Дудикіна, 1/6 на правах оренди для надання медичних послуг (розміщення галокамери).
Відповідно до акта прийому-передачі від 20.12.2011 орендодавець та балансоутримувач передали, а орендар прийняв в строкове платне користування вищезазначене нежитлового приміщення.
Додатковою угодою від 29.04.2015 договір оренди частини нежитлового приміщення №74/11 було продовжено до 20.10.2017.
Листом від 13.06.2017 № 3086/01/01-07/4191 орендодавцем доведено до відома орендаря, що подальше користування орендарем нежитловим приміщенням по вулиці Щасливій/Дудикіна, 1/6 не погоджено Департаментом охорони здоров'я Запорізької міської ради (лист від 01.06.2017 № 2207/03-16/01) у зв'язку із намірами використовувати майно для власних потреб лікувального закладу. Договір оренди від 20.12.2011 № 74/11 продовжено не буде та відповідно до п. 10.9 договір буде припинено внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Листом від 17.10.2017 № 01-8/571 балансоутримувач висунув орендарю вимогу про термінову передачу орендованого приміщення та підписання акта прийому-передачі.
Орендар, в свою чергу, 30.10.2017 звертався до балансоутримувача та орендодавця з заявою щодо продовження строку дії договору оренди від 20.12.2011 № 74/11, проте, відповіді не отримав.
В подальшому, Комунальна установа "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" та Департамент охорони здоров'я Запорізької міської ради у відповідь на адвокатський запит (листи № 1505/01-12 від 02.11.2017 та № 5304/03-16/01 від 03.11.2017, відповідно) повідомили, що у лікарні (балансоутримувач) є наміри використовувати нежитлове приміщення № 76 для власних потреб у рамках реорганізації галузі охорони здоров'я. Передача в оренду нежитлового приміщення № 76, яке є предметом договору оренди від 20.12.2017 № 74/11 іншим юридичним чи фізичним особам не планується.
Способом захисту, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог є визнання судом спірного договору продовженим до 20.08.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на його думку дія спірного договору не припинилась 20.10.2017, а продовжена до 20.08.2022 з наступних підстав:
- по-перше, відсутність у відповідачів необхідності у використанні спірного приміщення для власних потреб;
- по-друге, не дотримання відповідачами процедури, визначеної ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», для припинення дії спірного договору 20.10.2017 року:
- по-третє: унікальність газокамери, її корисне значення для жителів міста Запоріжжя.
Переглядаючи рішення першої та апеляційної інстанції у даній справі та передаючи справу на новий розгляд, судова колегія касаційної інстанції не погодилась з висновками господарських судів, вказуючи на те, що: «вирішуючи спір у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність наміру балансоутримувача використовувати приміщення для власних потреб. При цьому, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін судове рішення, виходив з відсутності належних та допустимих доказів, з якою саме метою буде використовуватись нерухоме майно, що є предметом договору та вказав, що у разі з'ясування, що спірне майно буде знову передаватись в оренду, свідчитиме про порушення власником вимог, встановлених Законом України "Про оренду державного та комунального майна»» (постанова Верховного суду від 04.12.2018 № 908/2273/18).
В постанові Верховного Суду у даній справі, визначено, що згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачена можливість для добросовісного орендаря реалізувати переважне право на укладення договору оренди на новий термін перед іншими претендентами на оренду цього ж майна і за інших рівних з ними умов, а не автоматичного продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах.
При цьому, слід мати на увазі, що відсутність наміру орендодавця продовжувати орендні відносини, право на що передбачено положеннями закону, не можуть вважатись чи свідчити про обмеження, заперечення чи оспорення права орендаря сподіватися на продовження дії договору. Разом з цим, господарськими судами попередніх інстанцій вищезазначеного враховано не було, що призвело до передчасних висновків.
Враховуючи висновки Верховного Суду викладені в постанові від 04.12.2018 №908/2273/17, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступних висновків:
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Щодо припинення договору оренди № 74/11 від 20.12.2011.
20.12.2011 між департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ФОП Куликом Віталієм ОСОБА_2 укладено договір № 74/11 оренди частини нежитлового приміщення № 76 підвального поверху будівлі (літ. К-5) площею 42,6 кв.м по вул. Щасливій/Дудикіна, 1/6.
Згідно з п.1.2 нежитлове приміщення використовується орендарем на правах оренди для надання медичних послуг (розміщення галокамери).
Відповідно до п.10.1 договір оренди укладено на строк 2 роки 11 місяців (з 20.12.2011 по 20.11.2014). Додатково угодою від 29.04.2015 строк дії договору продовжено до 20.10.2017.
Згідно з ч. 3 ст. 17 «Про оренду державного та комунального майна» у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на виконання зазначених положень законодавства листом від 13.06.2017 № 3086/01/01-07/4191 повідомив позивача про припинення дії договору оренди у зв'язку з непогодженням департаментом охорони здоров'я Запорізької міської ради (лист від 01.06.2017 № 2207/03-16/01) та наміром останнього використовувати нежитлове приміщення для власних потреб лікувального закладу.
Таким чином, відповідач - 1 виконав належним чином вимоги вищезазначеного закону.
Така правова позиція підтверджується сталою практикою, що «відповідач виконав вимоги ч. 3 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» щодо своєчасного попередження орендаря про намір власника використовувати орендоване майно для власних потреб шляхом направлення листа ... не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору» (постанови ВГСУ від 27.10.2014 по справах № 908/299/14 та № 908/301/14).
Крім того, варто зазначити, що Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду по справі № 908/1338/17 відмовлено в повному обсязі у задоволенні вимог з аналогічних правовідносин, за якими однією зі сторін виступав департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
Так, судом касаційної інстанції визначено, що «вимогами статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено припинення договору оренди, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. ...оскільки відповідач-1 заперечував проти продовження дії договору, його дія є припиненою в порядку вищенаведених вимог Закону та Договору через сплив строку, на який його обуло укладено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт продовження користування позивачем орендованим майном, оплата орендної плати та прийняття її відповідачем-1, не є достатньою підставою вважати про продовження дії Договору на наступний період, оскільки свої заперечення проти такого продовження відповідачем-1 викладено в письмовій формі відповідно до вимог Закону.»
Умовами договору № 74/11 від 20.12.2011 передбачено, у разі закінчення строку договору або його дострокового розірвання орендар передає нежитлове приміщення орендодавцю, балансоутримувачу одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Обов'язок по складенню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (розділ 2 договору).
Відповідно до п. 3.7 договору, у випадку закінчення дії договору оренди або його дострокового припинення орендна плата перераховується орендарем по добу фактичної здачі приміщення по акту приймання-передачі.
Тобто, твердження позивача, що сплата ним орендної плати вже після закінчення строку дії договору є підставою для продовження строку його дії є необґрунтованими.
Щодо мети використання нежитлового приміщення.
Відповідно до абз. 2, 3 п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», вирішуючи такі спори, господарські суди мають досліджувати обставини, пов'язані з наміром власника використовувати для власних потреб майно, стосовно якого виник спір, в тому числі наявність доказів, які однозначно свідчать про відповідний намір.
Листом виконавчого комітету Запорізької міської ради від 05.02.2018 №00362/03-29/03 повідомлено ФОП Кулика про те, що в рамках реорганізації галузі охорони здоров'я адміністрація медичного закладу розглядає питання щодо використання нежитлового приміщення №76 з метою тимчасового зберігання медичних відходів.
Відповідач-2 неодноразово наголошував у своїх запереченнях, що має потребу у користуванні майном під власні потреби для розміщення медичних відходів у зв'язку з відсутністю інших придатних приміщень.
Суд погоджується з запереченнями відповідача, що позивачем відповідно до ст.ст. 73, 74, 80 ГПК не надано належних доказів в підтвердження намірів власника майна передати вказане майно в оренду іншим особам в порушення вимог ст. 777 ЦК України, ч. З ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Крім того, КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9», як балансоутримувач, листами від 07.11.2017 № 01-8/610 та 20.11.2017 № 1577/0 повідомила департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та департамент охорони здоров'я Запорізької міської ради, що передача в оренду зазначеного приміщення іншим юридичним особам не планується.
Наведеної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України при перегляді в касаційному порядку судових рішень у справі № 6/204пд, зокрема у своїй постанові від 07.08.2007 по даній справі суд зазначає; «...Позивачем не доведено наміру орендодавця передати нежиле приміщення в оренду іншим особам, в зв'язку з чим слід вважати такими, що не настали передбачені ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» рівні умови для реалізації переважного права попереднього орендаря на продовження договору оренди на новий строк».
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для укладання додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди від 20.12.2011 № 74/11 відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та укладання нового договору оренди, як переважного права орендаря передбаченого ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», вирішуючи такі спори, господарським судам слід також з'ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов'язання за договором.
В своїх запереченнях відповідач зазначив, що в ході роботи були виявлені порушення ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме здійснення господарської діяльності фізичною особою-підприємцем без державної реєстрації у період з 01.07.2015 по 02.09.2016 (підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 100337622 від 14.12.2017). Також, відповідач зазначив, що за період оренди спірного приміщення були наявні порушення п.п. 5.5, 5.6 договору оренди від 20.12.2011 №74/11, відповідно до яких капітальний ремонт виконується орендарем по узгодженню з Орендодавцем та Балансоутримувачем приміщення, а виконання перепланувань або реконструкції орендованого нежитлового приміщення здійснюється тільки з письмової згоди Орендодавця та Балансоутримувача, департаменту архітектури та містобудування міської ради та відповідних організацій, володіючих інженерними комунікаціями у відповідному районі.
