Справа № 462/886/19 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 33/811/430/19 Доповідач: Ревер В. В.
04 червня 2019 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ревера В.В., з участю ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу на постанову судді Залізничного районного суду м.Львова від 07 березня 2018 року,
встановив:
цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 384,20 гривень судового збору.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 , 31.01.2019 року о 20:40 год. у м.Львові по вул.Яворницького, 12, керував автомобілем марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом «Драгер», згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння з результатом 2,10 проміле, чим порушив п.2.9 Правил дорожнього руху.
На цю постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження такої.
В апеляційній скарзі просить скасувати постанову та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі ч.1 ст.247 КУпАП.
Судом порушено право на справедливий захист, принцип верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, недостатньо аргументовано мотивував своє рішення, постановив його на припущеннях, а також допустив неправильність у застосуванні норм права.
Звертає увагу на те, що у постанові невірно вказано рік його народження, який є 1981 а не 1954 рік. Це свідчить про те, що суддя не читав матеріалів справи тому припустився цієї принципової помилки.
Крім цього, просив суд надати можливість скористатись правовою допомогою захисника, про що заявляв відповідне клопотання, однак суд позбавив його такої можливості.
Також, судом порушено вимоги ст.33 КУпАП, яка передбачає врахування особи правопорушника, його майнового стану, пом'якшуючих обставин, тощо, при визначенні виду адміністративного стягнення, оскільки у матеріалах справи, та у тексті постанови не видно щоб усі ці аспекти досліджувались та враховувались.
У матеріалах справи, зокрема відеозаписі з камери відео реєстратора поліцейського немає інформації про те, що він керував транспортним засобом, а такий починається з моменту складення протоколу та завершується врученням постанови та копії протоколу.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння не містить інформації, який саме технічний засіб Драгер використовували працівники поліції, та такий акт пошкоджений.
Пояснення свідків, які були присутні при огляді написані під диктовку на бланку поліцейського та є однотипними, не містять інформації про те, що він керував транспортним засобом, а також яким саме технічним приладом Драгер проводився огляд.
Крім цього, суд обмежив його у праві подати клопотання про допит свідків, оскільки вирішив справу на свій розсуд без його участі.
З відеозапису з місця події вбачається, що він заперечував факт вживання спиртних напоїв та не погодився із показником приладу Драгер, оскільки вважав його несправним. Оскільки заперечував цей факт не розписувався у роздруківці та у протоколі зазначив, що не згідний з цим, однак працівниками поліції йому не було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я.
Поряд з цим, на його думку працівниками поліції огляд було проведено за допомогою технічного приладу Драгер 6820, який не міг бути застосований, оскільки такий не входить до переліку технічних засобів що використовуються в підрозділах поліції, тому його показання не можна вважати доказом у справі.
Вказані обставини, які мають істотне значення, судом першої інстанції оцінено не було. Докази на які посилається суддя не можна визнати належними та допустимими.
В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що пропустив такий з поважних причин, оскільки йому не було відомо про розгляд справи щодо нього у суді, а про винесену постанову дізнався лише 09.04.2019 року коли отримав її копію.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив таку задовольнити, пояснення свідка ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи №462/886/19, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи із наступного.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП суддя повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.2), ОСОБА_1 власноруч розписався у вказаному протоколі, чим погодився із внесеними у нього даними та в графі «пояснення особи, яка приягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» написав, що не перебував за кермом даного транспортного засобу, хоча машина його.
З відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факту перебування за кермом автомобіля та керування таким автомобілем, що спростовує вищевказані пояснення ОСОБА_1 .
Крім цього в апеляційному суді ОСОБА_1 підтвердив факт складення на нього протоколу і про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП та сплату визначеного постановою про накладення адміністративного стягнення штрафу, що також підтверджує те, що він керував автомобілем на момент його зупинки працівниками поліції.
Відповідно до п. 6 розділу І, п.3, п.10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ 09.11.2015 №1452/735 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки; результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, яким оснащені поліцейські, з дотриманням вимог Інструкції. З результатами тесту, проведеного з використанням приладу «Драгер», який становив 2,10 проміле, ОСОБА_1 погодився, про що поставила власноруч підпис на роздруківці результату тесту (а.с.1).
Вказаний результат огляду ОСОБА_1 також підтвердили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в присутності яких проводився огляд.
Щодо допущеної у постанові помилки у році народження ОСОБА_1 , така не впливає на правильність прийнятого рішення.
Не беруться до уваги доводи апелянта про те, що він не погоджувався з результатом тесту на стан алкогольного сп'яніння, оскільки такий спростовується відеозаписом із нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 після проходження огляду на стан сп'яніння не заперечив та не спростував виявлений результат, а лише запитав працівників поліції хто їм повідомив про те, що він керує автомобілем у такому стані.
Доводи апеляційної скарги про неповноту проведення судового розгляду є безпідставними та до уваги не беруться.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає.
З врахуванням наведених підстав пропуску строку на апеляційне оскарження постанови, суд вважає за необхідне поновити цей строк.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Постанову судді Залізничного районного суду м.Львова від 07 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду В.В.Ревер