вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.05.2019м. ДніпроСправа № 904/493/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Гладкової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс", м. Кам'янське Дніпропетровської області
до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про визнання недійсним п.4.2. договору оренди транспортних засобів, приміщень та майна від 31.07.2017 № 17-0533-01
Представники:
від позивача: Бєліков О.С., ордер від 10.03.2019, адвокат;
від відповідача: Команов В.В., дов.№169 від 11.09.2018, адвокат.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", в якому просить визнати недійсним п. 4.2. договору оренди транспортних засобів, приміщень та майна від 31.07.2017 № 17-0533-01, укладеного між сторонами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний пункт договору суперечить положенням чинного законодавства України і порушує охоронювані законом права та інтереси позивача. Позивач стверджує, що нормами чинного законодавства не передбачено право сторони договору прийняти рішення про одностороннє розірвання договору за відсутності відповідних підстав і умов. Крім того, за законом, розірвання договору передбачено у двох можливих формах - або за згодою сторін, що оформлюється угодою, або за рішенням суду. Позивач зауважує, що реалізація права на одностороннє розірвання договору пов'язана із встановленням і доведенням відповідних обставин, які б свідчили про істотне порушення іншою стороною умов цього договору у відповідності до вимог статті 652 Цивільного кодексу України. До того ж, положеннями ст. 291 Господарського кодексу України прямо заборонено односторонню відмову від договору оренди.
Ухвалою господарського суду від 18.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 14.03.2019.
У підготовчому засіданні 14.03.2019 оголошено перерву до 09.04.2019.
18.03.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. Відповідач вважає, що узгодження сторонами умови про право сторони на розірвання договору шляхом повідомлення іншої сторони про таку відмову за 30 днів до дати розірвання слід розуміти як згоду сторін на розірвання договору за скасувальною обставиною (ч. 2 ст. 212 Цивільного кодексу України). Крім того, одностороння відмова від договору, право на яку встановлено п. 4.2. договору, не ставить припинення його дії в залежність від будь-яких дій орендаря, які мають обов'язково передувати розірванню, що спростовує твердження позивача про те, що реалізація права на одностороннє розірвання договору пов'язана із встановленням і доведенням відповідних обставин, які б свідчили про істотне порушення іншою стороною умов договору. Відповідач наголошує на тому, що позивач узгодив положення договору без будь-яких заперечень та зауважень. Крім того, у відзиві відповідач виклав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.
У підготовчому засіданні 09.04.2019 оголошено перерву до 18.04.2019.
16.04.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував проти доводів відповідача та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду від 18.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 02.05.2019, у зв'язку із неявкою представника позивача.
Ухвалою господарського суду від 02.05.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 27.05.2019.
У судовому засіданні 27.05.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
31.07.2017 між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів, приміщень та майна № 17-0533-01 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець надає, а орендар отримує у платне користування транспортні засоби (Додаток № 1), приміщення (надалі - об'єкти) (Додаток № 2) та майно (Додаток № 3), згідно переліку до договору, що є його невід'ємною частиною. Орендар зобов'язується повернути предмети оренди після закінчення строку оренди.
За п. 4.1. договору термін оренди встановлюється з 01.08.2017 по 31.08.2020.
Згідно п. 4.2. договору орендодавець має право достроково розірвати цей договір, повідомивши орендаря за 30 днів до моменту розірвання договору.
Договір набуває чинності з 01.08.2017 і діє по 31.08.2020 (п. 13.2. договору).
Позивач стверджує, що нормами чинного законодавства не передбачено право сторони договору прийняти рішення про його одностороннє розірвання за відсутності відповідних підстав і умов. Крім того, за законом, розірвання договору передбачено у двох можливих формах - або за згодою сторін, що оформлюється угодою, або за рішенням суду.
Таким чином, позивач вважає, що пункт 4.2. договору суперечить положенням чинного законодавства України і порушує його охоронювані законом права та інтереси, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 30 Господарського кодексу України, Глави 58 Цивільного кодексу України.
Загальні ж умови укладення та припинення договорів врегульовані Главою 20 Господарського кодексу України, Главою 53 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ч. ч. 1, 4 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України також встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, сторони у п. 4.2. спірного договору на власний розсуд погодили умови припинення дії договору, зокрема шляхом односторонньої відмови від нього орендодавця, наслідком чого є розірвання договору, що узгоджується, як з вищенаведеними нормами Цивільного, так і Господарського кодексів України.
За наведених обставин, умови п. 4.2. спірного договору не суперечать актам цивільного законодавства, а відтак підстави, встановлені ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним цього пункту договору відсутні.
При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що частиною 1 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено загальне правило щодо недопущення односторонньої відмови від договору оренди, проте норми вказаної статті Господарського кодексу України не встановлюють заборон сторонам договору оренди врегулювати порядок припинення договірних відносин на власний розсуд, виходячи зокрема з положень ст.ст. 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, норми якого в цілому підлягають застосуванню до спірних правовідносин в силу ст.ст. 1, 2, 9 цього Кодексу.
Отже, за наслідками комплексного аналізу вищевикладених положень законодавства, суд дійшов висновку про те, що законодавець передбачив невичерпний перелік випадків, коли орендодавець може відмовитись від зобов'язань за договором оренди та здійснити односторонню відмову (розірвання) від договору оренди і визнає можливість визначити підстави та порядок припинення орендних правовідносин договором між сторонами.
Тобто, розірвання договору оренди може мати місце не лише у випадках, передбачених ст. 783 Цивільного кодексу України, як помилково вважає позивач, а й в інших випадках, обумовлених сторонами у договорі, зокрема щодо права орендодавця на односторонню відмову від договору.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним пункту 4.2. договору оренди транспортних засобів, приміщень та майна від 31.07.2017 № 17-0533-01, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складено 06.06.2019