У строкове платне користування за договором оренди від 20.12.2011 №74/11 отримано частину нежитлового приміщення №76 площею 42,6 кв.м, не поділену на окремі приміщення, а як випливає з інформації, викладеної у листі балансоутримувача від 03.01.2018 №11/01-5, орендоване нерухоме майно на цей час складається з трьох окремих приміщень: приміщення галокамери, приміщення «пультової», приміщення санвузлу.
Суд погоджується з зауваженнями відповідача, що в договорі не йдеться про побудову галокамери. Згода балансоутримувача від 17.10.2011 №582/01-8 також надана для розміщення галокамери, а не для побудови на об'єкті оренди галокамери.
Відповідно, в укладеному сторонами договорі оренди від 20.12.2011 №74/11 пунктом 1.2 визначено мету використання «для надання медичних послуг (розміщення галокамери)», а не для її побудови та розміщення.
Пунктом 6.3 договору оренди від 20.12.2011 №74/11 визначено, що реконструкція, технічне переоснащення і поліпшення об'єкту оренди, якщо такі роботи сприяють підвищенню його вартості, здійснюються за умови обов'язкового попереднього погодження з Орендодавцем та Балансоутримувачем. Для погодження Орендар також надає перелік поліпшень, обсяг запланованих робіт, кошторис витрат на проведення робіт.
Згоду на проведення капітального ремонту, перепланування або реконструкції приміщення комунальної форми власності Орендодавець та Балансоутримувач не надавали.
Звернень від позивача про надання дозволу на проведення капітального ремонту, перепланування або реконструкції до Орендодавця та Балансоутримувача не надходило.
Судом встановлено, що виконання позивачем належним чином своїх обов'язків за договором не відповідають дійсності.
З огляду на ч.5 ст. 60 закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього погодження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідач - 2 також зазначив, що відмова Виконавчого комітету Запорізької міської ради як органу місцевого самоврядування, надана позивачу, щодо продовження дії договору оренди 74/11, має вагоме значення для розгляду справи. Позивач зазначає, що в листуванні між позивачем та відповідачами 1, 2, не вбачається про намір балансоутримувача використовувати приміщення для власних потреб. Відповідач -2 не згодний з даним твердженням, так як в матеріалах справи наявний лист відповідача -1 №3086/01/01-07/4191 від 13.06.2017 до ФОП Кулик В.В., в якому зазначається, про намір Балансоутримувача (відповідача-2) використовувати майно для власних потреб лікувального закладу. Даний лист був направлений на виконання вимог ч. 3 ст.17 закону України «Про оренду державного та комунального майна», в якій зазначається, що у разі якщо власних має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря (позивача) не пізніше ніж за три місяці. Норма закону була виконана позивач був повідомлений за чотири місяці до закінчення дії договору оренди №74/11.
Судом встановлено, що відповідач -2 з метою попередити позивача про закінчення дії договору, та його зобов'язання передати згідно акту прийому-передачі орендоване приміщення направив на адресу позивача лист № 01-8/ 571 від 17.10.2017 (наявний у матеріалах справи) .
02.11.2017 на адвокатський запит від 30.10.2017 року № 213, відповідач-2 надіслав відповідь про намір використовувати орендоване приміщення , що є предметом договору оренди нежитлового приміщення № 74/11, для власних потреб у рамках реорганізації галузі охорони здоров'я, також відповідач-2 направив лист №01-8/610 від 07.11.2017 (долучений до матеріалів справи) до Департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради, та Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, в якому також зазначає про необхідність використовувати приміщення для власних потреб відповідача-2. У листуванні відповідач-2 зазначив, що має намір використовувати приміщення, що є предметом договору оренди № 74/11 з метою тимчасового зберігання медичних відходів.
Крім того, як вже було встановлено в постанові Верховного суду у даній справі, позивач здійснює підприємницьку діяльність. Згідно з ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного залучення фінансових ресурсів, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 ГК України).
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
З урахуванням обставин справи, враховуючи, те що позивача було завчасно повідомлено, про необхідність передати власнику орендоване приміщення, що є предметом договору оренди нежитлового приміщення № 74/11 від 20.12.2011, з додержанням вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», щодо строків, та наявність наміру використовувати зазначене приміщення для власних потреб відповідача-2, суд дійшов висновку відмовити ФОП ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір слід залиши за позивачем.
Керуючись ст. ст. 46, 129, 202, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові Фізичної особи-підприємця Кулик Віталія Вікторовича до відповідачів 1: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради 2: Комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня № 9” Запорізької міської ради про визнання продовженим договору оренди частини нежитлового приміщення від 20.12.2011 № 74/11, який укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Комунальною установою “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9”, з однієї сторони та Фізичною особою-підприємцем Куликом ОСОБА_4 , з іншої сторони строком до 20.08.2022 відмовити повністю.
Повний текст рішення оформлено і підписано “06” червня 2019.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.А. Колодій