10 березня 2010 р. № 49/188-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши
касаційну скаргу ПАТ "АКБ "Київ", м. Київ
на ухвалувід 28.04.2009 р. господарського суду м. Києва
у справі№ 49/188-б господарського суду м. Києва
про банкрутство ВАТ "Завод сантехнічних заготовок", м. Київ
арбітражний керуючийМаковецька В.В. (розпорядник майна), м. Львів
керуючий санацієюСеменюк О.В., м. Київ
кредитори1. ТОВ "ЛКС", м. Київ;
2. ТОВ "ЛКС-Плюс", м. Київ;
3. ТОВ "Теплоенергосервіс", м. Київ;
4. ТОВ "Геліосбуд-Роял", м. Київ;
5. ФОП ОСОБА_6, м. Київ;
6. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві;
7. ТОВ "Квант", м. Київ;
8. ТОВ "Квант-Люкс", м. Київ;
9. ТОВ "Сан-Ком", м. Київ
в судовому засіданні взяли участь представники:
боржника
ПАТ "АКБ "Київ"
ДПІ у Святошинському районі м. КиєваХаренко А.В., довір., Мирутенко М.М., довір.;
Прядко А.М., довір.;
Мельник Р.В., довір.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.04.2009 р. (суддя Митрохіна А.В.) за заявою боржника - ВАТ "Завод сантехнічних заготовок" порушено провадження у справі №49/188-б про його банкрутство в порядку ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство), відкрито процедуру санації боржника, призначено розпорядника майна та керуючого санацією.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.09.2009 р. затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 21 481 040,26 грн., у тому числі і грошові вимоги ПАТ "АКБ "Київ".
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 28.04.2009 р., ПАТ "АКБ "Київ" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив її скасувати, а провадження у справі припинити.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального права, зокрема ст. ст. 7, 53 Закону про банкрутство. Скаржник посилається на те, що план санації боржника погодили кредитори, загальна сума вимог яких становить менше, ніж 50 відсотків кредиторської заборгованості боржника.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Порушуючи провадження у даній справі, суд першої інстанції визнав подані боржником матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду.
Однак з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 53 Закону про банкрутство керівник боржника має право подати згідно з вимогами статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:
- за наявності рішення органу, до повноваження якого віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника;
- за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника боржника.
Отже, стаття 53 Закону про банкрутство передбачає звернення боржника з заявою про порушення справи про банкрутство на загальних підставах, встановлених ст. 7 Закону про банкрутство, з обов'язковим виконанням також додаткових вимог, встановлених ст. 53 Закону про банкрутство, оскільки у цьому випадку процедура розпорядження майном боржника окремо не проводиться, а одночасно з порушенням справи про банкрутство відкривається процедура санації.
В свою чергу, стаття 7 Закону про банкрутство, зокрема вимагає надання боржником документів, які підтверджують неплатоспроможність боржника.
До заяви про порушення справи про банкрутство ВАТ "Завод сантехнічних заготовок", зокрема додані план санації, письмова згода кредиторів, загальна сума вимог яких складає 4 696 822 грн., копія балансу та фінансового звіту.
Згідно вимог ст. 53 Закону про банкрутство кредиторська заборгованість боржника повинна підтверджуватись даними його бухгалтерського обліку.
Боржник у поданій заяві зазначає, що його кредиторська заборгованість, строк виконання якої настав, складає 7 762 000 грн.
За правилами статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку складається баланс та звіт про фінансові результати, які є складовою частиною фінансової звітності підприємства.
Отже, документами фінансової звітності є баланс та звіт про фінансові результати боржника.
Проте заборгованість, вказана боржником в заяві про порушення справи про банкрутство, не співпадає з даними документів його фінансової звітності.
Згідно балансу станом на 31.12.2008 р., загальна поточна заборгованість боржника складає 21 507 000 грн., у тому числі заборгованість по кредитам банків - 8 734 000 грн.
Більше того, як вбачається, на момент порушення провадження у даній справі про банкрутство господарським судом м. Києва було винесено рішення від 18.03.2009 р. у справі №34/28 про стягнення з боржника на користь ПАТ "АКБ "Київ" заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 9 598 235,95 грн.
Викладене свідчить про те, що заборгованість боржника тільки лише перед кредитором ПАТ "АКБ "Київ", який не погоджував план санації, перевищує загальну суму кредиторської заборгованості, вказаної боржником у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство.
Крім того, до заяви боржника не додані документи в підтвердження його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 2 статті 7 Закону про банкрутство (рішення суду про стягнення заборгованості, наказ на примусове виконання судового рішення, постанова про відкриття виконавчого провадження, претензія тощо).
За відсутності таких документів немає ознак неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед банками, бюджетом, іншими кредиторами.
Вказане не може бути з'ясовано судом касаційної інстанції в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, згідно положень якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Це прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій. У зв'язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти рішення по суті поданої заяви.
Відповідно до ст. 11 Закону про банкрутство за загальною процедурою банкрутства ознаки неплатоспроможності боржника з'ясовуються судом у підготовчому засіданні.
Оскільки у справі про банкрутство, порушеній за статтею 53 Закону про банкрутство, відсутнє підготовче засідання, то ознаки неплатоспроможності боржника з'ясовуються судом на стадії прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.
Відмінність процедури банкрутства за ст. 53 Закону про банкрутство полягає в тому, що в цьому випадку процедура банкрутства спрямована на санацію боржника, тоді як при загальній процедурі банкрутства за наслідками стадії розпорядження майном можлива або санація, або ліквідація боржника.
Але в будь-якому випадку у боржника повинні бути ознаки неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного.
Боржник не повинен доводити свою неплатоспроможність лише в єдиному випадку -при зверненні до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, який ліквідується власником). Тут має місце неоплатність, яку встановлює сам боржник в процесі ліквідації.
Необхідно мати на увазі, що процедура банкрутство за статтею 53 Закону про банкрутство, на відміну від тих, що передбачені статтями 51 та 52 Закону про банкрутство, не є спрощеною процедурою банкрутства. Це спеціальна процедура, яка здійснюється на загальних підставах з урахуванням особливостей, передбачених ст. 53 Закону про банкрутство.
Такий режим стосується подання додаткових документів, процедури ініціювання, поєднання судових процедур (розпорядження майном та санації), залучення додаткових учасників (одночасна наявність розпорядника майна та керуючого санацією).
На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та, в порушення вимог Закону про банкрутство, не перевірив відповідність заяви боржника про порушення справи про банкрутство вимогам чинного законодавства.
У зв'язку з чим оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.
При вирішенні питання про прийняття вказаної заяви суду необхідно врахувати викладене та, повно і всебічно дослідивши всі обставини справи, розглянути заяву з дотриманням вимог чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 1, 7, 53 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 41, 1115, 1117, 1119 -11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу ПАТ "АКБ "Київ" задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 28.04.2009 р. у справі №49/188-б скасувати.
3. Справу №49/188-б передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство в іншому складі суду.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич