іменем України
9 лютого 2010 року Бершадський районний суд Вінницької області
В складі головуючого судді Гуцола В.І.
при секретарі Терлецькій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС у м. Вінниця про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до УДАІ УМВС у м. Вінниці про скасування постанови по справі про адміністративне порушення з тих підстав, що як стверджує, 12.01.2010 року він керуючи автомобілем НОМЕР_1, під'їжджаючи до перехрестя автошляху Вінниця-Липовець, несподівано сталась несправність паливної системи двигуна, у зв'язку з чим, виникла необхідність технічної зупинки через несправність паливної системи. Під час проведення ремонту паливної системи двигуна, до нього підійшов інспектор ДАІ Подулейко Дмитро Вікторович, який зразу ж пред'явив претензії в питанні порушення ПДР, тобто порушення правил зупинки і стоянки, так як в місці зупинки в наявності горизонтальна розмітка, яка позначає пішохідний перехід. Незважаючи на те, що проїзна частина дороги була засніжена і нанесена дорожня розмітка, на яку посилався працівник ДАІ, була невидимою для водіїв, а також був відсутній дорожній знак 5.35.2 «Пішохідний Перехід», який встановлюється безпосередньо перед пішохідним переходом та інформує учасників дорожнього руху про наявність пішохідного переходу, працівник ДАІ склав адміністративний протокол на підставі якого виніс постанову про накладення на позивача стягнення у вигляді штрафу. Вважає зазначену постанову незаконною і просить її скасувати, оскільки він не вчиняв адміністративне правопорушення передбачене ч.1, ст..122 КУпАП.
В судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про отримання судової повістки, тому суд вважає за можливе слухати справу без представника відповідача.
При вирішенні даної справи суд керувався наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що, передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Заслухавши позивача, свідка, судом встановлено, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача відповідач діяв не на підставі законів України, оскільки позивач не визнавав своєї вини у вчиненні правопорушення, в протоколі про адміністративне правопорушення та матеріалах справи відсутні докази вини позивача у вчиненому правопорушенні, в протоколі та постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вказане місце вчинення правопорушення, чим порушені вимоги ст.ст. 256, 283 КУпАП.
За таких обставин постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ст.. 122 ч.1 КУпАП залишатись в силі не може і підлягає скасуванню, а справа провадженням - закриттю.
На підставі ст.ст. 122 ч.1 КУпАП 287-289, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 158,159,160,161, 162, 163 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС у м. Вінниця про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити повністю.
Постанову інспектора ДАІ окремої роти ДПС УДАІ Вінницької області Подулейко В.І. серії АВ № 070552 від 12.01.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по ст.122 ч.1 КУпАП скасувати, а справу провадженням - закрити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України шляхом подання апеляційної скарги в строк, передбачений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження . Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.