Справа № 348/2257/18
Провадження № 1-кп/348/153/19
04 червня 2019 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Надвірна кримінальне провадження №12018090200000698 від 02.10.2018 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця с.Зелена, Надвірнянського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, працюючого дорожнім працівником фірми «ПБС», розлученого, на утриманні немає нікого, не судимого, громадянина України, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку). Також ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у викраденні офіційного документу. Крім того ОСОБА_4 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.
Злочини ним вчинено при наступних обставинах:
01.10.2018 року приблизно о 03 год. 00 хв. ОСОБА_4 знаходився у квартирі, по місцю свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де він спільно проживає із своєю співмешканкою ОСОБА_5 .
В цей час, у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом таємного викрадання грошей, що належать співмешканці ОСОБА_5 .
В подальшому, обвинувачений підійшов до тумбочки, в одній із кімнат квартири, достовірно знаючи, що в жіночій сумочці чорного кольору, яка належить ОСОБА_5 перебувають грошові кошти, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно, користуючись відсутністю ОСОБА_5 , шляхом вільного доступу, викрав з її сумочки грошові кошти у сумі 300 грн. (триста гривень) номіналами купюр 200 грн. та 100 гри., а також банківську платіжну картку, видану АТ «Райффайзен Банк Аваль» із номером № НОМЕР_1 , для обслуговування рахунку з таким же номером, відкритого на ім'я потерпілої ОСОБА_5 , що відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та абзацу 2 статті 1 Закону України «Про інформацію» є офіційним документом. В подальшому викраденими грошима обвинувачений розпорядився на власний розсуд, чим довів до завершення свій злочинний умисел.
При цьому, платіжна картка за своїм юридичним значенням (правовим режимом) та функціональним призначенням відповідно до чинного законодавства є платіжним інструментом - засобом доступу до банківського рахунку, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених договором, і є різновидом офіційних документів.
Своїми умисними, злочинними діями, ОСОБА_4 , заподіяв майнову шкоду ОСОБА_5 на загальну суму 300 гривень.
Продовжуючи свої злочинні дії, 01.10.2018 року у нічний час доби, ОСОБА_4 прибув до банкомату АТ «Райффайзен Банк Аваль», що розташований за адресою: м.Надвірна, вул.Чорновола, буд.4, де в нього виник умисел на таємне викрадення грошових коштів із розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , за допомогою банківської платіжної картки АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне збагачення, користуючись та розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, шляхом вільного доступу, до отриманої у той же день банківської картки ОСОБА_5 , діючи таємно, ОСОБА_4 , вищевказану банківську картку ввів у банкомат АТ «Райффайзен Банк Аваль», що розташований за адресою: м.Надвірна, вул.Чорновола, буд.4, після чого, розуміючи, що на даній картці наявні грошові кошти, намагався ввести пін-код для доступу до них на рахунку банківської картки, який він попередньо отримав від потерпілої ОСОБА_5 , при користуванні цією карткою та запам'ятав його шляхом запису у своєму мобільному телефоні, однак достовірно ввести пін-код ОСОБА_4 не вдалося.
Після цього, вважаючи, що даний банкомат АТ «Райффайзен Банк Аваль», що розташований за адресою: м.Надвірна, вул.Чорновола, буд.4, знаходиться у несправному стані, ОСОБА_4 , підійшов до банкомату АТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться за декілька метрів від попереднього та ввів у банкомат АТ КБ «ПриватБанк» вищевказану банківську платіжну картку, після чого спробував ввести пін-код, однак і ця спроба виявилася недостовірною.
В подальшому, ОСОБА_4 підійшов до банкомату АТ «Ощадбанк», який знаходиться неподалік першого і також розташований за адресою: м.Надвірна, вул.Чорновола, буд.4, та ввів вищевказану банківську платіжну карту в даний банкомат, спробувавши ввести пароль, однак і втретє не зміг довести до завершення свій злочинний умисел, а саме викрасти грошові кошти з банківської платіжної картки.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме для викрадення грошових коштів з банківської картки ОСОБА_5 , однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та пояснив, що близько чотирьох років він проживав разом з ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 .
01.10.2018 року у них виник конфлікт на грунті ревнощів. Оскільки він збирався їхати на роботу, йому потрібні були гроші. У зв'язку з цим він близько третьої години ночі перебуваючи в квартирі, по місцю свого проживання, вирішив таємно взяти гроші, що належать ОСОБА_5 .
Він підійшовши до тумбочки, в одній із кімнат квартири та знаючи, що в сумочці ОСОБА_5 є гроші, викрав їх звідти в сумі 300 грн., а також банківську картку АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ім'я його співмешканки ОСОБА_5 .
Після цього він пішов до банкомату АТ «Райффайзен Банк Аваль», що розташований за адресою: м.Надвірна, вул.Чорновола, буд.4, де хотів зняти гроші із картки ОСОБА_5 . Однак поставивши картку в даний банкомат та ввівши пін-код, який він запам'ятав коли попередньо користувався нею разом із потерпілою, зняти гроші він не зміг, так як пін-код виявився невірним.
Вважаючи, що даний банкомат не працює, він підійшов до банкомату АТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться за декілька метрів і спробував зняти кошти вже в цьому банкоматі, що також у нього знову не вийшло через неправильний пін-код.
Далі він підійшов до банкомату АТ «Ощадбанк», який знаходиться неподалік першого та знову спробував ввести пароль і зняти кошти, однак і втретє не зміг цього зробити.
Усвідомлює, що вчинив умисні злочини. Просить суд його суворо не карати, у вчиненому щиро розкаюється та обіцяє стати на шлях виправлення. Запевнив суд, що подібного більше не повторить.
Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинах при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та зважаючи на те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового процесу, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів при обставинах викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вірно кваліфіковано за ч.1 ст.185 КК України. Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у викраденні офіційного документу, вірно кваліфіковано за ч.1 ст.357 КК України. А умисні дії, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, вірно кваліфіковано за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує тяжкість вчинених злочинів, зокрема за ч.1 ст.185 та ч.2 ст.185 КК України, які відносяться відповідно до вимог ст.12 КК України до злочинів середньої тяжкості та за ч.1 ст.357 КК України - до злочинів невеликої тяжкості, обставини вчинення злочинів, дані про особу обвинуваченого: має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризуються позитивно, на обліку у лікаря психіатра та наркологічному кабінеті Надвірнянської ЦРЛ не перебуває, його поведінку до і після вчинення злочинів, ставлення до скоєного та відповідно до ч.1 ст.66 КК України, обставини, що пом'якшують покарання - повне визнання вини у вчиненому на досудовому слідстві та в суді, щире каяття та активне сприяння в розкритті злочинів, добровільне відшкодування потерпілій заподіяних збитків.
Як обтяжуючу ОСОБА_4 вину обставину, відповідно до ч.1 ст.67 КК України суд врахував, що злочини, ним вчинено щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
З врахуванням всіх обставини справи, особи обвинуваченого, його поведінку до і після вчинення злочинів, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Разом з тим, вказані вище обставини в сукупності є, на думку суду, такими, що не тільки пом'якшують покарання, але й істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 злочинів і дають підстави, з врахуванням як обставин у справі так і особи обвинуваченого та викладених вище пом'якшуючих відповідальність обставин, застосувати ст.69 КК України при призначенні йому покарання перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.185 КК України, а саме у виді штрафу.
Обраний обвинуваченому такий вид покарання, на переконання суду, відповідатиме не тільки тяжкості вчинених ОСОБА_4 злочинів та обставинам справи, але й особі самого обвинуваченого, є обгрунтованим та буде відповідати меті покарання.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.185 КК України - штраф у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень.
- за ч.1 ст.357 КК України - штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
- за ч.2 ст.185 КК України - із застосуванням ст.69 КК України - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_4 визначити - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 - не обирався.
Вирок суду може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 - в той самий строк з часу отримання копії вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1