копія
04 червня 2019 року Справа № 595/1445/17
Номер провадження1-кп/608/19/2019
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові кримінальне провадження, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017210060000049 від 06.02.2017 року щодо обвинуваченого
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Золотий Потік, Бучацького району та жителя АДРЕСА_1 , працюючого приватним підприємцем, раніше не судимого, обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, -
за участю прокурора ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
4 лютого 2017 року біля 19 години 25 хвилин у ОСОБА_3 який перебував у коридорі підвального приміщення будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин до ОСОБА_6 винник злочинний намір на спричинення йому тілесних ушкоджень.
Реалізовуючи свій злочинний намір, 4 лютого 2017 року біля 19 години 30 хвилин ОСОБА_3 , який перебував у коридорі підвального приміщення будинку за адресою АДРЕСА_2 , відчуваючи неприязнь до ОСОБА_6 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, що полягає у незаконному посяганні на здоров'я, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та бажаючи їх настання, діючи імпульсивно з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_6 та умисно наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_6 після чого відштовхнув його обома руками від себе таким чином, що ОСОБА_6 впав спиною на землю. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_3 сів на живіт ОСОБА_6 та наніс декілька ударів кулаками обох рук йому в обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обличчя з осадженням шкіри.
Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а саме, умисному спричиненні ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину не визнав, заперечив обставини обвинувачення, суду пояснив, що 14.02.2017 року біля 19 год 30 хвилин вони з дружиною виходили з підвального приміщення. Біля вимикача побачили ОСОБА_6 який вимикав світло, вони поросили щоб ОСОБА_6 не вимикав світло, він вимкнув та знову включив і почав кричати та нецензурно виражатися відносно ОСОБА_8 . Тоді, бутилкою яка знаходилася в нього в руках замахнувся щоб вдарити обвинуваченого по голові, проте, ОСОБА_3 відвернувся і ОСОБА_6 вдарив його в передпліччя і бутила полетіла повз нього в сторону його дружини. Тоді ОСОБА_3 відвернувся від нього і хотів зайти в свій підвал, проте, ОСОБА_6 схопив його за одяг, розірвавши куртку та футболку та вдарив в груди, в праве око, дружина почала кричала на нього він також її вдарив. Коли ОСОБА_6 відпустив ОСОБА_3 вони з дружиної змогли забігти в підвал і закрити двері. Почекавши 5 хвилин поки піде ОСОБА_6 , вийшли з підвалу і викликали поліцію. Ніяких ударів ОСОБА_3 ОСОБА_6 не наносив. ОСОБА_6 перебував в нетверезому стані, міг посковзнутися і впасти на сходах коли виходив з підвалу, оскільки, було темно і слизько. Ніяких більше людей в підвалі не було, і з вулиці ніяких голосів не чув. Двері в підвал з вулиці були зачинені. Заперечував подію злочину, просив суд, його виправдати.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що в той день ввечері зайшов в підвал щоб занести інструмент, зустрів ОСОБА_3 та його дружину. ОСОБА_3 почав його ображати і наніс удар в лице та наносив удари. Коли він впав, обвинувачений продовжував його бити, це бачив сусід ОСОБА_9 , який кричав щоб вони припинили бійку. Перебуває з ОСОБА_3 в неприязних відносинах через кладову. В лікарню та поліцію звернувся на наступний день. Щодо покарання покладався на думку суду. Просив суд стягнути з ОСОБА_3 всі понесені ним судові витрати, матеріальну та моральну шкоду.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що в той день біля 19 години 30 хвилин вони з чоловіком перебували в підвалі, коли виходили побачили ОСОБА_6 , який хотів виключити світло. Чоловік попросив його не виключати світло на що ОСОБА_6 почав на них кричати та обзивати їх нецензурними словами. В руках в ОСОБА_6 знаходилася порожня пляшка якою він замахнувся на чоловіка, вдарив його два рази в плече, порвав на ньому одяг. Свідок хотіла розборонити їх, тоді ОСОБА_6 ліктем вдарив її в обличчя. Коли ОСОБА_6 відвернувся вони з чоловіком забігли в свій підвал та закрили двері. ОСОБА_6 ще кричав, проте свідок сказала йому що викликала поліцію. Коли пішов з підвалу сусід вони з чоловіком викликали поліцію. Чоловік ніяких тілесних ушкоджень не наносив ОСОБА_6 .. ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп'яніння. В підвалі інших людей не було і ніяких голосів чути також не було. Перебувають з ОСОБА_6 в неприязних відносинах через кладовку.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав - в той день перебував в слідчо-оперативній групі, здійснював виїзд на повідомлення по конфлікту. Виїхавши на місце виявили заявника, який повідомив, що стався конфлікт з ОСОБА_6 . ОСОБА_6 на місці не було, очевидців також ніяких не було. На заявнику були тілесні ушкодження. ОСОБА_6 на наступний день звернувся в поліцію з тілесними ушкодженнями.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що в той день повертався до дому з м. Бучач, почув з підвалу крики, заглянув в підвал побачив як ОСОБА_3 зверху бив ОСОБА_6 . Самого початку конфлікту свідок не бачив, кричав щоб вони припинили, бо викличе поліцію. Біля підвалу він був один, в підвалі була ще дружина ОСОБА_3 . Він в підвал не заходив, була темна пора доби, обвинувачений та потерпілий його сусіди. Знає, що ОСОБА_6 з ОСОБА_3 перебувають в неприязних відносинах.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , суду показала, конфлікту не бачила, чула від сусіда ОСОБА_9 , що в підвалі між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 стався конфлікт, під час якого ОСОБА_3 наніс ОСОБА_6 тілесні ушкодження.
Заслухавши показання обвинуваченого та потерпілого, промови захисника, представника потерпілого, допитавши свідків, дослідивши інші матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що обвинувачення не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.
Так обставини, викладені потерпілим ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду та у діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.
Як встановлено в судовому засіданні між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 існує тривалий конфлікт на побутовому рівні.
Відповідно до висновку експерта № 110 від 23.03.2017 року, у ОСОБА_6 за даними медичної картки №739/237 стаціонарного хворого КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня» встановлене тілесне ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обличчя з осадженням шкіри. Дане ушкодження, враховуючи його вид, утворилося від дії тупого предмету незадовго до вступу ОСОБА_6 в лікарню. За ступенем тяжкості вищезазначене тілесне ушкодження відноситься до легких.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту з таблицями ілюстрацій та відео зйомкою від 22 січня 2019 року, під час слідчого експерименту було відтворено обставини які мали місце 04.02.2017 року. З даного протоколу вбачається, що при включенні у підвалі 2-х лампочок з відстані на якій приблизно міг стояти свідок ОСОБА_9 нічого не видно, при освітленні від 3-х лампочок було видно тільки силуети людей.
Також, як вбачається з вироку Бучацького районного суду від 19 грудня 2017 року, який переглядався, як апеляційною так і касаційною інстанцією та був залишений без змін і набрав законної сили. Судами було встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 склалися неприязні відносини, і під час взаємного конфлікту ОСОБА_6 завдав ОСОБА_3 та його дружині тілесних ушкоджень. Проте, у суду не було підстав вважати, що з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_10 мав місце напад, який призвів до виникнення у ОСОБА_6 стану необхідної оборони відповідно до ст. 36 КК України.
Проаналізувавши безпосередньо дослідженні та перевірені під час судового засідання надані стороною обвинувачення щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачатся на її користь.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, що визначено ч.1 ст. 2 КК України.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до ст. 85 КПК України, яка врегульовує питання щодо належності доказів «Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів».
Доказ не буде належним, якщо він не здатний встановлювати факт, що має значення для кримінального провадження.
Згідно п.п. 1, 2 ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні доказуванню підлягають подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення).
Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора, та, в установлених цим Кодеком випадках - на потерпілого, що передбачено ч.1 ст. 92 КПК України.
У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» з наступними змінами зазначено: вказати судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності його обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Відповідно до п.п. 18,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» суд має суворо додержуватися принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті.
Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.
Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 125 КК України настає за умисне легке тілесне ушкодження.
Проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про доведеність вини обвинуваченого в скоєнні вказаного кримінального правопорушення.
Жоден з допитаних в судовому засіданні свідків обвинувачення не підтвердив коли, в який час, в якому саме місці та в який спосіб ОСОБА_3 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_6 , у результаті чого ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження.
Надані прокурором на підтвердження вини обвинуваченого висновок експертизи наданий в ході судового розгляду, щодо наявності легких тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_6 , слідчий експеримент проведений в ході судового розгляду за обставинами на які вказував обвинувачений ОСОБА_3 , які досліджені в судовому засіданні, підтверджують лише факт вчинення злочину, але жодних фактичних даних про вчинення кримінального правовопорушення саме обвинуваченим не містять, тому їх не можна визнати належними.
Суд, проаналізувавши даний висновок експерта вважає, що він не містить конкретних посилань та категоричного ствердження про механізм нанесення тілесних ушкоджень, їх множинність (кількість), конкретний час заподіяння. Висновок здобутий виключно за даними медичної картки №739/237, тому вважає його недопустимим доказом Також, проаналізувавши слідчий експеримент, на який посилається прокурор який було проведено за дорученням суду, то даний висновок тільки підтвердив, що ОСОБА_9 не міг бачити, що відбувалося 04.02.2017 року в приміщенні підвалу по вул. Винниченка, 14 в с. Трибухівці, оскільки, дана подія відбувалася взимку, в темну пору доби та при поганому освітленні, як зазначено в протоколі проведення слідчого експерименту від 22.01.2019 року. Тому, показання потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9 суд критично оцінює, вважає їх недопустимим доказом та розцінює як спробу безпідставного обвинувачення.
Враховуючи вищевикладене, суд, оцінюючи докази з точки зору достатності належності та допустимості, приходить до висновку, що доказів, на які посилається сторона обвинувачення та які не визнані судом недопустимими, недостатньо для доведення вини обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а тому ОСОБА_3 підлягає виправданню.
Також суд вважає, що не підлягає до задоволення клопотання прокурора про звільнення обвинуваченого від відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки, ОСОБА_3 проти цього заперечує.
Також не підлягає до задоволення цивільний позов ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_3 , оскільки такий є необґрунтованим, належними доказами не підтвержується, обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, винних дій обвинуваченого не встановлено, спричинення моральної шкоди відсутнє.
Керуючись ст.ст.368-371,374,376,392-395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та виправдати за недоведеністю вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити за безпідставністю позовних вимог.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя:/підпис/
Копія вірна
Вирок набрав законної сили "___" ________________ 2019 р.
Оригінал вирока знаходиться в матеріалах справи № 595/1445/17, яка зберігається в архіві Чортківського районного суду Тернопільської області.
Суддя: ОСОБА_1
Копію вироку видано "____"______________2019 року.
Секретар: