Дата документу 04.06.2019 Справа № 317/1218/19
Єдиний унікальний № 317/1218/19 Головуючий у 1 інстанції: Громова І.Б.
Провадження № 22-ц/807/2201/19 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
04 червня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.,
секретар: Ващенко З.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Яна Олександрівна про визнання недійсним договору іпотеки,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 19 квітня 2019 року,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки. З метою забезпечення позову просив накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1511469223221); та заборонити суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на предмет іпотеки. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначав, що є співвласником спірного нерухомого майна, яке ОСОБА_2 здала в іпотеку без його згоди. З метою унеможливлення звернення стягнення на предмет іпотеки просив вжити заходи забезпечення позову.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 19 квітня 2019 року, заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала суду є не обґрунтованою та безпідставною. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, оскільки спірний об'єкт нерухомості до розгляду справи по суті не може бути відчужений на користь третіх осіб, а відтак порушить права позивача на судових захист.
Відповідачі у справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і третя особа у відповідності до ст. 360 ЦПК України відзиву на апеляційну скаргу не надавали, проте це не заважає її розгляду.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції керувався тим, що заява про забезпечення позову належним чином не обґрунтована, подана передчасно, посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення може зробити неможливим виконання рішення суду не підтверджені жодними доказами, а є лише припущеннями заявника.
Із вказаним висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У пп.1,2 ч.1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 ст.150 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
При встановленні зазначеної відповідальності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Встановлено, що в провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки.
Факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, правовий статус майна, набутого позивачем та ОСОБА_2 та питання розподілу спільного майна встановлені ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 22.02.2019 року у справі № 317/2219/17 про затвердження мирової угоди, яка на теперішній час набрала законної сили.
В спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуває житловий будинок загальною площею 330 кв.м, розташований у АДРЕСА_1 .
Як доказ необхідності вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 надав довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 , копію договору іпотеки від 29.03.2018, а також роздруковану сторінку оголошення про продаж будинку (а.с.23-36)
Однак зі змісту оголошень, вбачається що на продаж виставлені житлові будинки площею 500 кв.м., які розташовані у Дніпровському районі та на Великому лузі. Підстав вважати, що це один з тих житлових будинків, що знаходяться у власності сторін, немає.
При посвідченні спірного договору іпотеки нотаріусом було накладено заборону відчуження на земельну ділянку кадастровий номер: НОМЕР_1 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а самі лише посилання на потенціальну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору.
Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для її скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 19 квітня 2019 року у цій справі про забезпечення позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: