Дата документу 04.06.2019 Справа № 336/3493/18
Справа № 22-ц/807/2166/19 Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.
Є.У.№ 336/3493/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
04 червня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
Головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.,
секретар: Ващенко З.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2019 року,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що з 28 грудня 1969 року по 4 листопада 1999 року проходив службу у Збройних Силах Союзу РСР, а після проголошення незалежності України - у Збройних Силах України. Звільнення ОСОБА_1 зі Збройних Сил України відбулося у зв'язку із захворюванням. Перед звільненням з військової служби ОСОБА_1 був обстежений військово-лікарською комісією, яка констатувала наявність у нього низки тяжких хронічних захворювань які пов'язані з проходженням військової служби. За висновком МСЕК від 01.09.2004 його визнано інвалідом першої групи. Відсутність фізичного комфорту, необхідність витрачати значні зусилля, а також нести майнові видатки з відновлення здоров'я, стан якого потребує регулярних госпіталізацій, посилюють ці переживання. Постійне відчуття дискомфорту викликає його дратівливість, погіршує відносини в родині, перешкоджає можливості виконувати свої обов'язки по господарству, організовувати свою повноцінну життєдіяльність, а ці обставини також тягнуть за собою моральні страждання. Так як Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, воно уповноважено на виконання функцій держави, просить стягнути з нього на свою користь у відшкодування моральних страждань 400000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2018 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач до суду апеляційної інстанції не надав.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надавав будь-яких доказів на підтвердження завдання що його захворювання пов'язано із проходженням військової служби саме у цей період часу, або ж що воно не було наслідком всього періоду військової служби; дослідити зазначені питання суд у даній справі не має можливості, оскільки вони виходять за межі заявлених вимог.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
По справі судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28 грудня 1969 року проходив службу у Збройних Силах Союзу РСР, а після проголошення незалежності України по 4 листопада 1999 року - у Збройних Силах України. Відповідно до висновку Запорізької медико-соціальної експертної комісії від 01.09.2004 року йому встановлено першу групу інвалідності безстроково. За вказаним висновком захворювання органів зору пов'язане з проходженням військової служби (а. с. 12).
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.
Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції врахував всі вимоги закону, належним чином дослідив зібрані у справі докази і дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, відсутність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні. При цьому Міністерство оборони України доводило відсутність своєї вини, чому суд дав належну оцінку їх доводам.
Позивач посилається на завдання йому моральної шкоди за період часу проходження військової служби у період з 1969 по 1999 рік. Зазначає, що від захворювання у нього розвинулись хвороби та погіршився стан здоров'я, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, працювати, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.
За вимогами ч.3ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно дост.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою, або докази, які б свідчили, що у нього змінився звичний спосіб життя.
Крім того, уст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.
Саме цим законом визначені соціальні гарантії військовослужбовців у випадку встановлення інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Такі гарантії реалізуються шляхом виплати грошової допомоги, спір щодо отримання якої між сторонами відсутній.
З урахуванням вказаних норм апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Керуючись ст. ст. 268, 369 ч.1, 374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2018 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуючий
Судді: