Справа № 441/1547/17 Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О.В.
Провадження № 22-ц/811/2681/18 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія:41
28 травня 2019 року м. Львів
Справа № 442/2470/13-ц
Провадження № 22-ц/811/2916/18
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.,
суддів Левика Я.А., Шандри М.М.
секретар Бадівська О.О.
за участю представника ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 жовтня 2018 року у складі судді Перетятько О.В.
у справі
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та зобов'язання вчинити дії,-
Оскаржуваним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 10 жовтня 2018 року позов задоволено.
Визнано недостовірною інформацію відносно ОСОБА_3 , поширену в позовній заяві по справі № 441/1032/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користвання житлом, а саме що «…відповідачі почали ОСОБА_2 погрожувати в т.ч. фізичною розправою, підпалом, тощо». Зобов'язано відповідачку спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом оголошення в судовому засіданні по справі №441/1032/17 про те, що ця ініформація, а саме, що «…відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали мені ОСОБА_2 погрожувати в т.ч. фізичною розправою, підпалом, тощо».
Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_3 640 грн судового збору.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу.
З рішенням суду не погоджується, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що висновки суду, що в сторону Кути під час конфлікту виражався саме ОСОБА_5 не відповідають фактичним обставинам справи.
З аудіо запису судового засідання вбачається, що свідок ОСОБА_6 пояснила в судовому засіданні що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вчинили сварку, під час якої обзивали її дочку, її і її чоловіка нецензурними словами, словесно погрожували фізичною розправою, казали що спалять будинок чи взірвуть його.
Зазначає, що суд не взяв до уваги як доказ викладені письмово пояснення в відмовних матеріалах ОСОБА_8 , який був очевидцем подій, що мали місце 22.07.2017 року.
Вважає, що надані нею пояснення узгоджуються із доказами на які вона покликалась як на заперечення позову, дані докази підтверджуються як відмовними матеріалами так і показами очевидців, свідків, поліції.
Просить скасувати рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 жовтня 2018 року та винести постанову , якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апелянт та її представник в судове засідання не з'явились, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за їх відсутності.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення а рішення Городоцького районного суду Львівської області без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачкиОСОБА_1 . перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам видячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в суді знайшло підтвердження поширення , яке має бути спростована відповідачем.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 297 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутись до суду з позовом про захист її честі, гідності та ділової репутації.
За змістом ст.32 Конституції України,ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (ратифікованої Законом України 475/97-ВР від 17.07.97 р.), ст.277 ЦК України, кожному гарантується право на недоторканність і захист її ділової репутації, та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
Частина 1 ст. 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. (ч.7 ст. 277 ЦК України).
Позови про захист честі, гідності чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
Згідно з роз'ясненнями п. 15Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", визначено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти, опублікування її у пресі передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена направдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо, і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його право.
Відповідно до роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
Якщо суд ухвалює рішення про право спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення. У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.
Матеріалами справи встановлено, що восени 2017 року ОСОБА_2 звернулась із позовом до Городоцького районного суду Львівської обл. про визнання такими, що втратили право на користування житлом ОСОБА_3 Та ОСОБА_4 , при цьому в мотивах позову зазначила, що звернулась до відповідачів із вимогою добровільно знятись з реєстрації в належному її будинку, на що відповідачі прийшли до неї додому почали погрожувати підпалом належного їй будинку, та їй фізичною розправою.
Окрім цього як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 з приводу дії відповідачки і її чоловіка зверталась до правоохоронних органів із заявою в якій теж вказувала, що її родичі вдерлися в її будинок погрожували підпалом будинку та фізичною розправою.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що вважав встановленим, що конфлікт між сторонами мав місце, однак погрози та інші висловлювання були вчинені не ОСОБА_3 , а її чоловіком ОСОБА_5 , а отже інформація поширена в позовній заяві стосовно ОСОБА_3 є недостовірною, а відтак вимагає спростування.
З таким висновком суду погодитися не можна виходячи із наступних підстав.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст.3,28).Відповідно до ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони порядку з метою запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Як встановлено судом, що позов ОСОБА_9 пред'явлено до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання втратившим право на користування житлом в будинку по АДРЕСА_1 .
При цьому, коли ОСОБА_9 запропонувала відповідачам в цій справі добровільно в досудовому порядку вирішити спір, а саме знятись з реєстрації в належному її будинку, вони виявили свої заперечення у спосіб спричинення конфлікту, а саме погрожували підпалом будинку, що є предметом спору, фізичною розправою.
Тобто в позовній заяві про визнання осіб такими, що втратили право на житло, в якості мотивів і доказів того, що відповідачі відмовляються добровільно знятись з реєстрації повідомила про конфлікт, який був із відповідачами з приводу спірного будинку та проживання в ньому та під час якого вчинялись погрози.
Той факт, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існує спір з приводу житлового будинку АДРЕСА_1 . підтвердується також судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Городоцьким районним судом 31 травня 2018 року винесено рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнато ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на проживання в житловому будинку по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23.05.2019 року вказане рішення залишено без змін.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру. Разом з тим вимоги про спростування інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною і порушує його особисті немайнові права, поширена в наданих атестаційній комісії матеріалах (характеристиках, протоколах чи інших документах), можуть розглядатись судом у порядку, передбаченому статтею 277 ЦК.
Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справ та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів.
Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї.
Відповідно до тесту, за яким визначається необхідність втручання, Суд аналізує нагальну суспільну потребу, пропорційність та доречність і достатність обґрунтування цього втручання з боку національних органів.
Суд підкреслив, що втручання потрібно оцінювати в цілому, враховуючи статус позивача і відповідача, зміст критичних коментарів, контекст та спосіб, у який вони були оприлюднені.
Згідно п.11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. №14 "Про судове рішення у цивільній справі" оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК). Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції та однією із підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 960 грн.
З врахуванням вищенаведеного, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з вищенаведених підстав.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 жовтня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та зобов'язання вчинення дій.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 960 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 5 червня 2019 року.
Головуючий
Судді