10 березня 2010 р. № 57/146-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючого),
Катеринчук Л.Й. (доповідач),
Яценко О.В.
розглянувши
касаційну скаргуТОВ НВП "Харківенергоремонт" в особі ліквідатора Шершня Ю.С.
на рішеннягосподарського суду Харківської області від 23.10.2009 року
у справі
господарського суду№ 57/146-09
Харківської області
за позовомТОВ НВП "Харківенергоремонт"
доАКІБ "УкрСиббанк"
провизнання дій незаконними
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ленінський відділ Державної виконавчої служби Харківського МУЮ
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:Гедзей Н.В. (довіреність № 1802/10-93 від 18.02.2010 року),
від відповідача:Лисицька О.О. (довіреність № 33-21/302 від 18.01.2010 року),
від скаржника:не з'явились,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явились.
26.06.2009 року ТОВ НВП "Харківенергоремонт" (далі -Позивач) звернувся з позовом до АКІБ "УкрСиббанк" (далі -Відповідача), про визнання незаконними дій відповідача, які полягали у списанні грошових коштів з рахунку позивача без погодження з позивачем. При цьому позивач аргументував порушенням відповідачем статей 321, 346 Цивільного кодексу України, а саме, порушення права власності позивача на грошові кошти на депозитному рахунку; порушення відповідачем статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки списання грошових коштів з рахунку позивача проводились під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у справі №Б-50/63-09 про банкрутство позивача; та на порушення відповідачем статей 6, 55 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема те, що на рахунки позивача з яких відповідачем проводилось списання був накладений арешт.
Заявою про зміну предмету спору (вх. № 7641 від 13.07.2009 року)позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути грошові кошти позивачу шляхом здійснення банківської операції з переказу грошових коштів у сумі 1073678, 92 грн. на поточний рахунок № 26008000127868 в АТ "Укрексімбанк" філія у місті Харкові, Україна, МФО 351618.
16.10.2009 року позивач надав через канцелярію суду заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 24866 від 16.10.2009 року), в якому просить суд стягнути з відповідача 1 117 402,85 грн., яка мотивована тим, що за час розгляду позову відповідачем ще декілька разів були списані грошові кошти з рахунків позивача.
В судовому засіданні 19.10.2009 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалося перерву до 23.10.2009 р. о 15 год. 00 хв. для виготовлення повного тексту рішення.
Через канцелярію суду, 21.10.2009 року, позивачем надана заява (вх.26019 ) про уточнення позовних вимог, у якій позивач уточнює позовні вимоги та просить суд зобов'язати відповідача повернути грошові кошти позивачу шляхом здійснення банківської операції з переказу грошових коштів в сумі 1117402,85 грн. на поточний рахунок № 26008000127868 в АТ "Укрексімбанк" філія у місті Харкові, Україна, МФО 351618, а також покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-судове забезпечення судового процесу, яка не судом до розгляду, як така, що подана по завершенню розгляду справи, під час перерви для виготовлення повного тексту рішення суду.
Відповідач позовні вимоги заперечував, мотивуючи наявністю договірних умов на списання коштів з рахунку позивача на виконання його зобов'язань, як поручителя; доводив, що оскільки строк повернення кредиту настав після порушення провадження у справі про банкрутство позивача, то грошові вимоги відповідача є поточними за своєю правовою природою, та на них не розповсюджується мораторій.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.10.2009 року прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. № 24866 від 16.10.2009 року), а в прийнятті заяви позивача про уточнення позовних вимог (вх. № 26019 від 21.10.2009 року) -відмовлено, в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач в особі ліквідатора Шершня Ю.С. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача і стягнути з відповідача на користь позивача кошти у сумі 1 117 402, 85 грн., аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закону), статей 22, 35, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до абзацу 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Чинним законодавством про банкрутство не заборонено можливості зарахування зустрічних грошових вимог кредитора та боржника відповідно до норм цивільного законодавства. З такою думкою погоджується Верховний Суд України у Постанові № 05/154 від 29.03.2005 року у справі № 5/143б/53б.
