11.02.10р.Справа № 18/29-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд", м. Дніпропетровськ
до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ
про тлумачення умов договору
Суддя Петрова В.І.
Представники:
від позивача: Алєксєєв О.Є. дов. від 13.01.09 р.
Сідельківська Г.М. дов. від 02.01.09 року
від відповідача: ОСОБА_5 дов. від 15.05.09 р.
ОСОБА_6 дов. від 15.05.09 р.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбут" просить визнати пункт 7.2 договору купівлі-продажу нафтопродуктів №24/03/09 від 24.03.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорбуд»та Приватним підприємцем ОСОБА_2, як такий, який в контексті змісту пункту 7.4 того ж договору, а також вимог статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»і статті 343 Господарського кодексу України слід розуміти, що за домовленістю сторін визначено розмір пені в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу від вартості неоплачених або несвоєчасно оплачених нафтопродуктів і транспортних витрат, однак, розмір пені, яка підлягає сплаті (стягненню) відповідно до пункту 7.2 вказаного договору, не може перевищувати розміру пені, обрахованої виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується (стягується) пеня.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що зміст пункту 7.2 договору № 24/03/09 має тлумачитись як пункт, що встановлює розмір пені за домовленістю сторін, але в разі сплати або стягнення пені її розмір не може перевищувати максимального розміру, встановленого чинним законодавством, як це передбачено п. 7.4. договору №24/03/09, оскільки в іншому випадку п. 7.2 договору №24/03/09 буде суперечити вимогам закону.
Відповідач позов не визнає, зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов"язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та, відповідно, не тягне за собою правових наслідків.
По справі оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
24.03.2009 року між Приватним підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 24/03/09, за умовами якого відповідач зобов"язався передати у власність позивача, а позивач зобов"язався прийняти та оплатити нафтопродукти. Номенклатура, кількість, умови поставки, порядок оплати та ціна нафтопродуктів визначається сторонами за додатковою угодою.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов"язання повинні виконуватись належним чином у встановлений договором строк.
У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання (ст. 549 ЦК України).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку неоплати або несвоєчасної оплати вартості отриманих нафтопродуктів і транспортних витрат, покупець оплачує продавцю пеню 0,5 % за кожен день прострочення платежу від вартості неоплачених або несвоєчасно оплачених нафтопродуктів і транспортних витрат. Оплата пені не звільняє покупця від виконання взятих на себе зобов"язань за цим договором.
Позивач просить витлумачити зміст п. 7.2. договору, оскільки вважає, що в контексті з п. 7.4 договору незрозуміло, який розмір пені повинен сплачувати позивач за несвоєчасну оплату вартості отриманих нафтопродуктів, оскільки відповідно до п. 7.4. договору за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно діючого законодавства.
Відповідно до ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також
загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що слова і вирази, які вживаються в тексті пункту 7.2. договору, не викликають будь-яких запитань до зазначених термінів, які загальноприйняті у відповідній сфері відносин.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Відмовити позивачу в тлумаченні п. 7.2. договору в такому тексті, як він визначив.
Пункт 7.2. договору купівлі-продажу від 24.03.2009 року за № 24/03/09 належить розуміти так: "В разі неоплати або несвоєчасної оплати вартості отриманих нафтопродуктів і транспортних витрат, покупець оплачує продавцю пеню 0,5 % за кожен день прострочення платежу від вартості неоплачених або несвоєчасно оплачених нафтопродуктів і транспортних витрат. Оплата пені не звільняє покупця від виконання взятих на себе зобов"язань за цим договором".
Суддя В.І. Петрова