03 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/1440/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Бруновська Н.В.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
за участю:
представник третьої особи Ревер С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Львівської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 13 грудня 2018 року (головуючий суддя Кавацюк В.І., м.Львів) у справі № 466/1764/17 за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Сяйво» до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про скасування ухвали Львівської міської ради,
10 березня 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про скасування ухвали Львівської міської ради.
Позов обґрунтовує тим, що міська рада не зверталась до ТДВ «Сяйво» з інформацією про те, що громадянка ОСОБА_1 має намір отримати земельні ділянки в оренду для обслуговування виробничих споруд. Про факт невиконання Львівською міською радою, як орендодавцем, умов договору оренди землі ТДВ «Сяйво» стало відомо після участі в першому засіданні узгоджувальної комісії Львівської міської ради з вирішення земельних спорів, яке відбулося 16 грудня 2016 року. Львівська міська рада мала інформацію про зареєстрований договір оренди землі і отримала письмове повідомлення від позивача про намір продовжити дію договору оренди, однак проігнорувала необхідність належного виконання своїх зобов'язань за договором оренди перед ТДВ «Сяйво» і дотримання законодавства України.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 13 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено. Скасовано ухвалу Львівської міської ради №585 від 26 травня 2016 року «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_2».
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначила, що ухвала №585 від 26 травня 2016 року прийнята Львівською міською радою в межах своєї компетенції, які визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України, та вона є обгрунтованою, оскільки Львівською міської радою при її прийняті було реалізовано свої дискреційні повноваження, як власника землі. Оспорювана ТДВ «Сяйво» ухвала Львівської міської ради не порушує прав позивача, оскільки стосується лише погодження місця розташування земельної ділянки, надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та є індивідуальним актом застосування норм права, який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів, є виконаним в силу самого факту його прийняття, а тому є таким, що вичерпав свою дію одночасно з його прийняттям. ТДВ «Сяйво» намагається перешкодити їй, ОСОБА_1 , у виготовленні та погодженні технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, які межують з ділянками, що знаходяться в користуванні цього підприємства. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Разом з тим, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подав і відповідач - Львівська міська рада. Зазначає, що положеннями ст. 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята більшістю голосів від загального складу Львівської міської ради (44 голоси) та підстав для її скасування немає.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримує вимоги своєї апеляційної скарги, а також вимоги скарги відповідача.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
09 лютого 2006 року Львівською міською радою було прийнято ухвалу №3201 «Про користування ВАТ «Сяйво» земельною ділянкою на АДРЕСА_2 ». Згідно з п.1 вищевказаної ухвали, копія якої долучена до матеріалів справи, було передано ВАТ «Сяйво» земельну ділянку площею 1,4206 га на АДРЕСА_2 в оренду терміном на 10 років за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування будівель та споруд, у тому числі в межах червоних ліній земельну ділянку площею 0,3636 га з обмеженнями (п.1). Відповідно до п.2 ухвали договір оренди земельної ділянки терміном на 10 років має бути укладений в місячний термін та зареєстрований в установленому порядку.
На виконання вищевказаної ухвали 07 липня 2006 року між Львівською міською радою, в особі заступника голови з питань містобудування та землеустрою Павліва А.П., та ВАТ «Сяйво», в особі голови правління Гурла Р.В. , було укладено договір оренди землі, який зареєстровано 07 липня 2006 року, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Ш-2 вчинено запис №Ш-562. Відповідно до умов цього договору Львівська міська рада, як орендодавець, передала, а ВАТ «Сяйво», як орендар, прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий № НОМЕР_1 , загальною площею 1,4206 га, у тому числі під забудовою 0, 7154 га, під твердим покриттям 0,5528 га, під озелененням 0,1524 га (в т.ч в межах червоних ліній 0,3636га), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Як вбачається з п.8. вищевказаного договору, він був укладений строком на 10 років та після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до дня закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
В 2014 році ВАТ «Сяйво» було реорганізовано у ТДВ «Сяйво», що спричинило внесення змін до договору, а саме зміна найменування орендаря.
09 листопада 2015 року ТДВ «Сяйво» звернулося до Львівської міської ради зі зверненням за №64 щодо наміру продовження терміну оренди вищезазначеної земельної ділянки, яке було зареєстроване у Львівській міській раді 17 листопада 2015 року за №2-22061. На вказане звернення від управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради ТДВ «Сяйво» отримало відповідь за №2403-2 вих.1194 від 19 листопада 2015 року, в якій зазначалось, що для продовження терміну дії договору оренди землі, відповідно до рішення виконавчого комітету від 08 серпня 2014 року №665 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада», необхідно подати вказаний у цій відповіді перелік документів. ТДВ «Сяйво» подало заяву та визначений перелік документів до Львівської міської ради для поновлення договору оренди землі через Центр надання адміністративних послуг у м. Львові.
