Єдиний унікальний номер 227/5551/18 Номер провадження 22-ц/804/1323/19
Головуючий у 1 інстанції Здоровиця О.В.
Суддя доповідач Тимченко О.О.
05 червня 2019 року
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Тимченко О.О.,
суддів: Азевича В.Б., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання: Ситніка Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 227/5551/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у зв'язку з навчанням,-
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,
на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2019 року (суддя Здоровиця О.В.), ухваленого в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 23 лютого 2019 року,-
В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послався на те, що ОСОБА_2 є його батьком. Шлюб між його батьками було розірвано 10 листопада 2003 року. 02 листопада 2016 року він змінив прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ». На даний час він зареєстрований в АДРЕСА_1 , у зв'язку з навчанням на 2 курсі Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, форма навчання денна, період навчання з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року. Загальна вартість навчання становить - 98 000,00 грн. Оскільки він навчається на денній формі навчання, то у нього відсутня можливість працювати та забезпечувати себе. У зв'язку з навчанням у нього існують фінансові витрати на навчання, проживання у гуртожитку, на канцелярські засоби, транспортні поїзди, продукти харчування, додаткові навчальні курси, лікування та інше. За його навчання сплачує його мати, яка фактично є єдиною, хто надає йому посильну матеріальну допомогу, але цього недостатньо.
Позивач просив суд стягнути з відповідача аліменти на свою користь в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову до закінчення навчання.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у зв'язку з навчанням задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти, як на повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 14 грудня 2018 року по 30 червня 2021 року або до припинення навчання. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 704,80 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить відмовити в повному обсязі у позовних вимогах ОСОБА_1 , а у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 стягнути аліменти в розмірі 1/8 частини від всіх доходів.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що він добровільно сплачує аліменти на утримання повнолітнього сина, яки перераховую на рахунок колишньої дружини, оскільки остання не надає йому реквізити сина. Позов сином був поданий 14 грудня 2018 року, тобто вже після отримання , через свого представника ( мати) аліментів за період з 21 листопада 2018 року. Враховуючи, що він добровільно сплачує аліменти, не зрозуміло яке саме право позивача було порушено. Також суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги як доказ, квитанції про оплату за навчання від 17.08.2018 року по 11.08.2017 року, а також квитанції від 03.09.2018 року за проживання у гуртожитку, які відносяться до періоду, коли він сплачував аліменти за рішенням суду до вісімнадцяти років. Суд першої інстанції в порушення норм процесуального права відкрив провадження за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не зазначено реєстраційний номер облікової катки платника податків представника позивача за довіреністю і відповідача, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, не додано до позовної заяви попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а також не зазначено ціни позову, яка відповідно до п.3 ч.1 ст.176 ЦПК України. Вважає, що з урахування всіх наданих позивачем доказів з нього повинно бути стягнуто не більше 1/6 частині всіх доходів. Крім того, стягуючі аліменти починаючи з 14 грудня 2018 року по 30 червня 2021 року або до припинення навчання, не вказано, що робити при продовження навчання і досягнення позивачем 23 річного віку.
Позивач - ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В обґрунтування доводів відзиву зазначив, що доводи скаржника про добровільне надання матеріальної допомоги на навчання не відповідають дійсності, що також підтверджує факт його звертання до апеляційного суду та його не бажання виконувати рішення суду першої інстанції. Зазначає, що доводи відповідача стосовно того, що суд не дослідив документальні докази, є хибними та недопустимими, такими, що базуються на особистих припущеннях. Щодо доводів відповідача відносно допомоги від його матері, зазначає, що його мати - ОСОБА_5 , окрім того, що сплачує за його навчання, надає йому матеріальну допомогу. Проте мати самостійно не спроможна повністю забезпечити його потреби на навчання.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 121).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 115).
Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з'явились, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням, враховуючи, що обов'язок з утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, покладено в рівній мірі на обох батьків, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти в розмірі ? частини його доходу щомісячно по 30 червня 2021 року, або до припинення навчання ОСОБА_1 в навчальному закладі.
Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що свідоцтвом про народження на ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 від 03 листопада 2000 року, підтверджено, що його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с.7).
Шлюб між батьків ОСОБА_1 розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу виданого 10 листопада 2003 року Добропільським МВ реєстрації актів громадського стану Донецького обласного управління юстиції, актовий запис №266. Після розлучення матір ОСОБА_1 залишила собі прізвище « ОСОБА_1 ». (а.с.12).
Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 02 листопада 2016 року, виданого Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 24, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с.8).
Довідкою № 134 Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 04 жовтня 2018 року, яка підписана директором Інституту, підтверджується, що ОСОБА_1 є студентом 2 курсу 13 групи Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, форма навчання - денна. Термін навчання з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року (а.с.9).
Згідно договору № 217/1, форми ПБД-2017 від 10 серпня 2017 року про надання освітніх послуг Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого, який укладеного між ректором вказаного навчального закладу та ОСОБА_5 , підтверджується, що предметом договору є надання освітньої послуги ОСОБА_1 , а саме навчання останнього у вказаному Університеті на денній формі строком навчання чотири роки за ступенем бакалавра за спеціальністю 081 «Право». Умовами цього договору передбачена плата за надання освітніх послуг, загальна вартість якої, за весь строк навчання становить 98900,00 гривень, в тому числі 24700,00 грн. за кожен календарний рік окремо (а.с.10, 11).
Квитанцією № 21299 від 03 вересня 2018 року підтверджується, що позивач здійснює витрати на своє проживання, а саме оплачує гуртожиток. Вартість проживання у гуртожитку становить 5 720,00 гривень.
Судом встановлено, що мати позивача - ОСОБА_5 є працездатною особою, працює в ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», що підтверджується довідкою про доходи № 481 від 10 жовтня 2018 року (а.с.24) і надає позивачу матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, яка отримує заробітну плату, середній розмір якої за період з 01 липня 2018 року по 01 грудня 2018 року становить 19 889,00 грн., щомісячно.
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від Об серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
Статтею 199 СК України (тут і далі - у редакції, що діяла на момент ухвалення рішення) передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином
Виходячи зі змісту статті 182 СК України у редакції, чинній на момент звернення до суду з указаним позовом, до обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів відносяться: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Стаття 201 СК України передбачає поширення на відносини по утриманню між батьками і повнолітніми дочкою, сином норм статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу, які регулюють відносини по утриманню дитини.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач як батько зобов'язаний утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а тому повинен сплачувати аліменти.
Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції також врахував, всі надані сторонам докази, надав їм належну правову оцінки та дійшов правильного висновку, що відповідач має можливість надавати допомогу повнолітньому сину саме у розмірі ? частині від усіх видів доходу, доводи апеляційної скарги в цій частині фактично зводяться до переоцінки доказів, що не входить до повноважень апеляційного суду.
Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права відкрив провадження по справі.
Відповідно ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Відповідно до ч. 2 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Процесуальні порушення, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі не призвели до неправильного вирішення справи.
Проте обґрунтованими є доводи апеляційної скарги , що в резолютивній частині рішення не зазначено, що робити при продовженні навчання і досягнення позивачем двадцяти трьох річного віку
Частиною 1 статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити і остаточний термін стягнення аліментів на користь позивача з відповідача слід визначити до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.
Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
На підставі ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду даної справи судом першої інстанції порушення норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині часу стягнення аліментів, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2019 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти, як на повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі ? всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 14 грудня 2018 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.О.Тимченко
Судді: В.Б.Азевич
О.І. Корчиста