Дата документу 04.06.2019 Справа № 2-27/2011
Справа № 22-ц/807/1904/19 Головуючий у 1-й інстанції: Бульба О.М.
Є.У.№ 2-27/2011 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
04 червня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.,
секретар: Ващенко З.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», заінтересовані особи: державний виконавець Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області - Єрмак Галина Вікторівна, боржник - ОСОБА_1 , про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинення певних дій,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» на ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 березня 2019 року,
У травні 2018 р. ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» (далі - ПАТ «ДТЕК») звернулося до суду зі скаргою, в якій просило визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Енергодарського міського державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області Єрмак Г.В. у виконавчому провадженні №28183880; зобов'язати державного виконавця підготувати проект заявки на реалізацію арештованого майна у відповідності до п. 3 розділу 2 Порядку та направлення заявки на реалізацію арештованого майна - двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) у відповідності до п.3 розділу 2 Порядку; направити заявку на реалізацію арештованого майна начальнику Енергодарського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Запорізької області, для підписання та передачі відповідному організатору.
В обґрунтування вимог скарги ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» зазначає, що на виконання рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 15.02.2011 р. по справі №2-27/2011 видано 14.07.2011 р. виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Дніпроенерго» 259 813,99 грн. на відшкодування шкоди, завданої злочином, за яким відкрито виконавче провадження №28183880. 11.11.2014 р. державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна боржника - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . У грудні 2017 року експертом-оцінювачем визначена ринкова вартість арештованого майна. Станом на 12.03.2018 р. державним виконавцем Єрмак Г.В. не було здійснено жодних заходів, спрямованих на подальше примусове виконання документа, що призводить до безпідставного порушення строків примусового виконання судового рішення.
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 березня 2019 року відмовлено у задоволенні скарги ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державним виконавцем вимоги Закону України «Про виконавче провадження не порушені». В квартирі, на яку в процесі вчинення виконавчих дій накладено арешт, має постійне зареєстроване місце проживання малолітня дитина, що унеможливлює примусове звернення стягнення без згоди органу опіки і піклування. Оскільки органи опіки і піклування не надали згоди на примусове відчуження житла, державний виконавець правомірно не передав його на примусову реалізацію.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, АТ «ДТЕК Дніпроенерго» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою задовольнити скаргу АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО». В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції про правомірність дій державного виконавця не відповідають обставинам справи. Органи опіки не мають правового механізму надання дозволів на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, а тому скаржник вважає, що суд дійшов помилкового висновку.
ОСОБА_1 та старший державний виконавець Енергодарського міського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Єрмак Г.В. у відповідності до ст. 360 ЦПК України відзиву не надали, проте це не заважає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника стягувача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються (ч. 1 ст. 450 ЦПК України).
За приписами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відмовляючи в задоволені скарги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, що станом на 12.03.2018 р. наявне рішення суду або рішення органу опіки та піклування про надання дозволу на реалізацію арештованого майна (спірної квартири). Законних підстав для звернення державного виконавця із заявкою про реалізацію арештованого майна квартири АДРЕСА_1 , яка на праві користування належить і малолітній ОСОБА_2 , 2010 року народження - не встановлено, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень, відповідно до закону.
Із вказаним висновком суду погоджується і колегія суддів з огляду на такі підстави.
Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», визначено право сторін виконавчого провадження оскаржити рішення, дії або бездіяльність виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.
За ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
З зазначеного вбачається, що сторони виконавчого провадження мають право на звернення до суду саме зі скаргою на рішення, дію або бездіяльність виконавців у межах виконавчого провадження.
Судом встановлено, що на підставі рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 15.02.2011 р. по цивільній справі № 2-27/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди внаслідок скоєного злочину, яке набрало законної сили 26.05.2011 р., було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Дніпроенерго» заподіяну шкоду, внаслідок вчинення злочину у розмірі 259 813,99 грн. та видано Енергодарським міським судом Запорізької області 14.07.2011 р. виконавчий лист (а.с.3) за яким відкрито виконавче провадження.
11.11.2014 р. головним державним виконавцем Пеліх М.О. складено акт опису та арешту майна, яким описана двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,4 кв.м. (далі - спірна квартира), яка належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.4).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.
Згідно відповідей на запит до Пенсійного фонду України від 30.08.2017 р. не знайдено інформацію відносно ОСОБА_1 (боржника по скарзі), як про особу яка працює за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, або про таку, що отримує пенсію (а.с.93, 94).
19.10.2017 р. державним виконавцем Енергодарського МВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_6 для участі у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-27 виданого 14.07.2011 р., в якій зазначено про необхідність визначення суб'єкту господарювання ОСОБА_6 вартість майна та надати звіт про оцінку майна, а також визначено про направлення даної копії постанови сторонам виконавчого провадження (а.с.5-5зворот).
Відповідно до змісту супровідного листа від 12.01.2018 р. №323 з Енергодарського МВ ДВС, у тому числі і на адресу заявника по справі, було повідомлено про виготовлення 26.12.2017 р. експертом, звіту вартості арештованого майна (спірної квартири) та роз'яснено право його оскарження у судовому порядку, з зазначенням, що до даного супровідного листа додано копія висновків про вартість майна на 1 арк. (а.с.6, 6зворот, 88), зі штемпеля на супровідному листі встановлено, що ДТЕК «Запорізька ТЕС» його отримано 16.01.2018 р. (а.с.6).
Згідно положень ч.1, ч.2, ч.4 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакціях від 15.12.2017 р., 06.02.2018 р., 07.03.2018 р.) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Порядок реалізації майна визначається Міністерством юстиції України.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2831/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2016 р. № 1301/29431 (в редакції від 24.11.2017 р., чинній до 22.06.2018 р.) (далі - Порядок реалізації майна) визначено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінці) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно п.2 розділу І Порядку реалізації арештованого майна, реалізація майна здійснюється шляхом проведення Організатором електронних торгів, або торгів за фіксованою ціною.
Згідно положень п.2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Згідно положень п.3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення з результатами вартості чи оцінки арештованого майна до заявки готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який повинен містити інформацію передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. При цьому, заявка на реалізацію арештованого мана подається разом з документами (в електронній або паперовій формі) у тому числі, з копією дозволу органів опіки та піклування або відповідного рішення суду у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.
На запит з Енергодарського МВ ДВС ГТУЮ від 03.07.2017 р. №10401 (а.с.96) на адресу державного виконавця Енергодарського МВ ДВС з Сектора реєстрації Енергодарської міської ради №1169 від 04.07.2017 р. щодо зареєстрованих у спірній квартирі осіб, надійшло інформаційне повідомлення, відповідно до якого у спірній квартирі, крім інших, також зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.95).
Після виготовлення звіту вартості арештованого майна 26.12.2017 р., яке як зазначалось вище, було отримано заявником по справі 16.01.2018 р., державним виконавцем Єрмак Г.В. було направлено запит до Сектора реєстрації Енергодарської міської ради від 16.01.2018 р. №523 щодо надання інформації про зареєстрованих осіб у спірній квартирі (а.с.86) на який отримано відповідь від 24.01.2018 р. №160, з якого встановлено, що у спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 рн., ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.85), тобто також і малолітня дитина, оскільки згідно приписів ч.2 ст.6 СК України, малолітньою визнається дитина до досягнення нею 14 років.
Згідно з п.1 розділу І «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 р. №512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції від 29.06.2016 р. №2832/5 (в редакції чинній до 01.08.2017 р., та в редакції від 01.08.2017 р. чинній до 27.03.2018 р.) (далі - «Інструкція з організації примусового виконання рішень») , вона розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.28 розділу VІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документи стягувачу з підстав передбаченої пунктом 2 частини першої статті 37 Закону.
Згідно ч.4 ст.177 СК України, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Відповідно до п.67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 р., дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.
Отже, із зазначених вище вимог законодавства можливо зробити висновок, що реалізація арештованого майна, у якому зареєстровані діти, можлива лише за наявності відповідного дозволу органу опіки та піклування або рішення суду.
Відповідно до п.7 ч.5 ст.177 СК України, органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.
03.07.2017 р. за №10400 Енергодарським МВ ДВС було направлено запит до Виконавчого комітету Енергодарської міської ради щодо надання дозволу на реалізацію арештованого майна (спірної квартири) у якій зареєстровано неповнолітню дитину ОСОБА_2 , 2010 р.н. (а.с.92).
Згідно інформаційного листа «Про надання рішення виконавчого комітету» від 18.08.2017 р. №01-01-39/3299 з Виконавчого комітету Енергодарської міської ради на ім'я Начальника Енергодарського МВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області, про надання дозволів на проведення реалізації квартири, з додатком, на запит, у тому числі, від 03.07.2017 №10400, зазначено про надіслання рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 17.08.2017 р. №216 «Про надання дозволу на реалізацію квартир» (а.с.91).
Відповідно до п.1 резолютивної частини рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області №216 від 17.08.2017 - відмовлено відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області у наданні дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 та на праві користування - малолітній ОСОБА_2 , 2010 року народження. (а.с.18, 90), доказів, що дане рішення скасовано або змінено - матеріали справи не містять.
Згідно змісту абзацу 1 п.4 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію, у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, а у разі якщо відповідно до законодавства така реалізація майна неможлива, документи на реалізацію майна повертаються державному виконавцю.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З аналізу змісту скарги, представник заявника, в обґрунтування не вчинення державним виконавцем Єрмак Г.В. жодних заходів спрямованих на подальше примусове виконання виконавчого документу, як того, що ним не подано проекту заявки на реалізацію арештованого майна та не направлено її начальнику державної виконавчої служби для підписання та передачі Організатору, не зазначає на те, що державним виконавцем не було виконано інших дій визначених Законом України «Про виконавче провадження».
Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про те, що малолітня ОСОБА_2 не є членом сім'ї боржника, є неспроможними, оскільки жодними належними і допустимими доказами не підтверджені. Спірна квартира є постійним зареєстрованим місцем проживання малолітньої дитини, що унеможливлює примусове відчуження без дотримання вищевказаної процедури.
Порушення судом першої інстанції строків розгляду скарги не є підставою для скасування судового рішення, оскільки це порушення не призвело до неправильного вирішення спору.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» залишити без задоволення.
Ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 березня 2019 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено і підписано 05 червня 2019 року.
Головуючий:
Судді: