09 березня 2010 р. № 23/753-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Панової І.Ю. -головуючого ( доповідач у справі)
Білошкап О.В.,
Коваленка В.М.,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Енергоальянс"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009
та на ухвалу господарського суду м. Києва від 06.08.2009
у справі№ 23/753-б господарського суду міста Києва
за заявою Корпорації "Укргазконтракт"
доТОВ "Енергоальянс"
про визнання банкрутом
за участю представників сторін:
від Корпорації "Укргазконтракт" -Артеменко О.О.
від ТОВ "Енергоальянс" -Синьоока Г.І.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.04.2005 у справі № 23/753-б було затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ "Енергоальянс", в особі директора Соколова І.А., з однієї сторони, та кредиторами ТОВ "Енергоальянс", в особі Голови комітету кредиторів Макаренка Д.В., який діяв на підставі Протоколу комітету кредиторів ТОВ "Енергоальянс" № 1 від 23.02.2004.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.08.2009 розірвано мирову угоду від 10.02.2005, укладену між ТОВ "Енергоальянс" та кредиторами ТОВ "Енергоальянс" та затверджену ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2005. Поновлено провадження у справі № 23/753-б на стадії розпорядження майном. Відновлено повноваження розпорядника майна боржника -арбітражного керуючого Загороднього Сергія Васильовича. Зобов'язано розпорядника майна у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу ВРУ чи КМУ оголошення про поновлення провадження по справі № 23/753-б про банкрутство боржника -ТОВ "Енергоальянс" та надати суду докази про надання вищевказаного оголошення протягом двох тижнів з моменту опублікування.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 ухвалу господарського суду міста Києва від 06.08.2009 у справі № 23/753-б залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими ухвалою та постановою ТОВ "Енергоальянс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а в задоволенні заяви про розірвання мирової угоди відмовити, посилаючись на порушення місцевим судом норм ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Переглянувши в касаційному порядку прийняту у справі ухвалу та постанову, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2005 було затверджено мирову угоду у даній справі, укладену між ТОВ "Енергоальянс" та кредиторами ТОВ "Енергоальянс".
Відповідно до пункту 1 вказаної мирової угоди сторони домовилися про відстрочку сплати, а також списання кредитами боргів боржника, а саме: а) встановлювався новий термін виконання зобов'язань боржника перед кредиторами, б) списувались неустойки, нараховані на суми основного боргу за несвоєчасне виконання зобов'язання боржника перед кредиторами, в) списувались суми збитків від інфляції, що підлягають сплаті боржником на користь кредиторів, г) списувались суми 3% річних, що були нараховані боржнику за невиконання основних зобов'язань перед кредиторами, ґ) кредитори зобов'язалися в подальшому не нараховувати штрафні санкції на суми основного боргу боржника перед кредиторами; д) встановлювалась відстрочка виконання зобов'язань перед кредиторами на два роки. Крім того, згідно умов мирової угоди боржник зобов'язався провести розрахунок з кредиторами в строк до 15.12.2007.
Судами встановлено, що всупереч вимогам мирової угоди, боржник не виконав свої зобов'язання провести розрахунок з кредиторами, та з жодним кредитором боржник до встановленого терміну не розрахувався.
Відповідно до умов частини 5 статті 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду, у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що до господарського суду міста Києва надійшли: заява DERIMEN properties Ltd від 10.09.2008 про розірвання мирової угоди і поновлення провадження по справі та заява НАК "Нафтогаз України" від 17.10.2008, а також заява Корпорації "Укргазконтракт", від 31.03.2009 про приєднання до заяви НАК "Нафтогаз України" від 17.10.2008 про розірвання мирової угоди і поновлення провадження по справі № 23/753-б.
Кредиторські вимоги DERIMEN properties Ltd, Корпорації "Укргазконтракт" та НАК "Нафтогаз України" складають більше ніж третину грошових вимог кредиторів ТОВ "Енергоальянс" та вказані кредиторські вимоги не були погашені відповідно до умов мирової угоди.
З огляду на встановлені обставини справи , приймаючи до уваги вимоги частини 5 статті 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що мирова угода підлягає розірванню.
Щодо доводів касаційної скарги, про неможливість розірвання мирової угоди у зв'язку з закінченням строку її дії , слід зазначити наступне.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів.
Відповідно до ст. 4 цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
Статтею 35 Закону визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено істотні умови мирової угоди, а саме вона повинна містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права.
З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спеціальний закон Закони України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не визначає умову про строк дії мирової угоди затвердженої судом, як істотну та обов'язкову, стаття 37 спеціального Закону передбачає необхідність наявності в мировій угоді умови, щодо строку виконання грошових зобов'язань боржника перед кредиторами.
Статтею 631 ЦК України, на яку ТОВ "Енергоальянс" посилалось в обґрунтування касаційної скарги, передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Отже, строком дії укладеної між сторонами угоди є час, впродовж якого існують зобов'язання сторін, що виникли на основі цієї угоди.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно умов мирової угоди сторони не встановили терміну її дії, боржнику було погоджено строк відстрочки виконання грошових зобов'язань до 15.12.2007.
Судами встановлено, що умовами оспорюваної мирової угоди не передбачено ні графіку, ні черговості погашення кредиторської заборгованості, а отже боржник мав до 15.12.2007, включно, провести розрахунки з усіма кредиторами, але, в порушення умов мирової угоди, взятих на себе зобов'язань не виконав.
Враховуючи, що укладаючи мирову угоду сторони не погодили строку її дії, ТОВ "Енергоальянс" не був позбавлений права і після закінчення встановленого строку відстрочки виконання зобов'язання провести розрахунки з кредиторами.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що виходячи зі змісту ст.ст.1,4,35-39 спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мирова угода є комплексним поняттям, а саме -цивільно-правовою угодою, а також самостійною судовою процедурою в справі про банкрутство, в зв'язку з чим, поняття строку виконання боржником грошового зобов'язання за мировою угодою не є тотожним строку дії мирової угоди в справі про банкрутство , в іншому , протилежному випадку, застосування вимог ч. 5 ст. 39 Закону, а також захист майнових прав кредиторів є неможливим.
Лише після закінчення строку виконання грошового зобов'язання за мировою угодою , у разі невиконання чи неналежного виконання їх боржником, кредитори мають право звернутися за захистом своїх майнових прав, в порядку частини 5 статті 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Доводи касаційної скарги ТОВ "Енергоальянс" не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, підстави для зміни або скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111, ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ТОВ "Енергоальянс" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 та ухвалу господарського суду м. Києва від 06.08.2009 у справі 23/753-б залишити без змін.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді О.В. Білошкап
В.М. Коваленко