Згідно з частиною 1 статті 598 та статтею 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
За приписами частини 1 статті 553 та частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з частиною 1 статті 1000 та частиною 3 статті 1008 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.
Відповідно до підпункту 1.38 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" договірним є списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, яке здійснюється банком у порядку, передбаченому договором між банком та клієнтом.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач уклав з відповідачем два Депозитні договори №1056 (реєстраційний номер 26156054362700) від 12.10.2006року та №42-07/980ХКЦ від 29.11.2007року з рядом додаткових угод та доповнень згідно яких відповідач зберігав кошти позивача на рахунках банку до 14.05.2009року з виплатою 15.2% річних (Додаткові угоди №11, 12 від 09.11.2009року, том 2 а.с. 126).
Також суд першої інстанції встановив, що 16.08.2006року позивач уклав з відповідачем Договір поруки №19/20-06-к/978-2/2, яким забезпечив виконання зобов'язань ТОВ "Ватерпас Прінт" за кредитними договорами № 19-06-к/978-2 та №20-06-к від 16.08.2006 року на суму 1364884 євро 05 центів (по першому договору) та 3112637євро 95центів (по другому договору) , зобов'язання за якими були чинними на момент проведення списання коштів.
Судом першої інстанції було встановлено уповноваження позивачем відповідача списати кошти з депозитного рахунку позивача відповідно до пунктів 4.1, 5.1, 5.2 зазначеного договору поруки (том 2, а.с. 126).
Матеріалами справи підтверджується та судом першої інстанції прийнято до уваги, що станом на 14.05.2009року у ТОВ "Ватерпас Прінт" виникла заборгованість перед відповідачем на загальну суму 61 494 657,23грн. та листами № 1106/134-4-1-2 від 20.10.2008 року, № 1071/134-4-1-2 від 08.10.2008 року, № 1179/134-4-1-2 від 10.11.2008 року, № 38/134-4-1-2 від 12.01.2009 року, № 392/134-4-1-2 від 04.03.2009 року та № 504/134-4-1-2 від 23.03.2009 року відповідач неодноразово звертався до ТОВ "Ватерпас Прінт" та позивача з вимогами про погашення зазначеної заборгованості.
Встановивши обставини чинності договірних зобов'язань про право відповідача на договірне списання коштів з депозитних рахунків позивача та наявність заборгованості позивача за договором поруки №19/20-06-к/978-2/2 на суму, яка значно перевищує суму фактично списаних коштів, суд першої інстанції погодився з правомірністю дій відповідача, направлених на зустрічне зарахування коштів позивача в рахунок виконання зобовязань по договору поруки перед відповідачем.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає необґрунтованими доводи скаржника про порушення мораторію у справі про банкрутство №Б-50/63-09, оскільки чинним законодавством про банкрутство не забороняється проведення зарахування зустрічних грошових вимог у процедурах банкрутства (Постанова ВСУ №05/154 від 29.03.2005 року у справі № 5/143б/53б).
Також колегія суддів касаційного суду зазначає, що Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року скасовано ухвали підготовчого засідання 13.05.2009 року, попереднього засідання від 28.09.2009 року та Постанову господарського суду від 12.05.2009 року у справі про банкрутство ТОВ НВП "Харківенергоремонт" №Б-50/63-09, як такі, що прийняті за наслідком незаконного порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком незаконність введення мораторію у справі про банкрутство.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.1115, 1117 ГПК України, погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2009 року у справі, а доводи скаржника є такими, що не спростовують обґрунтованості прийнятого у справі рішення.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу ТОВ НВП "Харківенергоремонт" в особі ліквідатора Шершня Ю.С. залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2009 року у справі № 57/146-09 залишити без змін.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
О. Яценко