25 лютого 2010 р. № 25/99
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Кравчука Г.А.
суддів Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
за участю представників сторін
позивача Буланий М.С. дов. від 30.12.09 № 07-6677
відповідача Гордієнко І.О. дов.від 28.12.09 № 01-13/2341
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Закритого акціонерного товариства "Макіївкокс"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 27.10.2009 року
у справі № 25/99
господарського суду Донецької області
за позовом Закритого акціонерного товариства "Макіївкокс"
до Відкритого акціонерного товариства Центральна
збагачувальна фабрика "Пролетарська"про стягнення 2601 грн.
Закрите акціонерне товариство "Макіївкокс" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська” про стягнення вартості вагової недостачі сплаченого вугільного концентрату марки "К" в сумі 2601грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.08.2009 року (суддя Бойко І.А.) позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська” на користь Закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" вартість нестачі оплаченого вугільного концентрату сумі 2601грн. Рішення вмотивоване тим, що саме вантажовідправник -відкрите акціонерне товариство„Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська” , несе відповідальність за недостачу вантажу, оскільки, в порушення вимог статей 24, 37 Статуту залізниць України він невірно зазначив в накладних № 49604101, № 49604131, № 49604124 масу вантажу, чим завдав шкоди вантажоодержувачу Закритому акціонерному товариству "Макіївкокс".
Донецький апеляційний господарський суд постановою від 27.10.2009 року (судді Шевкова Т.А., Діброва Г.І., Стойко О.В.) рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2009 року скасував, в задоволенні позову відмовив. В постанові суд послався на те, що надані позивачем акти приймання продукції по кількості № 1383/п від 20.10.2007р., № 1383 від 21.10.2007р. не є доказами, що підтверджують вину Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська” в спричиненні майнової шкоди позивачу, сума шкоди є недоведеною, позивачем не надано суду документів, які б підтверджували вину відповідача в нанесенні позивачеві шкоди.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось Закрите акціонерне товариство "Макіївкокс", яке просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2009 року, залишити в силі рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2009 року. Скаржник посилається на те, що постанову ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 509, 511, 655, 662, 670, 920, 1166 Цивільного кодексу України, статей 193,194,307 Господарського кодексу України, статей 43, 83 Господарського процесуального кодексу України, статей 6, 24, 30, 37, 129 Статуту залізниць України, Інструкції про порядок приймання продукції ВТП та ТНС за кількістю".
Відкрите акціонерне товариство „Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська” надало відзив на касаційну скаргу в якому просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2009 року залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення з підстав, зазначених у відзиві.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Донецької області та постанові Донецького апеляційного господарського суду, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході розгляу справи господарський суд Донецької області встановив, що 01.10.2003 року між Закритим акціонерним товариством "Макіївкокс" (покупець) та Закритим акціонерним товариством "Донецьксталь - металургійний завод" (продавець) був укладений договір постачання вугільної продукції № 2080дс/292. Відповідно до умов додаткової угоди до договору № 94, продавець зобов'язався в жовтні 2008 року передати покупцю вугільний концентрат марки "К" в кількості 5000 тон за ціною 850 грн/тону та вугільний концентрат марки "Ж" в кількості 23000 тон, за ціною 750 грн./тону. Сторони визначили, що покупець оплачує отриману партію товару шляхом безпосереднього перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х днів з дати поставки товару та отримання рахунку. Пунктом 4.2. договору № 2080дс/292 від 01.10.2003 року встановлено, що приймання товару здійснюється у відповідності з вимогами „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості” № П-6, „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості” № П-7. На виконання умов зазначеного договору купівлі-продажу на адресу Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” зі станції Макіївка Донецької залізниці 20.10.2007 надійшов вантаж - вугільний концентрат марки „К” за залізничними накладними № 49604101, № 49604131, № 49604124 в п'яти вагонах за №№ 67387340, 64878952, 66550989, 68822626, 66201906 загальною вагою 327,00тн. Вантажовідправник зазначеного вантажу - Відкрите акціонерне товариство „ЦЗФ „Пролетарська”. Суд встановив, що вантаж на станцію призначення Харцизьк Донецької залізниці прибув в справних вагонах, без слідів втрати, розкрадання в дорозі та був виданий вантажоодержувачу - Закритому акціонерному товариству „Макіївкокс” Донецькою залізницею без перевірки маси та кількості місць відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, про що свідчить відповідна відмітка на зворотній стороні залізничних накладних № 49604101, № 49604131, № 49604124. Прийомка товару по кількості здійснювалася у відповідності з вимогами "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості" № П-6. 27.02.2008 року. Під час прийомки вугільного концентрату за кількістю була виявлена недостача. Факт недостачі за спірним перевезенням підтверджено актами прийомки продукції по кількості за № 1383/п від 20.10.2007, № 1383 від 21.10.2007 та актом № 1383 про вагу тари від 22.10.2007 року. Прийомка здійснювалась під час вивантаження вугілля з вагонів. В процесі розгляду справи встановлено, що кількість вантажу, якого не вистачає, не могла бути вміщена у вагони, а відтак, недостача виникла в результаті неправильного визначення маси вантажу вантажовідправником. З урахуванням норми природної втрати, згідно пункту 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, розмір нестачі, відповідно до розрахунку, склав 2550 кг на загальну суму 2601.00 грн. з ПДВ.
Судом також встановлено, що позивачем - Закритим акціонерним товариством "Макіївкокс", зобов'язання за договором купівлі-продажу № 2080дс/292 від 01.10.2003 року, по оплаті поставленої, зокрема в жовтні 2007 року продукції, на підставі рахунку-фактури № 3461 від 17.10.2007 року, виконані в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 6693 від 26.10.2007 року на суму 10000000 грн. Оплата за вказаним рахунком-фактурою була здійснена позивачем за кількість відвантаженої продукції згідно даних, вказаних вантажовідправником -Відкритим акціонерним товариством „Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська”, в залізничній накладній.
Спірні відносини регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України. Правове регулювання перевезення вантажів унормовано, статтею 307 Господарського кодексу України. За приписами вказаної статті, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Зазначена норма кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, згідно з якою, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються договором, якщо інше не визначено транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, на перевезення залізничним транспортом вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форми власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування, поширюються норми Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року. Договір перевезення вантажу є правовою підставою виникнення прав та обов'язків сторін з перевезень різними видами транспорту. Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, договір перевезення укладається у письмовій формі з оформленням відповідних документів установленої форми, що здійснюється відповідно до норм спеціального законодавства, і передбачає складання комплекту перевізних документів з урахуванням виду транспорту, яким здійснюється перевезення вантажу. Статтею 909 Цивільного кодексу України унормовано, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується, зокрема, складенням транспортної накладної. Відповідно до статті 23 Статуту залізниць, саме на вантажовідправника покладено обов'язок по заповненню залізничних накладних. Відповідно до положень статті 37 Статуту та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, вага вантажу, при заповненні перевізних документів зазначається вантажовідправником, який згідно приписів статті 24 Статуту залізниць, несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності та неповноти відомостей, які вказані в залізничній накладній. Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Згідно з приписами частини 2 пункту 27 Правил видачі вантажів норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) визначається при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні. Статтею 111 Статуту залізниць передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу лише у випадках, передбачених зазначеною нормою. Зокрема, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу, що прибув в неушкодженому відкритому рухомому составі, завантаженому відправником, якщо відсутні ознаки втрати, розкрадання, порчі або ушкодження вантажу за час перевезення.
Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, із встановлених обставин справи, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що саме вантажовідправник -Відкрите акціонерне товариство „ЦЗФ „Пролетарська”, в порушення вимог статей 24, 37 Статуту залізниць України, неправильно визначивши масу вантажу, невірно зазначив в накладних № 49604101, № 49604131, № 49604124 масу вантажу, чим завдав шкоди вантажоодержувачу Закритому акціонерному товариству „Макіївкокс”.
Висновки апеляційного господарського суду про суперечливість відомостей, що містяться в актах та як наслідок неприйняття їх в якості доказів, не спростовують встановлених обставин та правильності юридичної оцінки спірних правовідносин наданої місцевим господарським судом, та не можуть бути підставою для звільнення відповідача, від відповідальності за недостачу вантажу, а відтак рішення господарського суду Донецької області скасоване неправомірно, неправомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому прийняте ним рішення підлягає залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2009 року у справі № 25/99 скасувати.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2009 року у справі № 25/99 залишити в силі.
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Макіївкокс " задовольнити.
Головуючий суддя Г.Кравчук
Судді Т.Гоголь
В.Швець