ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16534/18
провадження № 2/753/166/19
"04" червня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Литвин Н.М.
розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
До початку судового засідання позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, при цьому позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, пояснивши в позові, що 3.02.1999 року сторони уклали між собою шлюб. В період зареєстрованого шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . 2.03.2007 року шлюб між сторонами по справі було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 року сину виповнилось 18 років. На даний час він є студентом архітектурного факультету Сопотської вищої школи республіки Польща другого курсу денної форми навчання на контрактній основі. Строк навчання закінчується 30.06.2021 року. Вартість навчання 1760 євро на рік. Позивач оплачує навчання дитини, його страховку, оренду житла, надає кошти на харчування, одяг. Відповідач участі у вихованні та навчанні сина не приймає, хоча працює за контрактом в Іспанії м. Гранада, в отелі „Leonardo Granada", отримуючи 2000 євро на місяць, маючи можливість надавати допомогу. Оскільки ОСОБА_4 навчається на стаціонарній денній формі, не має часу працювати, а навчання потребує значної витрати часу, тому просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 12 584 грн. щомісяця, що еквівалентно 400 євро як матеріальну допомогу з 27.08.2018 року до дати закінчення навчання.
Відповідач ОСОБА_5 в судові засідання не з'явився повторно, про розгляд справи був двічі повідомлений судом належним чином, з заявами до суду про неможливість розгляду справи у його відсутність не звертався.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Як передбачає ч.1, ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
У відповідності до ч.1, ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх, непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Як встановлено у судовому засіданні, 3.02.1999 року сторони уклали між собою шлюб (а.с.4-5). В період зареєстрованого шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . 2.03.2007 року шлюб між сторонами по справі було розірвано (а.с.6).
Згідно п.1, ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Як наголошує п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року сину ОСОБА_4 виповнилось 18 років (а.с.9).
Як вбачається з копії довідки №63/19 від 15.03.2019 року ОСОБА_4 на даний час є студентом 2 курсу архітектурного факультету Сопотської вищої школи республіки Польща денної форми навчання, строк навчання закінчується 30.06.2021 року. Навчання відбувається на платній основі, вартість якого 1760 євро на рік сплачує позивач. Вказані вище обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Як передбачає ч.3, ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За змістом ч.1, ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Підпункт 3, пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснює, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Як пояснила позивач, відповідач ОСОБА_5 працює за контрактом в Іспанії м. Гранада, в отелі „Leonardo Granada", отримуючи 2000 євро на місяць, таким чином маючи можливість надавати допомогу сину, тому суд приходить до висновку, що аліменти підлягають стягненню у твердій грошовій сумі, а не в частці від щомісячного доходу відповідача, як бажає позивач.
У відповідності до ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
У відповідності до ст.7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2019 рік" - установити у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.
Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд вважає, що оскільки син відповідача ОСОБА_4 продовжує навчання у навчальному закладі на денній формі, при цьому він не має часу на працевлаштування і потребує матеріальної допомоги на харчування, одяг, взуття, витрати, пов'язані з проїздом до місця навчання, оренду житла, оплату контракту за навчання, тощо, а відповідач, його батько, має можливість надавати йому матеріальну допомогу, так як є працездатною особою і працевлаштований, враховуючи його фінансовий, майновий стан та стан його здоров'я, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання сина в розмірі 12 584 грн. щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду - 27.08.2018 року, як передбачено ч.1, ст.191 СК України, і до 30.06.2021 року - дня закінчення навчання дитини у зазначеному вище закладі, як зазначено у диспозиції ст.199 СК України.
Згідно ст.133; 141 ЦПК України оскільки суд задовольняє позов про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути 768 грн. 40 коп. судового з бору, від якого була звільнена позивач при зверненні до суду.
Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 223; 263-265; 282 ЦПК України, на підставі ст.18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, ст.141; 182; 183; 198; 199; 200 СК України, ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, ст.7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2019 рік", п.17; 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Рахів, Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 12 584 грн. щомісяця в рахунок стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка продовжує навчання, починаючи з 27.08.2018 року до 30.06.2021 року.
Допустити негайне виконання рішення суду на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дарницького районного суду м. Києва протягом 30 днів з дня отримання його копії відповідачем.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини заочного рішення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя :