Справа № 607/9030/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/817/498/19 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
29 травня 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,
з участю секретаря - Сович Н.А.
за участю:
представника апелянта -
прокуратури Тернопільської області - Осядач Н.А.,
представника Підгороднянської сільської ради - Зінов'єва Д.Ю.,
представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6,
представника Тернопільської РДА - Алексанян С.Ж.,
представника третьої особи ПП «Галицькі землі» - Борщ О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/9030/15-ц за апеляційною скаргою заступника прокурора Тернопільської області в інтересах Підгороднянської сільської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2019 року, ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., повний текст якого складено 05 березня 2019 року, по справі за позовом заступника прокурора Тернопільської області в інтересах Підгороднянської сільської ради до Тернопільської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , з участю третіх осіб: відділу Держгеокадастру у Тернопільському районі, відділу з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації, приватного підприємства «Галицькі землі», Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації про затвердження проекту землеустрою та передання у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки у комунальну власність,-
У травні 2015 року заступник прокурора Тернопільської області в інтересах Підгороднянської сільської ради звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із даним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що прокуратурою Тернопільської області здійснюється керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру судових розслідувань за №22014210000000010 від 15 травня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, внаслідок якого відбулася незаконна передача у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки в межах населеного пункту села Підгороднє Тернопільського району, яка є предметом даного позову. Згідно отриманої в рамках вказаного кримінального провадження інформації, що надійшла з Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області 25 червня 2014 року, розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації №1413-од від 21 грудня 2012 року суперечить вимогам ст.17 ЗК України та п.12 Перехідних положень цього Кодексу, оскільки передана у приватну власність ОСОБА_2 земельна ділянка відповідно до Проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської ради, затвердженого Тернопільською обласною радою народних депутатів 12 лютого 1993 року, Технічного звіту по коректуванню планового матеріалу зйомок минулих років Підгороднянської сільської ради народних депутатів, розробленого у 1994 році та Проекту зміни межі Підгороднянської сільської ради, затвердженого рішенням Тернопільської обласної ради від 26 лютого 1999 року №54, розташована в межах населеного пункту, а не за його межами.
За таких обставин Тернопільська райдержадміністрація, передавши у приватну власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку площею 0.1200 гектара, яка знаходиться в межах населеного пункту с.Підгороднє Тернопільського району на території Підгороднянської сільської ради, вийшла за межі наданих їй повноважень, так як правом розпорядження вказаною ділянкою на час її передачі була наділена виключно Підгороднянська сільська рада.
З огляду на викладене просив позовні вимоги задовольнити, визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Тернопільської районної адміністрації №1268-од від 03 грудня 2012 року, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0.1200 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу-пасовище) за межами населеного пункту на території Підгороднянської сільської ради; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер: НОМЕР_2 , виданий ОСОБА_2 15 грудня 2012 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №61252000101010110, скасувати його державну реєстрацію та повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність Підгороднянської сільської ради.
26 травня 2016 року заступник прокурора Тернопільської області подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив:
1) визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації №1413-од від 21 грудня 2012 року, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0.1200 гектара для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу-пасовище) на території Підгороднянської сільської ради;
2) визнати недійсним Державний акт серії НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку загальною площею 0.1200 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ), виданий 15 грудня 2012 року ОСОБА_2 , зареєстрований 25 грудня 2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди за №61252000101010110 та скасувати його державну реєстрацію;
3) повернути земельну ділянку, що розташована в межах населеного пункту с.Підгороднє Тернопільського району на території Підгороднянської сільської ради площею 0.1200 га, кадастровий номер НОМЕР_2 вартістю 85452 грн. у комунальну власність Підгороднянської сільської ради.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2019 року в задоволені позову відмовлено.
05 квітня 2019 року заступник прокурора Тернопільської області в інтересах Підгороднянської сільської ради подав на вказане рішення суду апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що експертом у заключній частині висновку земельно-технічної експертизи № 26/17-22 від 28 листопада 2017 року не надано категоричної відповіді на запитання щодо точного місця розташування земельної ділянки площею 0.1200 га кадастровий номер НОМЕР_2 . Проте, суду слід брати до уваги та оцінювати висновок експерта в цілісності, а не лише його окремі частини. Так, щодо місця розташування спірної земельної ділянки, то у висновку експертом вказано, що відповідно до графічної частини Проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської Ради від 1992 року спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту.
Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складений Державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області 13 серпня 2013 року, згідно якого спірна земельна ділянка площею 0.1200 га для ведения індивідуального садівництва розташована на території Підгороднянської сільської ради.
Враховуючи наведене, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовільнити.
В травні 2019 року Тернопільська районна державна адміністрація подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що Пігороднянська сільська рада не набула права розпоряджатися земельними ділянками у відповідності до Проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської Ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області від 1992 року, оскільки не здійснила встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), не закріпила меж території межовими знаками та не внесла відомості про земельну ділянку до державного земельного кадастру.
Не заслуговує на увагу Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складений Державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області 13 серпня 2013 року, оскільки дана перевірка проводилась з урахуванням неофіційних документів щодо визначення місця розташування спірної земельної ділянки.
Звертає увагу на те, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка знаходиться безпосередньо у межах населеного пункту с. Підгородне, Тернопільського району і що розпорядження вказаною категорією земель входить до повноважень Підгороднянської сільської ради.
В судовому засіданні представник апелянта прокуратури Тернопільської області - Осядач Н.А. та представник Підгороднянської сільської ради - Зінов'єв Д.Ю. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній.
Представник ОСОБА_2 . - ОСОБА_6, представник Тернопільської районної державної адміністрації - Алексанян С.Ж . та представник третьої особи - ПП «Галицькі землі» - Борщ О.В. проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
Судом встановлено наступні обставини.
Розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації №1268-од від 03 грудня 2012 року ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.1200 гектара для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу - пасовище) за межами населеного пункту на території Підгороднянської сільської ради (т.1 а.с.20).
Проектною організацією ПП «Галицькі землі» на замовлення ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення останній у власність земельної ділянки площею 0.1200 га для ведення індивідуального садівництва за межами населеного пункту на території Підгороднянської сільської ради.
У виконаному ПП «Галицькі землі» проекті землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0.1200 га на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району знаходиться видана Управлінням Держкомзему у Тернопільському районі 19 грудня 2012 року довідка №231569 про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель серед землевласників та землекористувачів по формі 6-зем, у відповідності до якої вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту - с.Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області (т.1 а.с.26).
Розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації №1413-од від 21 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0.1200 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу - пасовище) за межами населеного пункту на території Підгороднянської сільської ради (т.1 а.с. 21).
25 грудня 2012 року управлінням Держкомзему у Тернопільському районі ОСОБА_2 . видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 , який 25 грудня 2012 року зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №61252000101010110 (т.1. а.с.22).
15 травня 2014 року Управлінням МВС України в Тернопільській області розпочато досудове розслідування у кримінальному проваджені, внесеному до ЄРДР за № 22014210000000010 відносно начальника Управління Держкомзему в Тернопільському районі ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України за фактом незаконного виділення у приватну власність громадян трьох земельних ділянок загальною площею 1.62 га в межах населеного пункту с.Підгороднє Тернопільського району (т.1 а.с.11).
Як вбачається із акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області 13 серпня 2013 року, в ході проведеної інспекцією перевірки дотримання вимог земельного законодавства при прийнятті розпоряджень Тернопільською районною державною адміністрацією встановлено, що розпорядження голови Тернопільської РДА №1413-од від 21 грудня 2012 року щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0.1200 га для ведення індивідуального садівництва на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району суперечить вимогам ст.17 Земельного кодексу України та п.12 Перехідних положень цього кодексу, оскільки зазначена земельна ділянка відповідно до Проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської ради, затвердженого Тернопільською обласною радою народних депутатів 12 лютого 1993 року, технічного звіту по коректуванню планового матеріалу зйомок минулих років Підгороднянської сільської ради народних депутатів, розробленого у 1994 році, та Проекту зміни межі Підгороднянської сільської ради, затвердженого рішенням Тернопільської обласної ради від 26 лютого 1999 року №54 розташована в межах населеного пункту с.Підгороднє Тернопільського району, де розпорядником земель є Підгороднянська сільська рада (т.1 а.с.14-15).
Результати вказаної перевірки були доведені Державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області до відома Управління Служби безпеки України в Тернопільській області листом за вих. №05-11/1360 від 15 квітня 2014 року (т.1 а.с.12).
Головне управління Держземагентства у Тернопільській області у листі за вих. №10-19-0.4-3699/2-14 від 20 серпня 2014 року, адресованому старшому слідчому в ОВС УМВС України в Тернопільській області Процаку О.Я., повідомило, що територія Підгороднянської сільської ради, зокрема, її розміри та зовнішні межі, затверджені рішенням 12 сесії Тернопільської обласної ради народних депутатів від 12 лютого 1992 року відповідно до проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської ради, складовою якого є відповідний планово-картографічний матеріал, на якому нанесено межі населених пунктів. В подальшому, з боку Підгороднянської сільської ради були неодноразові спроби розробити інші проекти встановлення і зміни меж населеного пункту, які так і не були належно затверджені. У 2006 році міською радою розпочато виготовлення проектної документації про часткову зміну меж населеного пункту, яка станом на 2014 рік не виготовлена. У 2012 році в Тернопільській області здійснено перетворення та векторизацію графічної частини документації із землеустрою в електронний (цифровий) вигляд, в тому числі проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської ради, однак, вказані відомості станом на 2014 рік не внесені адміністратором (ДП «Центр Державного земельного кадастру) до Державного земельного кадастру, відтак, не мають офіційного статусу. В процесі опрацювання наявних планово-картографічних матеріалів проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської ради встановити точне місце розміщення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 (в межах чи за межами населеного пункту) не вбачається можливим. За результатами аналізу векторизованого планово-картографічного матеріалу з проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської ради в електронному вигляді вбачається, що вказана земельна ділянка розташована в межах населеного пункту (т.1 а.с.16).
Підгороднянська сільська рада листом №76 від 09 квітня 2014 року направила на адресу Служби безпеки України в Тернопільській області викопіровку земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 , з якої вбачається, що вказана земельна ділянка розташована в межах населеного пункту с.Підгороднє Тернопільського району (а.с.18).
Відділ Держгеокадастру у Тернопільському районі у своєму листі за вих.№9-1916-99.9-1570/2-16 від 23 листопада 2016 року повідомив, що межі населеного пункту с.Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області були встановлені відповідно до проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської ради, затвердженого рішенням 12 сесії Тернопільської обласної ради народних депутатів від 12 лютого 1992 року, який був чинним на момент розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 . Площею 0.1200 га кадастровий номер НОМЕР_2 на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
У відповідності до довідки ПП «Геоцентр» вартість земельної ділянки площею 0.1200 га для індивідуального садівництва на території с.Підгороднє Тернопільського району станом на 2012 рік становить 85452 грн. (т.1 а.с.44).
Із висновку проведеної на підставі ухвали суду земельно-технічної експертизи №86/17-22 від 28 листопада 2017 року (т.1 а.с.229-249) вбачається, що генплан забудови населеного пункту с.Підгороднє Тернопільського району, річний звіт земель по формі 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності», документація по зміні цільового призначення земель - відсутні, а тому єдиними офіційним документом щодо визначення знаходження місця розташування земельних ділянок - в межах чи за межами населеного пункту с.Підгороднє Тернопільського району, повинен залишатись Проект встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської Ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області 1992 року.
Однак, враховуючи суперечності графічного матеріалу Проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської Ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області, графічного (уточнюючого) матеріалу технічного звіту по коректуванню планового матеріалу зйомок минулих років Підгороднянської сільської ради, індексно-кадастрової карти Підгороднянської сільської ради, відсутність генерального плану забудови, відсутність документів щодо зміни цільового призначення земель, відсутність річного звіту по формі 6-ЗЕМ «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності», зважаючи на внесення даних в АС ДЗК в Публічну кадастрову карту, яка носить інформаційний характер та враховуючи повноваження державного реєстратора надати остаточну відповідь щодо розташування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 - в межах чи за межами населеного пункту села Підгороднє Тернопільського району станом на 03 грудня 2012 року, 21 грудня 2012 року та на час проведення експертизи - не вбачається за можливе.
Звіт за формою 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» складається станом на 1 січня кожного року і включає два розділи: землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць (розділ перший), у тому числі в межах населених пунктів (розділ другий). У рядку 94 звіту ураховуються дані про землі запасу, а саме: землі не передані у власність і не надані у користування, а також землі, право власності на які або користування якими припинено відповідно до статей 27, 28 ЗК України. Зазначені землі призначені для передання у власність або надання у користування і перебувають за межами населених пунктів.
Ведення, методологічне керівництво збором та розробка державної статистичної звітності (форми 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) та її класифікування, як і ведення Державного земельного кадастру, згідно п.2 наказу Держкомстату від 05 листопада 1998 року №377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) належить до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів.
Відомості державної статистичної звітності земельних ресурсів, в тому числі за формою 6-зем, мають надаватися органами земельних ресурсів, бути підписані начальником цього органу та засвідчені печаткою, містити дату та номер реєстрації.
Вирішення питання щодо визначення відповідності дійсності інформації, відображеної у долученій до проекту землеустрою довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форми 6-ЗЕМ), визначення складу земельних угідь не належить до повноважень науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України земельно-технічних експертиз.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 ч.1 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» №586-XIV від 09 квітня 1999 року, п.«а» ч.1 ст.17 ЗК України визначено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Пунктом 5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
У відповідності до ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Згідно із ч.2 ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Статтею 80 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
У п."в" ч.1 ст.121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0.12 гектара.
У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно із частиною третьою ст.122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) ведення водного господарства;
б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
в) індивідуального дачного будівництва.
Відповідно до ч.6-9 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
За приписами ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачці ОСОБА_2 розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації №1268-од від 03 грудня 2012 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.1200 гектара для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу - пасовище) за межами населеного пункту на території Підгороднянської сільської ради. ПП «Галицькі землі» було розроблено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, який було затверджено розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації №1413-од від 21 грудня 2012 року.
Вказаний проект в установленому порядку було погоджено Управлінням Держкомзему у Тернопільському районі, у висновку якого від 06 грудня 2012 року також зазначено, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території Підгороднянської сільської ради на землях сільськогосподарського призначення (землі запасу - пасовище).
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта про те, що у відповідності до Проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської ради ради народних депутатів Тернопільського району за 1992 рік, технічного звіту по коректуванню планового матеріалу зйомок минулих років Підгороднянської сільської Ради народних депутатів Тернопільського району за 1994 рік передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0.1200 гектара для ведення індивідуального садівництва знаходиться в межах території населеного пункту с.Підгороднє Тернопільського району, а відтак, розпорядження вказаними землями належить виключно до компетенції Підгороднянської сільської ради, виходячи з наступних підстав.
Так, статтею 173 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.
За положеннями частини другої статті 174 ЗК України в редакції, яка діяла на час прийняття рішення про надання дозволу на розробку документації на виділення земельної ділянки, рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.
За змістом пункту 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень районних рад входило і входить прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою району в межах і в порядку, визначених законом.
До прийняття ЗК України 2001 року положеннями Земельного кодексу Української РСР 1970 року також встановлювалось, що землі сільських населених пунктів, віднесених до перспективних для подальшого розвитку, відмежовуються від інших земель шляхом встановлення межі населених пунктів відповідно до проектів їх планування і забудови, які затверджуються виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів.
Землі сільських населених пунктів, не віднесених до перспективних, відмежовуються від інших земель у порядку внутрішньогосподарського землеустрою.
Крім цього, положеннями ст.65 Земельного кодексу України 1990 року установлювалося, що до земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою. Межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.
Отже, межі населеного пункту повинні встановлюватися та/або змінюватись рішенням відповідного компетентного органу або на підставі інших правових документів, виготовлених та/або прийнятих компетентними органами відповідно до законодавства, що діяло на час утворення населеного пункту та/або зміни його меж.
Крім того, статтею 46 Закону України «Про землеустрій» (в редакції на час прийняття рішення про надання дозволу на розробку документації) передбачено, що для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. Порядок розробки проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень установлюється законодавством України.
Згідно зі статтею 176 ЗК України межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України.
Форма та порядок видачі державного акта України на межі адміністративно-територіального утворення встановлюються Верховною Радою України.
Проте, чинними на сьогодні нормативно-правовими актами не затверджено форми та порядку видачі державних актів України на межі адміністративно-територіальних утворень.
У свою чергу, відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Статтею 10 Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI від 07 липня 2011 року визначено об'єкти державного земельного кадастру, відомості про які вносяться до Державного земельного кадастру. Зокрема, об'єктом Державного земельного кадастру є землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць.
У відповідності до ст.32 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру на підставі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про встановлення і зміну меж адміністративно-територіальної одиниці, про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для внесення таких відомостей.
Відповідно до пункту 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України (який був чинним на час прийняття головою райдержадміністрації оскаржуваного розпорядження) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) у межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до вимог п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку що сільська, селищна, міська рада має повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які віднесено до земель комунальної власності та у межах населеного пункту (села, селища, міста).
Межі населеного пункту встановлюються, змінюються відповідними компетентними органами у відповідності до положень земельного законодавства та законодавства про містобудівну діяльність, яке діяло на час утворення населеного пункту або зміни його меж.
Межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру (АС ДЗК), якщо межі населеного пункту не були встановлені/змінені у іншому порядку, передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту, його розбудови та/або зміни меж.
Зазначений висновок висловлений в постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі №391/1055/14-ц.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не взято до уваги інформацію, викладену в мотивувальній частині висновку земельно-технічної експертизи №26/17-22 від 28 листопада 2017 року щодо місця розташування спірної земельної ділянки, виходячи з наступного.
У мотивувальній частині експертного висновку зазначено, що на момент проведення експертизи у Державному земельному кадастрі по Тернопільській області відсутні відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць. При наданні земельних ділянок у власність чи користування виходячи із вимог ст.122 ЗК України при визначенні приналежності земельної ділянки до території в межах чи за межами населеного пункту використовуються проекти встановлення меж і утворення територій сільських, селищних та міських рад. Територія Підгороднянської сільської ради, її розміри та межі були встановлені Проектом встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської Ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області, розробленим Тернопільським філіалом «Інституту землеустрою» у 1992 році та затвердженим рішенням 12 сесії Тернопільської обласної ради народних депутатів від 12 лютого 1993 року. У 1994 році був розроблений технічний звіт по коректуванню планового матеріалу зйомок минулих років Підгороднянської сільської ради Тернопільського району, однак, даний проект не був належно погоджений та затверджений.
Відповідно до графічної частини Проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської Ради народних депутатів Тернопільського району спірна земельна ділянка знаходиться в кварталі території земельної ділянки для випасу худоби, на угіддях-пасовища в межах населеного пункту. Згідно результатів корегування планового матеріалу зйомок минулих років Підгороднянської сільської ради дана земельна ділянка також знаходиться в межах населеного пункту.
Згідно індексно-кадастрової карти Підгороднянської сільської ради межі населеного пункту с.Підгороднє Тернопільського району не відповідають Проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської Ради народних депутатів Тернопільського району та графічному матеріалу із технічного звіту по коректуванню матеріалу зйомок минулих років Підгороднянської сільської ради і спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.
Із публічної кадастрової карти, яка носить інформаційний характер та не має статусу офіційного документа, вбачається, що в межах кварталу угіддя-пасовища, де знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 6125286900010013078, знаходиться велика кількість земельних ділянок, наданих для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки).
У 2012 році було здійснено перетворення та векторизацію графічних частин Проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської Ради народних депутатів Тернопільського району в електронний (цифровий) вигляд, однак, межі населеного пункту с.Підгороднє, взяті із публічної карти, не відповідають межам, взятим із графічної частини Проекту встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської Ради народних депутатів Тернопільського району.
Таким чином, на всіх чотирьох графічних матеріалах існують суперечності щодо зміни межі населеного пункту с.Підгороднє Тернопільського району.
Аналогічні висновки викладені також у долученому до матеріалів справи за клопотанням представника позивача висновку земельно-технічної експертизи №1163/17-22 від 14 грудня 2017 року, проведеної в рамках кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст.367 КК України, що знаходиться у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (судовий №607/8432/15-к).
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази щодо визначення меж населеного пункту - села Підгороднє Тернопільського району, Тернопільської області, оскільки на момент прийняття головою Тернопільської райдержадміністрації розпорядження №1413-од від 21 грудня 2012 року та на час розгляду справи єдиним офіційним документом щодо визначення місця розташування земельних ділянок - в межах чи за межами населеного пункту с.Підгороднє Тернопільського району, є Проект встановлення меж і утворення території Підгороднянської сільської Ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області 1992 року, у графічному матеріалі якого наявні суперечності із графічним (уточнюючим) матеріалом технічного звіту по коректуванню планового матеріалу зйомок минулих років Підгороднянської сільської ради 1994 року, індексно-кадастровою картою Підгороднянської сільської ради та публічною кадастровою картою, а генеральний план забудови с.Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області та документи щодо зміни цільового призначення земель відсутні.
Відсутність зазначених доказів в свою чергу робить неможливим визначення фактичного місця розташування переданої відповідачці у власність спірної земельної ділянки, оскільки з'ясувати питання знаходилась вказана ділянка на момент передачі її у приватну власність в межах чи за межами населеного пункту с.Підгороднє Тернопільського району та, відповідно, належала вона до складу земель комунальної чи державної власності, за відсутності офіційних відомостей щодо визначення меж та складу земель Підгороднянської сільської ради Тернопільського району, не виявляється можливим.
Апеляційний суд звертає увагу, що кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, порушеного за фактом ніби-то незаконної передачі у приватну власність відповідачці ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, не може бути належним доказом підтвердження обставин, зазначених в позові, оскільки ці обставини, в розумінні вимог цивільного процесуального закону, не є преюдиційними для вирішення даної справи, вирок у кримінальному провадженні не ухвалено.
Не заслуговує на увагу Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складений Державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області 13 серпня 2013 року, оскільки дана перевірка проводилась з урахуванням неофіційних документів щодо визначення місця розташування спірної земельної ділянки.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів знаходження спірної земельної ділянки на момент її передачі у власність відповідачці, безпосередньо у межах населеного пункту с. Підгородне, Тернопільського району і що розпорядження вказаною категорією земель входить до повноважень Підгороднянської сільської ради.
Крім того, при перегляді даної справи апеляційний суд застосовує практику ЄСПЛ, щодо втручання у право власності та мирне володіння майном.
Так, предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на землю.
Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов'язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, вбачається невідповідність заходу втручання держави в право власності відповідачки критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Також, приймаючи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).
Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення позову порушить принцип «належного врядування», оскільки потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області в інтересах Підгороднянської сільської ради - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 03 червня 2019 року.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи