Справа № 810/4445/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач Шурко О.І.
28 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Головного управління ДФС в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Київській області, Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області про визнання протиправними дій та скасування витягів, та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Київській області, Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області (далі по тексту - відповідачі, ГУ ДФС в Київській області, Відділ у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру в Київській області) в якому просив:
- визнати протиправними дії Відділу у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо не застосування у витягах з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4555 га., яка розташована за адресою: с. Нові Петрівці, Київська область, кадастровий номер НОМЕР_2 за 2016-2018 роки локальних коефіцієнтів: земельна ділянка не забезпечена каналізацією 0,90; земельна ділянка не забезпечена тепломережею 0,90;
- зобов'язати Відділ у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області застосовувати у витягах з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4555 га., яка розташована за адресою: с. Нові Петрівці, Київська область, кадастровий номер НОМЕР_2 локальні коефіцієнти: земельна ділянка не забезпечена каналізацією 0,90; земельна ділянка не забезпечена тепломережею 0,90;
- визнати протиправним та скасувати витяги із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 01.07.2016 № 711 та від 10.04.2018 року № 605;
- зобов'язати ГУ ДФС у Київській області отримати у Відділі у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області витяг про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4555 га., яка розташована за адресою: с. Нові Петрівці, Київська область, кадастровий номер НОМЕР_2, складений за 2017 рік;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 21.04.2017 року № 1224-1302.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ГУ Держгеокадастру у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
28.05.2019 року, під час судового засідання, ГУ ДФС в Київській області приєдналося до апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Київській області, з аналогічними вимогами.
Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 починаючи з 24.07.2013 року є власником земельної ділянки площею 0,4555 га, яка розташована за адресою: с. Нові Петрівці , Київська область, кадастровий номер НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.07.2016 року № 711 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 437 749, 58 грн.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.04.2018 № 605 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 649 007, 91 грн.
Рішенням Новопетрівської сільської ради від 27.01.2015 року № 912-38-VІ встановлено ставку земельного податку на земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких проведено, на рівні 3% від нормативно-грошової оцінки.
На підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.07.2016 року № 711, рішення Новопетрівської сільської ради від 27.01.2015 № 912-38-VІ, керуючись ПК України, ГУ ДФС у Київській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 21.04.2017 року № 1224-1302, яким визначило позивачу податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 109 320,42 грн.
В свою чергу, ОСОБА_1 , не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, 25.04.2018 року звернувся із запитом до ГУ ДФС у Київській області, в якому просив надати розрахунок земельного податку та копії документів, на підставі яких він був здійснений.
Листом від 05.05.2018 року № 33/ЗПІ/10-36-13-01 ГУ ДФС у Київській області повідомило позивача, що розрахунок суми земельного податку на 2017 рік розрахована у розмірі 109 320, 42 грн. із застосуванням ставки земельного податку у розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки та з урахуванням індексації на 2017 рік, а також було надано копію витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.
Ознайомившись з витягом із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, позивач звернувся із запитами до КП Новопетрівська сільська рада «Новопетрівський комбінат комунальних підприємств» та Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» щодо надання інформації про наявні на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2 каналізаційної та теплової мереж.
Листом КП Новопетрівської сільської ради «Новопетрівський комбінат комунальних підприємств» від 11.07.2018 року № 63 повідомлено позивача, що на його земельній ділянці каналізаційні мережі відсутні.
Листом від 24.07.2018 року № 855/09 Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» повідомило позивача що у с. Нові Петрівці по вул. Героїв Майдану теплові мережі відсутні, тому приєднатися до централізованого опалення неможливо.
Позивач, вважаючи, що Відділом у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області при формуванні витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку протиправно не було застосовано понижуючий коефіцієнт 0,90, у зв'язку з чим розрахунок нормативно-грошової оцінки земельної ділянки є невірний, що у свою чергу стало підставою для прийняття протиправного податкового повідомлення-рішення.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки витяг із технічної документації про нормативно - грошову оцінку земельної ділянки від 01.07.2016 № 711 є недійсним, то відповідно податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 21.04.2017 № 1224-1302 підлягає скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Закон України «Про оцінку земель» визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі:
- визначення розміру земельного податку;
- визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:
- розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;
- розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі по тексту - Порядок № 489).
На момент формування витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку від 01.07.2016 року № 711 діяв Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 (далі по тексту - Порядок № 18/15/21/11).
Відповідно до п. 2, п. 3 розділу І Порядку № 489 нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (із змінами).
Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.
Згідно п. 6 розділу ІІ Порядку № 489 коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки (Км), обумовлюється трьома групами рентоутворювальних факторів регіонального, зонального та локального характеру і обчислюється за формулою: Км = Км1 х Км2 х Км3, де
Км1- регіональний коефіцієнт, який характеризує залежність рентного доходу від місцеположення населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва і розселення;
Км2 - зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони);
Км3 - локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони.
Відповідно до п. 10 розділу ІІ Порядку № 489 вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання (Цн) визначається з урахуванням територіально-планувальних, інженерно-геологічних, історико-культурних, природно-ландшафтних, санітарно-гігієнічних та інженерно-інфраструктурних особливостей місця її розташування в межах економіко-планувальної зони за формулою: Цн = Цнз х Кф х Км3, де
Значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. Значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці. Встановлення частки площі здійснюється переважно шляхом використання ГІС-технологій та електронних цифрових карт масштабу не менше ніж 1:10000 - для міст з чисельністю населення понад 100 тис. осіб, та 1:5000 - для інших населених пунктів.
Для обчислення Км3 враховуються локальні фактори, наведені в додатку 7, при цьому добуток пофакторних оцінок не має бути нижче 0,50 і вище 1,50.
Відповідно до додатку 7 до Порядку № 489 локальні фактори складаються, зокрема, із інженерно - інфраструктурних факторів:
Земельна ділянка, що примикає до вулиці без твердого покриття 0,90-0,95
Земельна ділянка, що примикає до вулиці із твердим покриттям 1,00
Не забезпечена централізованим водопостачанням 0,90-0,95
Забезпечена централізованим водопостачанням 1,00
Не забезпечена централізованим водовідведенням 0,90-0,95
Забезпечена централізованим водовідведенням 1,00
Не забезпечена централізованим теплопостачанням 0,90-0,95
Забезпечена централізованим теплопостачанням 1,00
Не забезпечена централізованим газопостачанням 0,90-0,95
Забезпечена централізованим газопостачанням 1,00
Відповідно до п. 3.6. розділу 3 Порядку № 18/15/21/11 (діяв на час формування витягу від 01.07.2016 № 711) коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ділянки (Км), обумовлюється трьома групами:рентоутворювальних факторів регіонального, зонального та локального характеру і обчислюється за формулою: Км = Км1 х Км2 х Км3,
де Км1 - регіональний коефіцієнт, який характеризує залежність рентного доходу від місцеположення населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва і розселення;
Км2 - зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони);
Км3 - локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони.
Вихідними даними для обчислення Км є генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, плани їх земельно-господарського устрою, матеріали економічної оцінки їх територій.
Згідно п. 3.10 розділу 3 Порядку № 18/15/21/11 вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання (Цн) визначається з урахуванням територіально-планувальних, інженерно-геологічних, історико-культурних, природно-ландшафтних, санітарно-гігієнічних та інженерно-інфраструктурних особливостей місця її розташування в межах економіко-планувальної зони за формулою: Цн = Цнз х Кф х Км3.
Значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей.
При встановленні значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати його значення на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці. Установлення частки площі здійснюється переважно шляхом використання ГІС-технологій та електронних цифрових карт масштабу, не меншого, ніж 1:10000, - для міст з чисельністю населення понад 100 тис. чол. та 1:5000 - для інших населених пунктів.
Для обчислення Км3 враховувати локальні фактори, наведені в додатку 1, табл. 3.7, при цьому добуток пофакторних оцінок не повинен бути нижче 0,50 і вище 1,50.
Відповідно таблиці 1.7. додатку до Порядку № 18/15/21/11 локальні коефіцієнти на місцеположення земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони складаються, зокрема, із інженерно - інфраструктурних факторів:
земельна ділянка, що примикає до вулиці без твердого покриття: 0,90 - 0,95
земельна ділянка не забезпечена централізованим водопостачанням: 0,90 - 0,95
земельна ділянка не забезпечена каналізацією: 0,90 - 0,95
земельна ділянка не забезпечена централізованим теплопостачанням: 0,90 - 0,95
земельна ділянка не забезпечена централізованим газопостачанням: 0,90 - 0,95
Як вбачається з витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки позивача від 01.07.2016 року № 711, в ньому зазначено локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко - планувальної зони, зокрема , інженерно - інфраструктурні фактори: твердого покриття - 1,00, централізованого водопостачання - 1,00, каналізації - 1,00, тепломережі- 1,00, централізованого газопостачання - 1,00 та сукупного коефіцієнту Км3 - 1,52.
Як слідує з витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки позивача від 10.04.2018 № 605, сукупний коефіцієнт Км3 зазначено 1,52.
Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка позивача не забезпечена каналізацією, тепломережею, централізованим водопостачанням та газопостачанням, при цьому Відділом у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області застосовано локальний коефіцієнт щодо інженерно - інфраструктурних факторів у витязі від 01.07.2016 - 1, 00 та сукупний у витягах від 01.07.2016 та від 10.04.2018 - 1, 52.
Проте, локальний коефіцієнт не є сталою величиною та може бути від 0,90 до 0, 95, а тому в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо не застосування у витягах з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки за 2016-2018 роки локальних коефіцієнтів: земельна ділянка не забезпечена каналізацією 0,90; земельна ділянка не забезпечена тепломережею 0,90, необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області застосовувати у витягах з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4555 га., яка розташована за адресою: с. Нові Петрівці, Київська область, кадастровий номер НОМЕР_2 локальні коефіцієнти: земельна ділянка не забезпечена каналізацією 0,90; земельна ділянка не забезпечена тепломережею 0,90, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи в публічно-правових відносинах.
Суд зазначає, що згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Не підлягають задоволенню вимоги, щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти певні дії у майбутньому, оскільки судом оцінюються певні обставини, підтверджені зібраними доказами. Таким чином висновки суду стосуються лише конкретних рішень (дій) суб'єкта владних повноважень і не можуть розповсюджуватися на невизначене коло таких рішень (дій).
Оскільки заявлена позовна вимога про зобов'язання Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області застосовувати у витягах з технічної документації про нормативно-грошову оцінку локальні коефіцієнти: земельна ділянка не забезпечена каналізацією 0,90; земельна ділянка не забезпечена тепломережею 0,90 ґрунтується на припущеннях позивача про можливість порушення його прав у майбутньому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування витягів із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 01.07.2016 року № 711 та від 10.04.2018 року № 605, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про оцінку землі» підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно ст. 23 ЗУ «Про оцінку землі» виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Рішення рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
Зокрема, у цьому пункті зазначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Отже, нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов'язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради. Таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 3-476гс15, Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 804/7823/14, від 30 жовтня 2018 року у справі № 804/2111/14.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дані про нормативну грошову оцінку стосовно окремої земельної ділянки за правилами ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про оцінку земель» оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Методика № 213).
Згідно з пункту 2-1 Методики № 213 дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Таким чином, витяг з технічної документації є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки та відображає дані стосовно окремої земельної ділянки.
Тобто, витяг складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради.
Як слідує з позовної заяви, предметом оскарження є саме витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.07.2016 № 711 року та від 10.04.2018 року № 605.
Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За змістом частини першої статті 4 КАС України рішення суб'єкта владних повноважень є нормативно-правовим або індивідуальним актом.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, витяг з технічної документації про грошову оцінку землі не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, а лише носить інформаційний характер.
При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 814/789/17.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки визнання протиправними та скасування витягів з технічної документації не вплине на обсяг прав та обов'язків позивача, зокрема, не змінить фактичне значення коефіцієнтів, що застосовані під час здійснення нормативної грошової оцінки землі, так само як і самого значення нормативної грошової оцінки землі.
При цьому, в даному випадку належним способом захисту у даній справі є оскарження рішення міськради, яким затверджено технічну документацію щодо нормативної грошової оцінки землі, або оскарження дій відповідачів щодо застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідних локальних коефіцієнтів, з якими позивач не погоджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що для повного захисту прав позивача існує необхідність:
- визнати протиправними дії Відділу у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо застосування у витязі з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4555 га, яка розташована за адресою: с. Нові Петрівці, Київська область, кадастровий номер НОМЕР_2 від 01.07.2016 року № 711 локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко - планувальної зони, зокрема , інженерно-інфраструктурні фактори : твердого покриття - 1,00, централізованого водопостачання - 1,00, каналізації - 1,00, тепломережі - 1,00, централізованого газопостачання - 1,00 та сукупного коефіцієнту Км3 - 1,52.
- визнати протиправними дії Відділу у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо застосування у витязі з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4555 га., яка розташована за адресою: с. Нові Петрівці, Київська область, кадастровий номер НОМЕР_2 від 10.04.2018 року № 605 сукупного коефіцієнту Км3 - 1,52.
- визнати недійсними витяги з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4555 га., яка розташована за адресою: с. Нові Петрівці, Київська область, кадастровий номер НОМЕР_2 від 01.07.2016 року № 711 та від 10.04.2018 № 605.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму N 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши в повному обсязі матеріали справи та доводи представників сторін, дійшла висновку, що в даному випадку вихід за межі позовних вимог є належним способом захисту порушеного права позивача.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.04.2017 № 1224-1302, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 п. 141 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) передбачено, що плата за землю - обов'язків платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно п.п. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 ПК України власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно)
Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Статтею 270 ПК України передбачено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є:
- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Відповідно до п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати і землю (земельного податку) є календарний рік.
Згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. 287.2 ст. 287 ПК України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.
Згідно п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до п.286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби.
Згідно п.287.5 ст. 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючій орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Як вже зазначалося, ОСОБА_1 з 24.07.2013 року є власником земельної ділянки площею 0,4555 га за адресою: с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2 .
На підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.07.2016 року № 711, рішення Новопетрівської сільської ради від 27.01.2015 року № 912-38-VІ, керуючись Податковим кодексом України, ГУ ДФС у Київській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 21.04.2017 року № 1224-1302, яким визначено позивачу податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 109 320,42 грн.
Разом з тим, суд дійшов висновку про недійсність витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 01.07.2016 року № 711, а тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 21.04.2017 року № 1224-1302 є нечинним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ДФС у Київській області отримати у Відділі у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області витяг про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4555 га, яка розташована за адресою: с. Нові Петрівці, Київська область, кадастровий номер НОМЕР_2, складений за 2017 рік, то дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки для визначення земельного податку у 2017 році податковим органом вже було витребувано у ГУ Держгеокадаструі у Київській області витяг із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки позивача, на підставі якого і прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Доводи викладені в апеляційній скарзі відповідачів є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Головного управління ДФС в Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст рішення виготовлено 03.06.2019 року