вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1231/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро
до Придніпровської державної академії фізичної культури і спорту, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 308 563,41 грн., з яких: основний борг у сумі 302 189,79 грн., пеня у сумі 5883,34 грн., 3 % річних у сумі 490,28 грн. (за договором № 41SBDpz802-18 від 14.02.2018) з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог
Представники:
від позивача: Михайлишина О.В., представник за довіреністю; адвокат
від відповідача: Петречко А.М., представник за довіреністю
вільний слухач: Курило В.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Придніпровської державної академії фізичної культури і спорту (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, у розмірі 308 563,41 грн., з яких: основний борг у сумі 302 189,79 грн., пеня у сумі 5 883,34 грн., 3 % річних у сумі 490,28 грн. (за договором № 41SBDpz802-18 від 14.02.2018).
Короткий зміст позовних вимог та узагальнення доводів позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 41SBDpz802-18 від 14.02.2018 на постачання природного газу, в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 01.03.2019 по 15.04.2019 у сумі 490,28 грн.
На підставі пункту 6.2.1 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений газ у розмірі 5 883,34 грн. за загальний період з 01.03.2019 по 15.04.2019.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2019 справу № 904/1231/19 передано судді Петренко Наталії Едуардівні.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2019 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
16.04.2019 на виконання зазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Окрім цього, позивач у прохальній частині позовної заяви просить, розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2019 відкрито провадження по справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 20.05.2019.
26.04.2019 від представника позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 308 563,41 грн., з яких: основний борг у сумі 302189,79грн., пеня у сумі 5883,34 грн., 3 % річних у сумі 490,28 грн.
В судове засідання 20.05.2019 з'явився представник позивача. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2019, відкладено розгляд справи на 04.06.2019.
04.06.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позов.
Короткий зміст відзиву на позов та узагальнення його доводів.
Відповідно до плану асигнувань загального фонду державного бюджету розпорядником відповідачу не наданого державного фінансування.
Таким чином, відповідач має неналежне фінансування зі сторони держави та збитковий бюджет, що є, на думку відповідача, підставою для зменшення розміру пені на 60% (4439,55 грн. - 100% до 2663,73 грн. - 60 %).
З урахуванням викладеного, відповідач просить розстрочити виконання судового рішення на 6 місяців.
В судовому засіданні, яке відбулося 04.06.2019 здійснено розгляд справи по суті.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні, яке відбулося 04.06.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу, який міститься у справі, окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - позивач, постачальник) та Дніпропетровським державним інститутом фізичної культури, найменування якого змінено на Придніпровську державну академію фізичної культури і спорту (далі - відповідач, споживач) укладено договір №41SBDpz802-18 на постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 021:2015 - 09120000-6 Газове паливо (Природний газ) (далі-газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п. 2.3 договору).
Згідно з п. 2.9 договору, визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в такому порядку:
2.9.1. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ;
2.9.2. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника у письмовій формі або з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис” та Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” за допомогою модулю “Електронний документообіг” до програмного забезпечення “М.Е.Dos IS”;
2.9.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу;
2.9.5. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунковий період становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Згідно з п. 4.2.1 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 30 (31) числа розрахункового місяця, у якому здійснюється постачання природного газу.
Додатковою угодою № 11 від 29.12.2018 сторони домовились продовжити строк дії договору та виконання зобов'язань щодо постачання газу до 31 березня 2019 року.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача, з у рахуванням заяви про збільшення позовних вимог:
- у лютому 2019 року 16,648 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 204 600,59 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу за лютий 2019 року від 28.02.2019;
- у березні 2019 року 9,321 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 97 589,20 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу за березень 2019 року від 31.03.2019.
Позивач стверджує, що в порушення умов договору відповідач не здійснив повну оплату послуг за лютий та березень 2019 року, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 302 189,79 грн.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 302 189,79 грн.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 01.03.2019 по 15.04.2019 у сумі 490,28 грн.
На підставі пункту 6.2.1 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений газ у розмірі 5 883,34 грн. за загальний період з 01.03.2019 по 15.04.2019.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, однак такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).
За приписами статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Станом на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість за поставлений природний газ за лютий та березень 2019 року складає 302 189,79 грн.
Доказів оплати природного газу в сумі 302 189,79 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав у повному обсязі.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 302 189,79 грн. є правомірними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 490,28 грн. за період з 01.03.2019 по 15.04.2019.
Розрахунок 3% річних судом перевірено та визнано арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Згідно з п. 6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
На підставі п. 6.2.1. договору позивачем була нарахована пеня в розмірі 5 883,34 грн. за загальний період з 01.03.2019 по 15.04.2019.
Розрахунок пені перевірено та визнано арифметично та методологічно правильним, а вимогу обгрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст заявлених позивачем вимог, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Щодо клопотання про зменшення розміру пені.
Відповідач просить суд взяти до уваги, що прострочення оплати відбулося внаслідок відсутності державного фінансування.
Позивач заперечень не надав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (постанова Верховного Суду від 04.12.2018 по справі №916/65/18).
Суд зазначає, що враховуючи приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд також зазначає, що сторони в судовому процесі мають право подавати пояснення, заяви, клопотання та довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оцінюючи позиції сторін господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статтей 230, 231 Господарського процесуального кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Приймаючи рішення про зменшення пені господарський суд взяв до уваги, що нарахування останньої є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка не може перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Господарський суд визнає даний випадок винятковим, з огляду на те, що неналежне виконання основного зобов'язання сталося за незалежних від відповідача обставин, а саме в результаті відсутності державного фінансування.
Крім того, матеріали справи не містять доказів настання негативних наслідків для позивача в результаті порушення відповідачем виконання основного зобов'язання.
Відтак, господарський суд використовує надане Законом право на зменшення пені і задовольняє клопотання відповідача шляхом стягнення пені у розмірі 40% від правомірно заявленої та обгрунтованої суми, що становить 3530,00 грн.
Щодо клопотання про розстрочення виконання судового рішення.
Господарський суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про надання розстрочки виконання рішення строком на 6 місяців, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Обов'язковою умовою надання розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які відповідач повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Заявником не надано будь-яких доказів, які б свідчили про складний фінансовий стан (відсутність грошових коштів) на підприємстві останнього.
Окрім цього, відстрочка або розстрочка подовжує період відновлення порушеного права позивача (стягувача), при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Існуючі процеси в економіці Україні негативно впливають також і на позивача, тому надання відповідачу розстрочки виконання рішення не відповідатиме принципам рівності сторін перед законом та судом.
Крім того, господарський суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є винятковими, тому підстав для надання розстрочки виконання рішення у суду немає.
За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 236-238, 240-241, 247-252, 254-259, 331 п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39572642) до Придніпровської державної академії фізичної культури і спорту (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 10, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05540712) про стягнення заборгованості, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, у розмірі 308 563,41 грн., з яких: основний борг у сумі 302 189,79 грн., пеня у сумі 5 883,34 грн., 3 % річних у сумі 490,28 грн. (за договором № 41SBDpz802-18 від 14.02.2018) - задовольнити частково.
Стягнути з Придніпровської державної академії фізичної культури і спорту (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 10, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05540712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39572642) основний борг у розмірі 302 189,79 грн. (триста дві тисячі сто вісімдесят дев'ять грн. 79 коп.), пеню в розмірі 3530,00 грн. (три тисячі п'ятсот тридцять грн. 00 коп.), 3% річних у розмірі 490,28 грн. (чотириста дев'яносто грн. 28 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 4628,45 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять вісім грн. 45 коп.).
В іншій частині позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Реквізити сторін:
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39572642).
Боржник: Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05540712).
Повний текст рішення складено - 06.06.2019.
Суддя Н.Е. Петренко