Справа № 357/13065/18
2/357/544/19
Категорія 46
24 квітня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Тодосієнко О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю, земельною ділянкою, -
Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що з 04.07.2003 року вона є власником 13/50 частин житлового будинку на підставі договору дарування частини житлового будинку АДРЕСА_1 , власником 37/50 вказаного будинку є відповідачка ОСОБА_2 . Згідно зведеного плану - для вирішення питання в службі газового господарства вказаного будинку, який розташований на земельній ділянці розміром 0,0702 га, позивачці відведено 0,0137 га, відповідачці - 0,0551 га., а земельна ділянка розміром 0,0014 га залишена у спільному користуванні. Вказує, що відповідачка постійно порушує права позивачки на вільне розпорядження своєю частиною будинку та частиною земельної ділянки, що відійшла у спільне користування. Зокрема, відповідачка встановила металевий каркас під виноград, який закріпила на стіні веранди позивачки, що призвело до утворення грибка на внутрішніх стінах веранди; встановила великі металеві ворота, що перекривають доступ позивачці до стіни веранди, у зв'язку з чим позивачка не має доступу до зовнішньої стіни веранди, на якій закріплена газова труба, крім того, ворота розташовані впритул до газового стовпчика, до якого облаштувала металеве кріплення. У зв'язку з порушеннями з боку відповідачки, контролююча служба Київоблгазу винесла попередження позивачці про негайне усунення порушень. Позивачка неодноразово зверталась до поліції з заявами про порушення своїх прав з боку сусідки, а також до Білоцерківської міської ради, однак відповідачка і надалі порушує права позивачки користуватись своєю власністю. А тому, просила суд усунути перешкоди у користуванні власністю та спільною земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачки демонтувати ворота, звільнивши прохід до зовнішньої стіни добудови - 14,0 кв. м., що належить позивачці, яка примикає до частини будинку відповідачки та надати вільний доступ до спільної частини земельної ділянки - 0,0014 га; демонтувати металевий каркас, який закріплений на стіні добудови, що належить позивачці, яка примикає до частини будинку відповідачки та стягнути судові витрати по справі.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду відзив на позов, посилаючись на те, що межа фактичного користування земельною ділянкою між сторонами була встановлена ще до того, як позивачка набула право власності на частину житлового будинку, вказує, що ніяких перешкод у користуванні власністю позивачці не створює. Просила відмовити в задоволенні позову.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що 13/50 частини будиноку АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування 1-2357 від 04.07.2003 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №142139109 від 22.10.2018 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1108207 від 28.07.2003 року та копією технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 а.с.14/.
07.02.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено шлюб, після реєстрації якого остання змінила прізвище на « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про шлюбу /а.с. 11/.
Згідно відповіді на запит щодо надання інформації щодо присвоєння кадастрового номеру на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 19.07.2018 року №1580/421-18 міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області, відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №449 від 29 грудня 2003 року надано у приватну власність громадянці ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0137 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Речове право на земельну ділянку не зареєстровано. Кадастровий номер не присвоєно /а.с. 17/.
Відповідно до листа головного управління Держгеокадастру у Київській області від 03.12.2018 року №29-10-0.331-18365/2-18, за інформацією міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в Управлінні наявні відомості про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номеромНОМЕР_1 серії НОМЕР_2 зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1433 від 26.08.2003 року на земельну ділянку загальною площею 0,0551 га, за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я гр. ОСОБА_2 .
Як вбачається з позовної заяви, наданих фотокопій та не заперечується відповідачкою, остання встановила металевий каркас під виноград, який закріпила на стіні веранди позивачки та великі металеві ворота, що перекривають доступ до стіни веранди позивачки та знаходяться впритул до газового стовпчика, 14,04 кв. м., що примикає до частини будинку відповідачки /а.с. 23-24/.
09.06.2016 року працівники Білоцерківської філії по експлуатації газового господарства ПАТ «Київоблгаз» видали попередження № 358 , в якому зобов'язали позивачку, для запобігання аварійних ситуацій в системах газопостачання та недопущення нещасних випадків терміново усунути порушення, а саме: пофарбувати ввідний газопровід.
26.06.2018 року працівники Білоцерківської філії по експлуатації газового господарства ПАТ «Київоблгаз» видали попередження, в якому вказали, що ОСОБА_1 порушила п.п 1.5 ПБСГУ, а саме: захаращення ввід. газопостачання, забудова на ввідному газопостачання, пофарбування. Та зобов'язано відповідно до п. 1.12 надати доступ обслуговуючого персоналу у світлу пору доби, а при аварійній ситуації - цілодобово.
Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області надав відповідь на заяву позивачки від 21.06.2016 року щодо порушення її майнових прав зі сторони сусідів по домоволодінню, повідомило, що органи місцевого самоврядування не уповноважені втручатися та вирішувати майнові спори, або спори пов'язані з пошкодженням майна та рекомендовано звернутись до суду за захистом свої прав, що підтверджується листом від 11.07.2016 року №Г-7822.
Крім того, ОСОБА_1 неодноразово зверталась в органи поліції за захистом свої майнових прав, що підтверджується висновком від 05.06.2016 року за результатами розгляду матеріалів перевірки ЖЕО №15481 від 28.05.2016 року, від 02.06.2018 року за результатами розгляду матеріалів перевірки ЖЕО №16624 від 28.05.2018 року та відповіддю на звернення від 02.06.2018 року. За результатами розгляду вказаних матеріалів рекомендовано звернутись до суду в порядку цивільного судочинства за захистом свої прав.
Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Окрім того, статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Також, відповідно до приписів ст. 319, 320, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За приписами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Також, за змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (ч. 2 ст. 158 ЗК України).
Відповідно до п. 3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності, передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу зазначених вище доказів у цивільній справі, суд прийшов до висновку, що позивачкою ОСОБА_1 у повній мірі доведено перед судом факт порушення її права користування земельною ділянкою та вчинення відповідачем дій за межами його прав з порушенням прав, свобод та інтересів позивачки.
Таким чином, вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача провести демонтаж воріт та металевий каркас, які встановлені відповідачкою ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження, а тому його права підлягають захисту у спосіб, визначений позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн., а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 16, 316-319, 321, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 279, 280, 281, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_6 ) про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю, земельною ділянкою - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) у здійсненні права користування власністю та спільною частиною земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_7 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 ):
- Демонтувати ворота, звільнивши прохід до зовнішньої стіни добудови - 14,0 кв. м., що належить ОСОБА_1 , яка примикає до частини будинку ОСОБА_2 , та надати вільний доступ до спільної частини земельної ділянки - 0,0014 га;
- Демонтувати металевий каркас, який закріплений на стіні добудови - 14,0 кв. м., що належить ОСОБА_1 і яка примикає до частини будинку ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було врученоі у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБ. І. Кошель