Справа №359/3854/19
Провадження №3/359/1474/2019
27 травня 2019 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Бондаренко І.А., розглянувши за участі представника особи, яка притягається до відповідальності, адвоката Свинара О.М., адміністративний матеріал, що надійшов відБатальйону патрульної поліції в місті Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,
по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого на посаді водія в ТОВ «УБС ЛТД», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи в матеріалах справи відсутній -
23.04.2019 року о 23 год. 53 хв. в с. Гора Бориспільського району по вул. Бориспіль-7, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, порушена мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Представник особи, яка притягується до відповідальності, адвокат Свинар О.М., в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 вину свою визнає у повному обсязі, погоджується із фактичними обставинами вказаними у протоколі про адміністративне правопорушення, але просить суд не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки це поставить його в скрутне становище та позбавить можливості гідного існування. ОСОБА_2 додав, що ОСОБА_1 працює на посаді водія в ТОВ «УБС ЛТД» і це його єдиний дохід. Також зазначив, що на його утриманні перебуває його неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є інвалідом, оскільки має низку захворювань, серед яких - хронічна ниркова недостатність, термінальна стадія. ОСОБА_3 регулярно потребує поїздок до закладів охорони здоров'я. Автомобіль ОСОБА_1 використовує вразі потреби доставки неповнолітньої дитина до Київської міської дитячої клінічної лікарні №1. В підтвердження вище вказаного надав суду довідку з місця роботи, свідоцтво про народження дитини, копію посвідчення про призначення державної соціальної допомоги, копії виписки з історії хвороби та висновок спеціаліста від 24.05.2019року.
Заслухавши представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення, встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 210842 (а.с.2), направлення водія транспортного засобу для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.04.2019 року (а.с.3), письмовими поясненнями свідків події (а.с.4,5), з яких вбачається, що водій ОСОБА_1 в їх присутності, маючи ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку пройти огляд на стан сп'яніння, письмових пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.6,7), розпискою про передачу транспортного засобу (а.с.8), рапортом старшого сержанта поліції (а.с.9), довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с.10), довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с.11) та поясненнями представника ОСОБА_1 , які він надав в суді.
Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення вимог ПДР, а саме п.2.5, що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).
Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. "Трегубенко проти України").
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.
Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.
При прийнятті рішення суддя враховує указані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності обставини.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався. Відповідно до довідки №22/5 від 22.05.2019 року, виданої директором ТОВ «УБС ЛТД» ОСОБА_6 , ОСОБА_1 працює на посаді водія. В судовому засіданні представник особи, яка притягується до відповідальності зазначив, що дана робота є його єдиним джерелом доходів в родині, оскільки всі члени сім'ї фактично знаходяться на його утриманні, в тому числі неповнолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є інвалідом, оскільки має низку захворювань, серед яких - хронічна ниркова недостатність, термінальна стадія. Відповідно до довідки лікаря Київської міської дитячої клінічної лікарні №1 від 24.05.19р. неповнолітній - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на гемодіалізі. Діаліз проводиться 3 рази на тиждень. У зв'язку з необхідністю проведення діалізу ОСОБА_1 тричі на тиждень возить сина автомобілем з місця проживання (Печерський район міста Києва) до Київської міської дитячої клінічної лікарні №1 (Дарницький район міста Києва). Тому позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання для нього та його родини, що буде сприяти лише погіршенню матеріального становища та погіршення здоров'я його сина. Вказані обставини підтверджуються наданим представником доказами, а саме довідкою з місця роботи, свідоцтвом про народження дитини, копією посвідчення про призначення державної соціальної допомоги, копією виписки з історії хвороби та висновоком спеціаліста від 24.05.2019року.
Також, суддя враховує, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність останнього не встановлено.
Враховуючи наведені обставини, ступінь вини ОСОБА_1 , особу правопорушника, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останньому слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП без позбавлення права керування.
Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.
Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути із ОСОБА_1 , на якого накладено адміністративне стягнення, судовий збір в розмірі 384грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 23, 33, 34, ч.1 ст.130 КУпАП, суддя -
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого на посаді водія в ТОВ «УБС ЛТД», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи в матеріалах справи відсутній, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., який слід стягнути на користь держави України (одержувач: Київській області м. Київ/21081300; МФО: 899998; КБК 21081300; ЄДРПОУ: 37955989, р/р № НОМЕР_3 ) без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого на посаді водія в ТОВ «УБС ЛТД», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи в матеріалах справи відсутній, на користь державного бюджету України (р/р № 31218206010004, МФО: 899998, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, отримувач коштів: Бориспільське управління Державної казначейської служби України, КБК 22030101, призначення платежу судовий збір, код ЄДРПОУ 26539653 Бориспільського міськрайонного суду Київської області в розмірі 384 грн. 20 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постановиі може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова суду набрала законної сили ___________________
Суддя : І.А. Бондаренко