Справа № 600/258/19
Справа № 2/600/362/2019
(повне)
05 червня 2019 року Козівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., при секретарі судових засідань Фещак Г.М., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Прийдуна В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
20 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 14.11.2015 року вона є власником житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , в якому вона зареєстрована та фактично проживає. Разом з нею у даній квартирі зареєстрована її племінниця ОСОБА_2 . Зазначає що близько двох років ОСОБА_2 у даній квартирі не проживає та не з'являється. Факт реєстрації відповідачки у даній квартирі створює позивачці перешкоди у користуванні та розпорядженні своєю власністю на власний розсуд.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просила суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком, що за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2019 року відкрито провадження в указаній справі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Прийдун В.М. позовні вимоги підтримали з мотивів, наведених у позовній заяві, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позові обставинам та просили суд їх задовольнити. Подали заяви згідно яких не заперечують проти заочного розгляду справи та судові витрати просили залишити за позивачем.
Відповідачка ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, повторно до суду не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, заяв та клопотань від останньої не надходило. Відзив на позов суду не подано.
Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін та враховуючи те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, допитавши свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу № 47639326 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.11.2015 року
Відповідно до довідки про склад сім'ї № 1714/516, виданої 05 червня 2019 року Козівською селищною радою Козівського району Тернопільської області, за адресою АДРЕСА_2 зареєстрованими значаться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлено, що ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 02.11.1959 року, серії НОМЕР_2 від 30.07.1983 року, копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 14.07.1979 року та копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4 від 22.09.2016 року.
Факт відсутності відповідачки в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 близько трьох років підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , показання яких не були спростовані у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожна особа має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право власності набувається на підставах не заборонених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім у випадках і в порядку, встановлених законом.
Власникові, згідно із ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом положень частини першої статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК Українського РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до частини першої статті 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України, за змістом якої члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником.
Відповідно до частини 2 статті 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом не здобуто жодних доказів про поважність причин відсутності ОСОБА_2 у спірному приміщенні понад один рік.
За вказаних обставин судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 відсутня у житловому будинку, по АДРЕСА_1 понад один рік без поважних на це причин, тому відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України втратила право на користування спірним житлом.
З цих підстав вимоги позивача щодо визнання відповідачки такою, що втратила право користування зазначеним житлом, є обгрунтованими і їх слід задовольнити.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 64, 150, 156 ЖК УРСР, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 280-284 ЦПК україни, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за позивачкою.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія і номер паспорту - відомості відсутні.
Повне судове рішення складено 05 червня 2019 року о 18:30 год.
Суддя І.А. Чорний