ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
іменем України
23.05.2019 м. Ужгород Справа № 907/720/18
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Петрової Ю.А.,
розглянувши позовну заяву малого підприємства “Надія”, м. Тячів до товариства з обмеженою відповідальністю “Шкала-Енерджі”, м. Тячів про стягнення суми 381.330,00грн
За участю представників:
Від позивача - Копистинський Т.М. - адвокат, представник за довіреністю
Від відповідача - Маркусь М.І. - адвокат, представник за довіреністю від 15.01.2019
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 381330,00грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за договором оренди №25/А від 20.06.2014 у зв'язку з порушенням строків його повернення, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 42 Конституції України, ст.ст.626, 638, 631, 759, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 291 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2018 відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/720/18, призначено підготовче засідання на 15.01.2019. судом також було задоволено клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» у межах суми 381 330грн і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.01.2019 було відкладено підготовче засідання на 06 лютого 2019 р.
У підготовчому засіданні 06.02.2019 судом за згодою представників сторін продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву у засіданні суду на 27.02.2019.
У засіданні суду 27.02.2019 за згодою представників сторін оголошено перерву на 12.03.2019.
У засіданні суду 12.03.2019 за згодою сторін про розгляд справи упродовж розумного строку із застосуванням положень ст. 6 Конвенції про захист основоположних прав і свобод людини оголошено перерву на 03.04.2019. Також за результатами засідання суду 12.03.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 03.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 16.04.2019.
Ухвалою суду від 16.04.2019 підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 08.05.2019.
Ухвалою суду від 24.04.2019 повідомлено сторін про неможливість проведення судового засідання 08.05.2019 у зв'язку з відрядженням головуючого судді та призначено розгляд справи по суті на 23.05.2019.
Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що укладений між сторонами у спорі договір №25/А після закінчення його дії - 31.12.2014, пролонгований сторонами не був, станом на 03.12.2018 орендарем не повернуто орендодавцю складське приміщення за даним договором. Заперечує факт повернення орендованого майна за актом від 31.12.2014, оскільки відсутній оригінал відповідного документу і його складення заперечується однією із сторін договору у порядку вимог ст. 91 ГПК України. Саме тому, посилаючись на ч. 2 ст. 785 ЦК України боржнику-орендарю (ТОВ «Шкала-Енерджі») з 01.01.2015 до 31.12.2015 позивачем-орендодавцем МП «Надія» нараховано неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на загальну суму 381 330,00 грн. та пред'явлено вимогу про її стягнення в судовому порядку. При цьому, позивач наголосив, що нарахування цієї суми поза межами трьохрічного строку позовної давності узгоджується з цією ж нормою, за змістом якої перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем.
Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у поданому суду 05.02.2019 письмовому відзиві на позов. Зокрема, вказує, що після закінчення строку дії Договору № 25/А, 01.01.2015 між сторонами укладено договір № 26 про надання в строкове користування складське приміщення загальною площею 300,0 кв.м (в т. ч. дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою м. Тячів, вул. Пролетарська, 2. Після закінчення строку дії цього договору 31 грудня 2015 року між сторонами було складено акт приймання та передачі майна, згідно з яким позивачу - малому підприємству «Надія» повернуто з користування складське приміщення за адресою м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною площею 300 кв. м, вартістю 2000000грн. Саме тому, відповідач стверджує, що предметом оренди обох договорів є одне і те ж майно. Тому, з огляду на те, що 01.01.2015 року ТОВ «Шкала-Енерджі» знову набуло права користування майном, то вважає, що така обставина свідчить про повернення цього майна 31.12.2014 року за Договором № 25А. Звертає увагу суду, що при укладені договору № 26 від 01.01.2015, складання акту приймання та передачі майна, а також в подальшому, МП «Надія» не зробила ніяких застережень та заяв про порушення ТОВ «Шкала-Енерджі» умов договору №25/А в частині недотримання порядку його припинення, а навпаки, укладення нового договору, на його думку, свідчить про належне виконання зобов'язань орендаря за попереднім договором.
