09 березня 2010 р. № 7/372-09-4839
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Панової І.Ю. -головуючого
Білошкап О.В.,
Коваленка В.М.,
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі міста Києва
на постанову господарського суду Одеської області від 13.10.2009
та на ухвалу господарського суду Одеської області від 24.11.2009
у справі№ 7/372-09-4839 господарського суду Одеської області
за заявою ТОВ "Політол"
доТОВ "Нуккер"
про визнання банкрутом
за участю представників сторін:
від ДПІ у Печерському районі міста Києва - Куракін Ю.В.
від ТОВ "Політол" -Михайловський В.О.
Постановою господарського суду Одеської області від 13.10.2009 у справі № 7/372-09-4839, на підставі ст.ст. 22-25, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ТОВ "Нуккер" визнано банкрутом; відкрито відносно ТОВ "Нуккер" ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено -ТОВ "Політол".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2009 у справі № 7/372-09-4839 на підставі ст.ст. 32, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", затверджений наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу -ТОВ "Нуккер", провадження у справі про банкрутство припинено.
Не погоджуючись з прийнятими постановою та ухвалою, ДПІ у Печерському районі міста Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову господарського суду Одеської області від 13.10.2009 та ухвалу господарського суду Одеської області від 24.11.2009, а справу направити на розгляд до господарського суду Одеської області, посилаючись на порушення місцевим судом норм ГПК України та ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Заслухавши пояснення представників ДПІ у Печерському районі міста Києва та ТОВ "Політол", переглянувши в касаційному порядку прийняті у справі постанову та ухвалу місцевого господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 24.09.2009 порушено провадження у справі за заявою ТОВ "Політол" до ТОВ "Нуккер" про визнання останнього банкрутом, в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Одеської області від 13.10.2009 у справі № 7/372-09-4839 на підставі ст.ст. 22-25, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ТОВ "Нуккер" визнано банкрутом; відкрито відносно ТОВ "Нуккер" ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено -ТОВ "Політол".
Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,якщо інше не передбачено цим Законом.
Статтею 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в постанові господарського суду Одеської області від 13.10.2009 про визнання ТОВ "Нуккер" банкрутом, в порушення ст. 43 ГПК України, не надано оцінки, а також належним чином не проаналізовано наявність у боржника ознак, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Заява про визнання ТОВ "Нуккер" банкрутом, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обґрунтована відсутністю ТОВ "Нуккер" за місцем його знаходження, як доказ відсутності боржника за своїм місцезнаходженням ТОВ "Політол" було надано акти огляду місцезнаходження за юридичною адресою ТОВ "Нуккер" від 28.08.2009; від 07.09.2009 та від 17.09.2009, які на думку ініціюючого кредитора, свідчать про відсутність ТОВ "Нуккер" за місцем реєстрації.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі -виконавчий орган).
Згідно з ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.
Однак, матеріали справи не містять підтвердження наявності в реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцем знаходження.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону в площині безспірності грошових вимог, а саме -справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також пред'явлені до виконання відповідно до вимог Закону України " Про виконавче провадження", незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення -всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.
З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор посилався на існування у ТОВ "Нуккер" заборгованості перед ТОВ "Політол", що на думку заявника підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 08.08.2009 та гарантійним листом від 14.08.2009 за підписом директора ТОВ "Нуккер" в яких ТОВ "Нуккер" визнав наявність заборгованості у розмірі 2000 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з 14.04.2006 набула чинності нова редакція Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до вимог статті 3 якого, передбачений перелік документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою. У вказаному переліку відсутній такий документ, як акт приймання-передачі виконаних робіт або гарантійний лист.
Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано суду належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням та безспірності грошових вимог до боржника.
Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що господарський суд міста Києва без належних правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спрощеною процедурою, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, без належних доказів безспірності вимог, незаконно продовжив процедуру банкрутства ТОВ "Нуккер" та визнав постановою його банкрутом, і як наслідок, в порушення вимог чинного законодавства, оскаржуваною ухвалою припинив провадження у справі № 7/372-09-4839 за спрощеною процедурою та, у зв'язку з затвердженням звіту ліквідатора, незаконно ліквідував підприємство -банкрута на підставі п. 6 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до вимог ст. 11113 ГПК України, у випадках скасування касаційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі міста Києва задовольнити.
Постанову господарського суду Одеської області від 13.10.2009 у справі № 7/372-09-4839 скасувати.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 24.11.2009 у справі № 7/372-09-4839 скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді О.В. Білошкап
В.М. Коваленко