пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 травня 2019 р. Справа № 903/229/19
Господарський суд Волинської області в складі судді Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства “Миронівський Хлібопродукт”, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Континіум - Трейд”, Волинська область, м. Луцьк
про стягнення 58100,88грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
Встановив: Позивач - Приватне акціонерне товариство “Миронівський Хлібопродукт” звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Континіум - Трейд” про стягнення 46625,49грн. основного боргу, 2517,78грн. 3% річних, 8957,61грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №369-ПК-14 від 11.12.2014р.
Ухвалою суду від 27.03.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду на 22.04.2019р.
Ухвалою суду від 22.04.2019р. оголошено перерву в судовому засіданні до 27.05.2019р. на 11:00 год.
Представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю подав:
- заява від 17.05.2019р. про залучення ОСОБА_1 у справу в якості представника відповідача,
- клопотання від 17.05.2019р. про розгляд справи за відсутності представника позивача,
- відповідь на відзив від 17.05.2019р. в якому останній зазначив, що відповідачем у відзиві жодним чином не спростовано позовних вимог позивача та не додано жодного належного та допустимого доказу наявності будь - якої заборгованості позивача перед відповідачем, не підтверджено жодними доказами наявності зустрічної заборгованості, доказів надання послуг за договором про надання послуг.
Через відділ діловодства суду від представника ТзОВ “Континіум Трейд” надійшли:
- відзив на позовну заяву за вх.№01-57/4513/19 від 19.04.2019р. в якому зазначає, що не погоджується із сумою заборгованості, оскільки між сторонами договору поставки також було укладено договір про надання послуг, в зв'язку з виконанням якого у ПАТ “Миронівський хлібопродукт” існує заборгованість перед ТзОВ “Континіум - Трейд” в сумі 4739,34 грн.
- клопотання за вх.№ 01-57/5822/19 про розгляд справи за відсутності представника відповідача,
- розрахунок за вх. № 01-57/5871/19 від 27.05.2019р. інфляційних збитків та 3% річних,
- заперечення за вх. № 01-57/5814/19 від 27.05.2019р. в якому останній повідомив, що в позовній заяві позивач зазначає про те, що поставка товару по видаткових накладних від 2017р. була здійснена в рамках дії договору поставки №369-ПК-14 від 11.12.2014р. З таким твердженням відповідач не згідний. Згідно п.13.1. договору поставки №369-ПК-14 від 11.12.2014р. договір діє до 31.12.2015р. Відповідно, постачання позивачем товару, що було здійснене після 30.12.2015р. слід розглядати як окремі правовідносини, що не випливають з договору поставки №369-ПК-14 від 11.12.2014р. Оскільки строк виконання зобов'язань сторонами встановлено не було, то за відсутності вимог в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України порушення строку виконання зобов'язань та порушення прав позивача не відбулось, і нарахування інфляційних та 3% річних є безпідставним. Щодо існування самої заборгованості то звертає увагу на те, що товариством було здійснено два платежі від 15.02.2019р. на суму 20000 гривень, та від 25.02.2019р. на суму 20000 гривень. Також було здійснено повернення товару за накладними № 1668 від 27.02.2017р., № 1694 від 27.05.2017р., № 1656 від 27.05.2017р., згідно договору №369-ПК-14 від 11.12.2014р.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
11.12.2014р. між Приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Континіум - Трейд” (покупець) було укладено договір поставки за №369-ПК-14 (далі - договір), протокол розбіжностей від 11.12.2014р., додаткові угоди № 5 від 01.01.2016р., № 7 від 30.12.2016р., № 8 від 30.04.2017р.,
Згідно п.п, п.п 2.1, 8.2.1, 8.3 даного договору встановлено, що постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і здійснити оплату відповідно до умов даного договору. Покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 24 календарних/ банківських днів з моменту поставки. Обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку накладної і податкової накладної, а також інших документів, які передбачені п.п 3.1.2, 3.1.3 договору, при відсутності одного з зазначених документів включаючи неналежне їх оформлення, розбіжностей у відомостях чи даних, оплата за поставлений товар покупцем не провадиться до усунення постачальником такого порушення та надання всіх належним чином оформлених документів.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсними, а отже є дійсними, укладеними належним чином та є обов'язковими для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, укладений сторонами договори за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Відповідно до абз. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості за договором №369-ПК-14 від 11.12.2014р. за поставлений товар за видатковими накладними.
Як встановлено, на виконання умов договору №369-ПК-14 від 11.12.2014р. позивач здійснив відповідачу поставку товару на суму 58536,92грн., який був прийнятий відповідачем без зауважень, що підтверджується такими видатковими накладними та товаро - транспортними накладними: № КВ100856743 від 08.05.2017р. на суму 12804,10грн; № КВ100853831 від 04.05.2017р. на суму 9610,37грн.; № КВ100848618 від 27.04.2017р. на суму 5718,95грн.; № КВ100846379 від 24.04.2017р. на суму 15990,35грн., № КВ 100843949 від 20.04.2017р. на суму 14413,15грн. ( а.с. 27-48) та оплачений частково на суму 11911,43грн.
Крім того, відповідач повернув позивачу товар на суму 10972,50грн., що підтверджується накладними на повернення товару: № 1668 від 27.02.2017р., № 1694 від 27.05.2017р., № 1656 від 27.05.2017р. та сплатив на користь позивача грошові кошти у сумі 40000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 39 від 25.02.2019р. на суму 20000,00грн., № 35 від 15.02.2019р. на суму 20000,00грн., згідно договору №369-ПК-14 від 11.12.2014р. (а.с. 87-92).
Отже, за поставлений товар по договору №369-ПК-14 від 11.12.2014р. із досліджених судом документів встановлено, що за спірними видатковими та транспортними накладними на які позивач посилається, як на правову підставу для стягнення заборгованості та просить задоволити позов, заборгованість відсутня.
Відповідно до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 02.06.2017 по 20.03.2019р. в сумі 2517,78грн. та інфляційні втрати за період з 02.06.2017р. по 20.03.2019р. в сумі 8957,61грн.
Враховуючи повернення відповідачем товару на суму 10972,50грн. (згідно накладних № 1668 від 27.02.2017р., № 1694 від 27.05.2017р., № 1656 від 27.05.2017р.) та сплату боргу згідно платіжних доручень: № 39 від 25.02.2019р. на суму 20000,00грн., № 35 від 15.02.2019р. на суму 20000,00грн, перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості, контр розрахунок відповідача за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ” 3% річних за період з 01.06.2017 по 25.02.2019р. в сумі 1896,50грн. та інфляційні витрати за період з 01.06.2017 по 25.02.2019р в сумі 6824,14грн. підлягають до задоволення.
У стягненні нарахованих 621,28грн. 3% річних та 2133,47грн. інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно заявлених.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню частково.
У зв'язку із частковим задоволенням позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Континіум-Трейд” (Волинська область, м. Луцьк, проспект Соборності 43, код ЄДРПОУ 33170637) на користь Приватного акціонерного товариства “Миронівський Хлібопродукт” (Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вулиця Елеваторна 1, код ЄДРПОУ 25412361) 1896,50грн. 3% річних, 6824,14грн. інфляційних нарахувань, 288,33грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено: 06.06.2019р.
Суддя В. М. Дем'як