Крім того, наголосив, що неустойка нарахована позивачем за період з 01.01.2015 року до 31.12.2015, а з позовом позивач звернувся в грудні 2018 року. Таке нарахування відповідач вважає безпідставним, оскільки 31.12.2014 (з часу початку нарахування неустойки) ним було повернуто орендоване майно за Договором № 26, до того ж частина майна, за яку нарахована неустойка, була знову передана позивачем в оренду.
У встановлений законом та судом строк позивач подав відповідь на відзив, яким не погоджується з викладеними відповідачем у ньому запереченнями. Наголосив, що загальна кількість площ, переданих відповідачу в користування по двох договорах складає 800 кв. м, тоді як повернуто ним було лише 300 кв.м, тобто за будь-яких умов неповернутими залишились площі 500 кв.м, які є предметом договору оренди №25/А. Твердження відповідача про тотожність предмету оренди по договору № 25/а та Договору № 26 вважає недоведеним, при цьому, ризик, пов'язаний з неясністю договору в частині характеристики об'єкту оренди (наявність розвантажувальних естакад та однакова балансова вартість) несе саме відповідач, оскільки на момент підписання договору його влаштовував такий опис об'єкту оренди. Звертає увагу суду, що матеріали справи містять лист, яким позивач погоджує відповідачу оренду нових приміщень в меншому розмірі. Стосовно ж заперечень відповідача в частині пропуску позивачем позовної давності для звернення з такими позовом до суду, то вважає, що такий в силу положення частини 2 ст. 786 Цивільного кодексу України не пропущений, оскільки початок його перебігу пов'язаний з моментом повернення речі.
Поряд з цим, відповідач подав суду отриману від засновника відповідача - «ТОВ «Шкала-Енерджі КФТ» (Угорщина) копію акту приймання-передавання, що був складений між сторонами у спорі 31.12.2014 про повернення з користування приміщення «ХАРД» за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська. 2 загальною площею 500 кв.м вартістю 2 млн. грн згідно договору оренди від 20.03.2014 №25/А, і такий акт доводить безпідставність позовних вимог. Водночас, ним подано заяву від 03.04.2019 про застосування строку позовної давності у разі, якщо суд прийде до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).
Позивач в судовому засіданні 23.05.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.05.19 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між Малим підприємством «Надія» (далі - МП «Надія», орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» (далі ТОВ «Шкала-Енерджі», орендар) 20.06.2014 укладено договір №25/А (далі договір №25/А), за умовами якого МП «Надія» передає, а ТОВ «Шкала- Енерджі» приймає в строкове платне користування складське приміщення (в т.ч. дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою: м. Тячів, вуд. Пролетарська, 2. Загальна корисна площа складу - 500,0 м. кв. (п. 1.1. договору).
За умовами п. 2.1. договору №25/А, вартість користування складським приміщенням становить 1,5 дол. США за один кв. м. в гривневому еквіваленті по закупівельному курсу долара США в «ОТП Банк» на день розрахунку. Плата за користування складським приміщенням, здійснюється поквартально авансовим платежем, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок МП « ОСОБА_1 » та становить: 500 кв. м. х 1,5 доларів США = 750,00 доларів США х 3 міс. = 2250,00 доларів США в гривневому еквіваленті по закупівельному курсу долару США в «ОТП Банк» на день розрахунку, при чому перший авансовий платіж за три місяці Товариство проводить в день підписання даного договору. Всі наступні авансові платежі проводяться орендарем за 10 днів до закінчення попереднього трьох місячного терміну.
Пунктом 6.1. Договору визначено, що строк його дії з 20.06.2014 до 31.12.2014.
Договором обумовлений обов'язок орендаря (користувача) повернути приміщення в належному стані. З урахуванням фізичного зносу, та провести всі розрахунки за користування складу у випадку припинення дії Договору (пункт 3.5).
Складське приміщення вважається поверненим підприємству з моменту повного звільнення складського приміщення та підписання сторонами Акта прийому-передачі.
На виконання умов договору №25/А між сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання та передачі майна згідно договору оренди № 25/А, від 20.06.2014, за яким відповідач прийняв в користування складське приміщення площею 500 кв.м вартістю 2000000грн.
Поряд з цим, після закінчення дії Договору 31.12.2014 у визначений договором спосіб предмет оренди орендодавцю повернуто не було. Як стверджує позивач, не повернуто складське приміщення і станом на 03.12.2018.
У звязку з чим, посилаючись на ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України боржнику-орендарю (ТОВ «Шкала-Енерджі») з 01.01.2015 до 31.12.2015 позивачем-орендодавцем МП «Надія» нараховано неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на загальну суму 381 330,00 грн. Вказана сума є предметом заявлених вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у спорі, в період з 20.06.2014 до 31.12.2014 між ними існували договірні відносини щодо оренди складських приміщень (в т.ч. двох навантажувально-розвантажувальних естакад), що розташовані за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною площею 500,0 м. кв.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України.
Договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ст. 291 Господарського кодексу України).
Відповідно до вимог статті 795 ЦК України договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі. У разі не виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі, а не з фактичним користуванням, чи то перебуванням орендаря в цьому приміщенні.
Аналогічна правова позиція викладене в Постанові Вищого господарського суд України від 11.03.2014 року у справі № 916/2353/13.
Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав, тобто необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.
Вказана правова позиція, зокрема, викладена в постановах Верховного суду України від 19.08.2014 р. у справі №3-70гс14 та від 02.09.2014 р. у справі №3-85гс14.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Разом з тим, орендар не здійснив жодних дій, спрямованих на фактичне повернення орендованого майна, продовжував знаходитись в орендованому приміщенні після припинення договору, а отже не вжив всіх залежних від нього заходів виконання умов договору стосовно повернення майна, які залежали насамперед від його волі.
Наявна в матеріалах справи переписка між сторонами не може свідчити про наявність достатніх правових підстав для перебування відповідача у орендованому приміщенні після припинення строку дії договору оренди.
Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Водночас, у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.
Поряд з цим, сторони у пункті 1.5 Договору погодили, що складське приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту повного його звільнення та підписання сторонами акта приймання-передачі.
Належних доказів повернення предмета оренди матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом. 5.1 Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18.04.2011 р. у справі № 30/190, від 18.04.2011 р. у справі № 30/191, від 26.11.2011 р. у справі №5005/2712/2011.
Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257, 258 Цивільного кодексу України.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.03.2012 р. у справі № 40/117).
З огляду на викладене, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 381330,00 грн. за прострочення виконання ним зобов'язання з повернення майна у період з січня по грудень 2015 року.
Окрім того, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі не виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди. Твердження відповідача про сплив позовної давності є безпідставними, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 786 Цивільного кодексу України, обчислення строку позовної давності стосовно вимог наймодавця починається з моменту повернення майна наймачем.
За таких обставин нарахована позивачем-орендодавцем за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 неустойка в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на загальну суму 381 330,00 грн. є підставною, її розмір нарахований вірно, відтак, підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, на підставі поданих сторонами доказів судом встановлено, що позивач довів належними та допустимими доказами свої вимоги, доводи ж відповідача не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявними у справі доказами та висновками суду, відтак,
Отже, позов слід задовольнити повністю.
При зверненні з позовом до суду позивачем заявлено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, який включає витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 16000грн та витрати на сплату судового збору.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Оскільки позивачем не подано суду у встановлений законом строк доказів понесення ним витрат на правову допомогу та не зроблено відповідну заяву про подання таких доказів після ухвалення рішення суду, такі витрати не підлягають відшкодуванню.
В той же час, відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати в частині відшкодування сплаченого судового збору належить покласти на відповідача.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом на підставі ухвали суду від 13.12.2018 року № 907/720/18, зберігаються свою дію протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи у відповідності до ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.232, 233, 237, 238, 239, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Лазівська, буд. 52, код ЄДУПОУ 35611593) на користь малого підприємства «Надія» (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, буд. 2, код ЄДРПОУ 13583486) 381330 грн. (Триста вісімдесят одна тисяча триста тридцять гривень) неустойки, а також суму 5719,95 грн. (П'ять тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень 95 коп.) - у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 00 коп) - у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом на підставі ухвали суду від 13.12.2018 року № 907/720/18, зберігаються свою дію протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи у відповідності до ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 06.06.2019.
Суддя О.Ф. Ремецькі