Справа №:755/18087/17
"31" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомленням сторін, цивільну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 52356,33 грн. за кредитним договором №690021498 від 17.09.2008 року; судові витрати у розмірі 1600 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.09.2008 р. між ПАТ «Альфа-банк» (правонаступником якого є позивач) та відповідачем укладено кредитний договір №690021498. Відповідно до умов договору банк наддав відповідачу кредит у вигляді грошових коштів, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки в строк та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 70.09.2009 року. Станом на день звернення до суду, відповідачем не виконані свої зобов'язання за кредитним договором №690021498 від 17.09.2008 року, у зв'язку з чим станом на 18.12.2012 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 52356,33 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту - 17502,09 грн.; заборгованість по відсоткам - 34854,24 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року у вказаній справі було відкрито провадження за правилами спрощеного провадження, без повідомленням сторін.
Позивач копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримав 05 березня 2018 року, додаткових заяв, пояснень до суду не подавав. Відповідачем копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з доданими до неї документами отримано не було, а конверт з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за терміном зберігання». Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 690021498 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки Visa Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи-резидента, за умов якого банк надав клієнт кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії для здійснення операцій із застосуванням платіжної картки, а клієнт прийняв його на наступних умовах: ліміт кредитної лінії в межах не менше 1010 грн. та не більше 75750 грн. з процентною ставкою за користування лімітом кредитної лінії не більше 36 % річних.
В подальшому, 18 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги № 2012-1-2/1, за умовами якого цедент (ПАТ «Альфа-Банк») передав (відступив) цесіонарію ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», а цесіонарій набуває належне цедентові право вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії.
27 грудня 2012 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» було укладено договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 27/12/2012-01, відповідно до якої кредитор «Фінансова компанія «Кредит Капітал» передав (відступив) новому кредиторові ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» за плату, а новий кредитор прийняв сукупність належних кредиторові прав грошової вимоги (права вимоги) до боржників (портфель заборгованості).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:
1.припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
1.зміна умов зобов'язання;
2.сплата неустойки;
3.відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи . Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, достатні докази - це докази, які наділені певними якісними характеристиками і належною значимістю та дають достатнє фактичне підґрунтя для вирішення справи у певний спосіб.
Так, позивачем в якості підтвердження наявності заборгованості відповідача за договором № 690021498 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки Visa Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи-резидента було надано суду копію договору № 690021498 та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 690021498 станом на 23 листопада 2017 року, за яким ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем у розмірі 52356,33 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту - 17502,09 грн.; заборгованість по відсоткам - 34854,24 грн.
В той же час, вказаний розрахунок не може бути прийнятий судом в якості належного та достовірного доказу наявної суми кредитної заборгованості, оскільки належними та допустимими доказами, в розрізі заявлених позовних вимог є відомості які підтверджують відкриття на ім'я відповідача відповідного рахунку та виписка по даному рахунку, які і мали б підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, чи сплачувались позичальником грошові кошти в рахунок погашення тіла кредиту та/або відсотків за користування кредитними коштами. В той же час, таких доказів позивач суду не надав, а розрахунок містить лише відомості про загальну суму заборгованості по тілу кредиту, загальну суму заборгованості по відсоткам та сумарну заборгованість по цим видам заборгованості, при цьому, не містить формули розрахунку відсотків, та фактично є калькуляцією вимог позивача.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З урахуванням того, що позивачем не надано суду виписки з особового рахунку відповідача, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.
Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у Постанові від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц, яка в силу Закону є обов'язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо позовних вимог з боку відповідача, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», відшкодування судових витрат не здійснюється.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 612, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 200, 209, 210, 223, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: