Справа № 620/509/19 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.
03 червня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнати неправомірними дій (бездіяльності) відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 01.11.2017.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З урахуванням частини другої статті 12 КАС України, а також беручи до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи за його участю та визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді начальника відділу режиму і охорони державної установи "Чернігівський слідчий ізолятор".
Наказом державної установи "Чернігівській слідчий ізолятор" від 30.10.2017 № 122/ос-17 позивача було звільнено зі служби (за власним бажанням) у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), з 31.10.2017. Відповідно до даного наказу, вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 18 років 2 місяці 16 днів, у пільговому обчисленні 24 роки 3 місяці 11 днів (а.с. 23).
23.08.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про оформлення матеріалів щодо призначення йому пенсії за вислугою років (а.с. 24).
Відповідач, листом від 04.09.2018 № 3946/03/К-12 повідомив позивачу, що документи для призначення пенсій подаються до органів Пенсійного фонду України уповноваженими органами, а функції щодо визначення складових та розміру грошового забезпечення, розрахунку вислуги років на пенсію військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" покладено на Міністерства та відомства, де особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом проходили службу (а.с. 25-27).
У зв'язку з наведеним, 27.08.2018 позивач звернувся до начальника державної установи "Чернігівський слідчий ізолятор" з заявою про направлення до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України матеріалів для призначення пенсії за вислугою років (а.с. 36).
Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України було подано документи для призначення пенсії позивачу, однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 04.01.2019 № 127/03 повернуто без виконання надіслані документи у зв'язку з тим, що станом на дату звільнення (31.10.2017) позивач не мав визначеної Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вислуги років для призначення пенсії (а.с. 32-35).
Положеннями частини третьої статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" визначено, що пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Згідно пункту "б" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
За приписами частини четвертої статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", зокрема, особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
Суд зазначає, що приписи вказаних Законів не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності виключно календарної вислуги років, а також не містять заборони, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи наказу від 30.10.2017 №122/ОС-17 позивач мав спеціальне звання «майор внутрішньої служби» та проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України у слідчому ізоляторі, тобто вислуга його років для призначення пенсії має визначатись на пільгових умовах.
Відповідно до даного наказу, вислуга років у пільговому обчисленні становить 24 роки 3 місяці 11 днів, що відповідає вимогам пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а.
В свою чергу, питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" врегульоване Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1).
Так, пунктом 1 Порядку № 3-1 передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.
Згідно пункту 16 Порядку № 3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Приписами пункту 17 Порядку № 3-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Отже, отримавши від відповідного органу заяву про призначення пенсії за вислугу років разом з пакетом документів, що підтверджує відомості про особу та її стаж, орган, що призначає пенсію, зобов'язаний перевірити правильність оформлення та наявність усіх обов'язкових документів, необхідних для призначення пенсії.
Встановивши, що заявником подано усі необхідні документи, що оформлені відповідно до вимог Порядку № 3-1, орган, що призначає пенсію, зобов'язаний розглянути їх по суті та не пізніше десяти днів з дня їх надходження прийняти рішення щодо призначення пенсії за вислугу років або відмовити у її призначенні.
Як вбачається з копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 04.01.2019 № 127/03, підставою для повернення пакету документів не були недоліки, що пов'язані з правильністю оформлення заяви та/або подання про призначення пенсії чи поданих документів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які підтверджують наявність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії, а тому відмова ГУПФУ у Чернігівській області у призначенні пенсії не ґрунтується на вимогах закону та порушує право позивача на соціальний захист.
Пунктом "б" частини першої статті 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Беручи до уваги, що позивача було звільнено зі служби 31.10.2017 згідно наказу державної установи "Чернігівській слідчий ізолятор" від 30.10.2017 № 122/ос-17 за власним бажанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсія позивачу має бути призначена з наступного дня після його звільнення зі служби, тобто з 01.11.2017.
Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах які зачіпають виборчі права (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення «Москаль проти Польщі»).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах «Ґаші проти Хорватії» «Трґо проти Хорватії»).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя Є.О.Сорочко
суддя Є.В.Чаку