03 серпня 2015 року гр. ОСОБА_1 звернулась до Львівської міської ради з відповідною заявою про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для виробничих потреб на АДРЕСА_2, яка була зареєстрована у Львівській міській раді 03 серпня 2015 року за №3-К-23283/АП. До цієї заяви вона додала перелік документів, який передбачений рішенням від 08 серпня 2014 року №605 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада», зокрема: план земельної ділянки; довідку з відділу Держземагентства у м. Львові Головного управління Держземагентства у Львівській області про правовий статус земельної ділянки від 14.11.2014 року № 40/01-14/6104; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, номер запису про право власності: 1900909 (право власності на об'єкт нерухомого майна, будівля під літ. «Х-1» набута гр. ОСОБА_1 ); технічний паспорт на приміщення їдальні 2Турист» літ. «Х-1» по АДРЕСА_2; договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна від 13 вересня 2012 року.
26 травня 2016 року прийнято оскаржувану позивачем ухвалу №585 «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_2».
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що міська рада прийняла оскаржувану позивачем ухвалу №585 від 26 травня 2016 року в період дії договору оренди землі від 07 липня 2006 року та без врахування передбаченого чинним законодавством та умовами укладеного договору переважного права ТДВ «Сяйво» на поновлення дії договору на новий строк.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
За змістом п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Положеннями ч.ч 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного Кодексу.
Приписами ст. 123 Земельного кодексу України визначено порядок звернення для одержання в користування земельної ділянки, строки розгляду такого звернення органом місцевого самоврядування та підстави для прийняття рішення про надання ділянки в користування відповідному суб'єкту.
Нормами ч. ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків встановлених ч.ч.2, 3 ст. 134 цього Кодексу.
Процедура включення питань до розгляду на пленарні засідання та сесію Львівської міської ради визначена Регламентом Львівської міської ради, затвердженим ухвалою Львівської міської № 260 від 17 березня 2016 року.
Відповідно до ст.33 Регламенту Львівської міської ради підготовку питань, що подаються на розгляд ради, організовує секретар ради. Проект ухвали, що містить всі передбачені погоджувальні візи та планується на розгляд ради, подається секретарю ради у друкованій та електронній формах.
Проект ухвали Львівської міської ради на продовження договору оренди землі з ТДВ «Сяйво» отримав всі погоджувальні візи станом на 23 січня 2017 року. Даний проект ухвали було направлено на розгляд до постійних комісій ради, до сфери повноважень яких належать такі питання. За результатами голосування на пленарному засіданні 06 квітня 2017 року було прийнято ухвалу №1859 «Про надання товариству з додатковою відповідальністю «Сяйво» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_2».
Вищевказаною ухвалою Львівська міська рада надала ТДВ «Сяйво» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_2, загальною площею 1, 3095 га, для обслуговування виробничо-складських приміщень за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а саме: ділянки 1 орієнтовною площею 0,8514 га; ділянки 2 орієнтовною площею 0,2911 га (у тому числі площею 0,2890 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень); ділянки 3 орієнтовною площею 0,1673 га; ділянки 4 орієнтовною площею 0,0497 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень.
Положеннями ст. ст. 1, 2 Закону України № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року (з наступними змінами і доповненнями) «Про оренду землі» (Закон № 161-XIV) передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За змістом ст. 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У відповідності до ст. 15 Закону № 161-XIV істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Приписами ст. 24 цього ж Закону передбачено права та обов'язки орендодавця, і зокрема, обов'язок не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
У відповідності до положень ст.33 Закону № 161-XIV передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення оренди землі).
Колегія суддів зазначає, що між ВАТ «Сяйво» та Львівською міською радою 07.07.2006 року було укладено договір оренди землі щодо надання у строкове платне користування земельною ділянкою для обслуговування будівель та споруд загальною площею 1,4206 га за адресою АДРЕСА_2 строком на 10 років до 09.02.2016 року. У договорі оренди земельної ділянки, у п.8 чітко визначена дата, до якої дійсний договір оренди - 09.02.2016 року. Сторони у добровільному порядку своїми підписами погодили дію такого договору до визначеної дати.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними Законом України «Про місцеве самоврядування України», Земельним кодексом України.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на договір купівлі-продажу від 13 вересня 2012 року, який був укладений ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я.,з якого видно, що ОСОБА_1 придбала у власність будівлю під літ. «Х-1», загальною площею 329,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана будівля розташована на земельній ділянці площею 1,4206 кв.м, на АДРЕСА_2 , кадастровий номер: НОМЕР_1 .
Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради є обґрунтованою, оскільки відповідачем при її прийнятті реалізовано дискреційні повноваження власника землі. Разом з тим, розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має на меті визначення меж земельної ділянки в натурі, а також з'ясування обставин, що можуть бути перешкодою для надання такої ділянки громадянину. Отже, прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише початковим та обов'язковим етапом у визначеному чинним законодавством порядку передачі земельної ділянки у користування, який надає право громадянину звернутися до відповідних органів для виконання робіт з розроблення проекту землеустрою. Ухвала про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії застосування норм права, який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів (констатує факт надання згоди), є виконаним в силу самого факту його прийняття, а тому є таким, що вичерпав свою дію одночасно з його прийняттям.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оспорювана ухвала Львівської міської ради жодним чином не порушує прав позивача, оскільки таке рішення міської ради стосується лише погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову, а тому доводи апелянтів слід врахувати при вирішенні даної справи.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст.242, 243, 268, 286, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
апеляційні скарги ОСОБА_1 та Львівської міської ради задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 13 грудня 2018 року у справі № 466/1764/17 - скасувати.
Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді Н. В. Бруновська
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 05 червня 2019 року.