61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
28.05.2019р. Справа №905/488/19
Суддя господарськго суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи
за позовом Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая”, м.Вугледар Донецької області,
до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області,
про стягнення збитків у вигляді недостачі вантажу у розмірі 6473,64грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи -,
Позивач, Державне підприємство “Шахта ім.М.С. Сургая”, м.Вугледар Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у сумі 6473,64грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при перевезенні вугілля по залізничним накладним №№51591691, 51602514 від 04.09.2018р. не забезпечив збереження вантажу у вагонах №№61850665, 60223856, у зв'язку з чим спірні вагони прибули з нестачею вантажу, що підтверджується складеними комерційними актами №482004/430 від 08.09.2018р., №482004/436 від 10.09.2018р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.03.2019р. справу було призначено в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлений сторонам строк до 19.04.2019р. для подання в тому числі відзиву на позов, відповіді на відзив.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 02.04.2019р., Акціонерне товариство “Українська залізниця”- 02.04.2019р., регіональна філія “Донецька залізниця” - 02.04.2019р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
28.04.2019р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 15.04.2019р., в якому просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на відсутність доказів отримання збитків, а саме відсутність доказів оплати спірного вантажу.
Станом на 28.05.2019р. позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив.
Відповідно до ч.5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Станом на 28.05.2019р. клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне:
Державне підприємство “Шахта ім. М.С. Сургая” (вантажовідправник) зі станції відправлення Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію призначення Покровськ Донецької залізниці направило ПрАТ “ЦЗФ “Мирноградська” (вантажоодержувач) вугілля кам'яне марки г-газовий за залізничною накладною №51602514 від 04.09.2018р. у вагоні №61850665 в кількості 63700кг; за залізничною накладною №51591691 від 04.09.2018р. у вагоні №60223856 в кількості 61900кг.
В накладних вантажовідправником зазначено, що навантаження навалом, вологість 6, 7%. Поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону. Вантаж маркований повздовжньою смугою білого кольору по всій довжині вагонів. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п.п.2, 3 гл.14 Додатку 3 до СМГС.
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно з ст.52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
На станції призначення Покровськ були встановлені наступні обставини: комерційної несправності та інші несправності, пов'язані з умовами перевезення вагонів №61850665 та №60223856; невідповідність маси вантажу з масою, вказаною у перевізному документі в сторону зменшення ваги, про що складені акти загальної форми №39128 від 07.09.2018р. та №59905 від 09.09.2018р. Вагони були відчеплені для перевірки.
З посиланням на вказані акти загальної форми станції Покровськ було здійснено комісійне переважування вагонів №№61850665, 60223856, за наслідками якого встановлені наступні обставини:
Комерційним актом №482004/430 від 08.09.2018р. було засвідчено, що у вагоні №61850665 у документі значиться: нетто 63700кг, тара 22500кг, маса брутто відсутня, фактично при переважуванні виявилось: брутто 84950кг, нетто 62450кг, тара 22500кг, що менше, ніж у документі на 1250кг. Поверхня вантажу нижче бортів на 10-50см, не вкатана, не маркована. Над 6-м люком праворуч воронкоподібне поглиблення 150см х 160см х 60см, є сліди старої течі праворуч над 5-м-6-м люками нещільне прилягання кришок люка до арміровочного листа. Проміжок 100мм х 100х 15мм - закладено ганчір'ям. Вагон бездверний, люка зачинені, течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Начальник вантажного району по штату відсутній.
Комерційним актом №482004/436 від 10.09.2018р. було засвідчено, що у вагоні №60223856 у документі значиться: нетто 61900кг, тара 25000кг, маса брутто відсутня, фактично при переважуванні виявилось: брутто 85350кг, нетто 60350кг, тара 25000кг, що менше, ніж у документі на 1550кг. Поверхня вантажу нижче бортів на 20см, не розірвана, маркування відсутнє, скоси до бортів 50см. Над 1,2 люками праворуч воронкоподібне поглиблення 220см х 160см х 100см. Є конструктивний проміжок 50мм х 5х першого люка - закладений ганчір'ям та дошкою, вкручено дротом. Люка зачинені, течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Начальник вантажного району по штату відсутній.
Обґрунтовуючи свої вимоги вказаними комерційними актами, позивач вважає, що відповідач своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином не виконав, збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Згідно із ст.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.86 Кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Отже, за накладними №№51591691, 51602514 залізниця прийняла у Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” (вантажовідправник) вантаж для перевезення і зобов'язалася доставити його на станцію призначення - Покровськ Донецької залізниці одержувачу ПрАТ “ЦЗФ “Мирноградська”.
Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Оскільки спірні вагони прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу п. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто на відповідача.
Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Відповідно до ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності маси вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником у накладній, засвідчено належними доказами - комерційними актами №482004/430 від 08.09.2018р., №482004/436 від 10.09.2018р.
Суд приймає до уваги встановлені актами сліди доступу до вантажу: порушення маркування та поглиблення. Вказані обставини дають підстави вважати, що нестача спірного вантажу виникла під час перевезення з вини перевізника.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не спростовано сторонами, що у спірному перевезенні як вантажовідправником, так і залізницею під час завантаження та після завантаження не було зроблено жодних письмових зауважень щодо непридатності вагону (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу - вугілля навалом. Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження.
На станції відправлення жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо наявності несправностей у спірних вагонах залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до вагонів як комерційному так і технічному відношенні.
Як вбачається з наявних в матеріалах доказів, у вагоні люки зачинені, течі вантажу немає, вагони в технічному відношенні справні.
Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.
Відповідно до п. 10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, комерційний акт повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційних актів й інших працівників залізниці.
Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17.
Комерційний акт №482004/430 від 08.09.2018р. підписано особами: Зам ДС ОСОБА_1 , робітниками станції ОСОБА_2 .В., ОСОБА_3 ; комерційний акт №482004/436 від 10.09.2018р. підписано особами: Зам ДС Ветошко Д.В., робітниками станції Тарнопольською А.М., Руф Н.М.;
В світлі приписів ст. 73 та ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, в матеріалах справи відсутні докази того, що особи, за підписами яких складені наявні в матеріалах справи комерційні акти, не були призначені відповідальними особами, які мають право підпису комерційних актів ГУ-22 по станції Покровськ.
Правильність оформлення комерційних акт та їх дійсність сторонами не заперечується.
При цьому суд відзначає, що спірні комерційні акти не містять підпису начальника вантажного району, оскільки відповідно до змісту розділу “Д” актів по станції Покровськ Донецької залізниці така посада у штатному розписі відсутня.
Згідно з п.9 Правил складання актів особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть встановлену законом відповідальність. Як вже встановлено судом, наявний в матеріалах справи комерційний акт в тому числі підписаний заступником начальником станції, отже своїм підписом зазначена посадова особа підтвердила викладені у ньому обставини.
Начальник станції та заступник начальника станції мають повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
Таким чином, суд визнає наявні в матеріалах справи комерційні акти належними доказами на підтвердження факту незбереження вантажу під час його перевезення.
Відповідно до ст.114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Частиною 1 ст.115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно п.2.7 Роз'яснень Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Посилаючись на посвідчення №№101, 102 від 04.09.2018р. про якість рядового вугілля, розрахунок знижок/надбавок ціни та вартості вугілля б/н від 27.02.2019р. до договору поставки рядового вугілля №132/08 від 20.08.2018р. та довідку Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” про вартість вугілля, позивач здійснив розрахунок позовних вимог виходячи з вартості однієї тони у розмірі 2234грн.18коп. з ПДВ. для вагону №61850665; 2374грн.78коп. з ПДВ. для вагону №60223856
Вказані документи підписані уповноваженими представниками вантажовідправника та скріплені печаткою.
Враховуючи приписи ст.115 Статуту залізниць України, надані позивачем у підтвердження вартості спірного вантажу документи приймаються судом як належні та допустимі докази.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Судом встановлено, що у спірних накладних у графі найменування вантажу зазначено, що вантаж у вологому стані.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог суд встановив, що позивач всупереч викладеного не врахував під час розрахунку відповідальної недостачі вантажу норму природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто, встановлені п.27 Правил видачі вантажу.
Так, у вагоні №61850665 норма природної нестачі становить 1274кг, у вагоні №60223856 норма природної нестачі становить 1238кг.
Таким чином, за власним розрахунком суду:
Недостача вантажу у вагоні №61850665 - 1250кг (недостача по комерційному акту) не перевищує 2% норми природної недостачі (1274,00кг) вантажу, а тому заявлені позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Вартість недостачі вантажу у вагоні №60223856 становить 740грн.93коп., із розрахунку 1550,00кг (недостача по комерційному акту) - 1238,00кг (норма природної недостачі 2%) : 1000 х 2374грн. 78коп.
Посилання відповідача на відсутність доказів оплати вантажу відхилені з огляду на те, що предметом розгляду даної справи є вимога про стягнення з відповідача вартості вантажу у зв'язку із його незбереженням залізницею при перевезенні, здійснення оплати спірного вантажу не входить до предмету доказування у даній справі. До того ж, Статут залізниць України не передбачає обов'язкового додання до позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу (п.2.7 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України 29.09.2008р. N 04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»).
Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно зі ст.133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним написом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
У залізничних накладних №51602514, 51591691 міститься переуступний напис, який свідчить про передачу права на пред'явлення претензії та позову від ПрАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Мирноградська” до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая”, тобто від вантажоотримувача до вантажовідправника. Переуступний напис засвідчений підписами генерального директора і головного бухгалтера та скріплений печаткою ПрАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Мирноградська”.
З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційних актах, своїх зобов'язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 740грн.93коп.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Державного підприємства “Шахта ім.М.С. Сургая”, м.Вугледар Донецької області, до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області, Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у сумі 6473,64грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” (84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Державного підприємства “Шахта ім.М.С. Сургая” (85670, Донецька область, м.Вугледар; р/р НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 40695853, ІПН 406958505253, Витяг з РП ПДВ №1605254500028) вартість недостачі вантажу у розмірі 740грн. 93коп., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 219грн.86коп.
В частині стягнення збитків у вигляді недостачі вантажу у розмірі 5732грн.71коп. - відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2019р.
Суддя Ю.В. Макарова