№ 2-196/2010р.
Іменем України
5 березня 2010 року Бершадський районний суд
Вінницької області
В складі головуючого Полотнянка Ю.П.
при секретарі Дончик О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну
справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Вінницької області про визнання права власності,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бершадської міської ради Вінницької області про визнання права власності, посилаючись на те, що згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 7.10.2009 року НОМЕР_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Бершадської міської ради від 31.08.2009 року за №82. Рішенням відповідача за №107 від 26.09. 2008 року отримала дозвіл на реконструкцію гаража поАДРЕСА_1. Те, що вона провела будівельні роботи по реконструкції гаража підтверджує технічним заключенням по стану будівельних конструкцій магазину промтоварів по АДРЕСА_1 , яке виконано державним підприємством «Архітектурно - будівельний інжиніринг » .
З даного заключення , яке проведено в липні 2009 року вбачаються висновки,
що несучі та огороджуючи конструкції придатні для безпечної експлуатації за призначенням та відповідають нормативним документам і збудовано відповідно до будівельного паспорта від 15.09.2008 року комунального підприємства
« Бершадське районне архітектурне бюро » .
Те, що вона вчинила будівництво на земельній ділянці, яка їй надана
відповідачем свідчить державним актом за №619240 від 26.01.2009 року з цільовим призначенням земельної ділянки , площею - 0,0625 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд вАДРЕСА_1 .
Відповідач не визнає за нею право власності на збудований магазин,
пояснюючи це тим, що вона відступила від призначення реконструкції
гаража на своїй земельної ділянки та вчинила самовільну забудову замість гаража - магазин, що суперечить рішенню за №107 від 26.09.2008 року Бершадської міської
ради.
Згідно із ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою , яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці , що не була їй виділена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під
уже збудоване нерухоме майно .
Так як між нею та відповідачем виник спір щодо визнання права власності на збудоване приміщення магазину, а не гаража, то вона змушена звернутись до суду
за захистом своїх прав та інтересів по тій причині , що вона діяла за згодою відповідача та таке будівництво не порушує прав інших осіб та дає їй можливість бути працевлаштованою за місцем свого проживання.
Просить постановити рішення, яким визнати за нею право приватної власності
на магазин -А , загальною площею - 29,3 кв.м. , а - ганок розташований в
АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просить його задовольнити.
Представник відповідача Розворук А.В. позов визнав повністю, про що надав письмову заяву.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Керуючись ст. 376 ЦК України, ст. 130, 174 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 нею право приватної власності
на магазин - А , загальною площею - 29,3 кв.м., а - ганок розташований в
АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.